Можна читати книжки про щось надзвичайно цікаве, слухати музику, а можна, той чи інший сюжет побачити у візуальному мистецтві. Враження, асоціації, відчуття.
Зупинюсь на одній виставці. Середовище оригінальне, ти дивишся на картини, а за склом – відбувається ще одне видовище – люди в чорно-білому працюють, зосередившись на своїх лап-топах, купах паперу. Це чистий перфоманс, бо за теорією, хепенінги проводяться у незвичних місцях, десь на горищах і т.п. У цій ситуації це теж незвичне місце, зокрема для мистецтва. Площа А. Міцкевича, УКРСОЦБАНК. Деякі картини на фоні цього приміщення дивляться просто ефектно.
Жінка емоційно-неврівноважена, у неї якийсь стрес, сум, чорно, страшно. А можна так. Таємнича... Холодна чи холоднокровна. Чекає ночі. "Жінка – сам знаєш, істота уперта – прости її, Боже"
Червоні, густі патьоки фарби, чорний торс жінки без голови, брудні кольори. З навколишньою пристрастю до містичності з’являються різноманітні інтерпретації картин львівської художниці Інни Мосор.
Сама Інна зізнається: „чорний колір є актуальним для мене, тому що з тонального спектру саме він має найбільшу напругу. Він найсильніший за тоном і навіть червоний поступається йому в цьому. Я не надаю чорному кольору жодного містичного наповнення, застосовуючи його як „чорну пасту”, що дає можливість у найвиразніший спосіб передати зміст”.
Мистецька форма для художниці теж досить важлива, але про це вже іншим разом. Картини, представленні на виставці, є лише фрагментами блоку №9.
На стіні, що навпроти, дві картини Каміля Станьчака. Хлопчик стріляє з лука довгими пензликами, вмоченими в фарбу. Розмальовує пострілами ... корову. Ця картина чомусь нагадала мені уривок з твору Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", коли хлопчики намагались влаштувати кориду з коровою, хоробрості у них виявилось багато, як і у хлопчика з картини молодого польського художника. Ковбой – так називається картина.
Дивлюсь на картини ще однієї львівської художниці, Ілони Ткачук. Якби ще хоч назви були... Довго придивляюсь, в очі кидається яскравий, невеликий шматок синього кольору. Драперія…
Яскраві квіти від Олени Онуфрів, позитив. Набір кольорів, який дозволяє розслабитись, не думати, в даний момент.
Дивлюсь на сірі кольори однієї картини і бачу слово субота. Сірість, субота, нудота... Таке враження, що автор перебував у Стрийсьокму парку. а потім взяв і неамалював.
Фотографії, на яких... значки? Давні ієрогліфи? Зблизька – люки. Звичайнісінькі. Життя навколо не таке вже й нецікаве. Вчора випадково потрапила на вулицю А. Павлова, там такі будинки ще збережені!
Маленькі картинки у одній картині. Це перша премія мастер-класів. Художниця з Голандії М. Ламерс, це її проект. Здавалося б мініатюрки сільського пейзажу, проте… Діти на роверах… Жінка, котра продає в магазині… Муха… „Тихесенький вечір на землю спадає…” …
Можливо, мистецтво запропоноване на цій виставці не надто модерне, не таке, що кричить на повен голос і своїм шумом завдає головного болю багатьом митцям, професорам, мистецтвознавцям. Можливо без жодних революцій. Але не завжди треба винаходити щось нове, щоб бути модним. Інколи можна використати старі методи і засоби, щоб щось сказати.
Взагалі, важливо те, що ця виставка відбулась.
P.S.
П'яті міжнародні майстер-класів запрошують художників з певних трьох країн. Влітку минулого року, на пленер до Пєнькова поїхали і художники з України, випускники Львівської Академії мистецтв. А також у цих заходах взяли участь голандці і поляки.
З 1 по 15 липня 2006 року митці перебували в Польщі, де не лише працювали, а й мали можливість приємно провести час на різноманітних імпрезах, під час різних подорожей. Після закінчення майстер-класів, художників оцінювала Спеціальна Мистецька Комісія, до складу якої входили професори різних мистецьких академій, серед них, ректор Львівської Національної Академії мистецтв – академік А. Бокотей.
фоторепортаж тут
ІА "Вголос": НОВИНИ