Julian Plenti "Julian Plenti Is... Skyscraper" (2009)
Фронтмен нью-йоркців Interpol Пол Бенкс під аватаром Julian Plenti заварив кашу-малашу з камерної акустики, яку нехай сам розшльопує.
Після зразкових реверансів Joy Division в інтерпольному складі Бенкс зафігачив диск наповнений кожнокрокових ізмєн. Безперечно Інтерполом тут чути за квадратний кілометр, але немає жодних натяків на вокальний декаданс з характерними інтонаціями Бенкса. До того ж цей мінімалістичний інтерпол – беззубий і занудний спотикач ("Games for Days" і "Fly as You Might"). "Unwind" – банально косить під мінорно-попсарокову парнаграфію з горнами в ритмі "швидше-повільніше".
Інше творчєство аморфно перетікає від алюзій на "Where Is My Mind?" Pixies до шизофренічної електронічки з пост-панком та нагнітаючою атмосферкою падіння з готичного собору. Останній трек з фортепіанними пташечки апелює до шизоїдного театралу The Paper Chase і пищить, аж проситься в якусь кіноху.
Буквально інший простір диску займають пасторальні струнні з ледве не чамбер-попним минулим ("Skyscraper"), прогнозовано шепотливі мантри, заглючена радість страждання під сітар і романтика, світло-сумна, як піздєц, та швидкозабувна, як соплі, якогось Радіохеда.
Можливо і тільки, докові семпли "On the Esplanade" з пронизливими, акі тварі дрожжащіє, скрипочками й можна вважати, хоч чимось приблизно нормальним.
От такий Достоєвський в Нью-Йорку. Добре, що все триває менше 40-ка хвилин.
1. Only if You Run
2. Fun That We Have
3. Skyscraper
4. Games for Days
5. Madrid Song
6. No Chance Survival
7. Unwind
8. Girl on the Sporting News
9. On the Esplanade
10. Fly as You Might
11. H
A Place To Bury Strangers "Exploding Head" (2009)
Секондальбомна яма в 2-й половині диску ще одних нью-йоркців A Place To Bury Strangers. Шугейзо-нойзо-пост-панкери з повними салютами The Jesus And Mary Chain на альбомі "Psychocandy" (1985), New Order "Movement" (1981), ну й безперечно, MBV (відомо з яким альбомом) закручують нову шарманку після дебютника "A Place To Bury Strangers" (2007), який пішов на ура, одним словом.
Зі старту APTBS знову беруть бика за роги і борзо вгризаються в землю своїм шугейзом. Але до рівня "Missing You" так й не докочуються. "In Your Heart" навіть пробує повторювати гітарний рифф "Missing You", але окрім згадок про MBV та BRMC, порадіти можна тільки за перкусію, яка фігачить дай боже.
Шугі валять далі. Піднімаються образи Яна Кьортіса. Фідбеки і дісторшини доведені до ручки та пручависті біти. На "Keep Slipping Away" з'являється синтетичний біт, а відхід від шугі-естетики плавно перетікає в шматок виїбонистого глему для супергероїв. Interpol може потрошки звільняти місце для нових ревайвл-героїв, якщо це швидше не зробить BRMC.
Найкращим треканом можна оглошувати "Deadbeat". До позитиву можна занести й потужну пустоту "Ego Death", після якої Glasvegas можуть витирати сопельки дівчаткам та пофігістичний шугі-діска-панк "Everything Always Goes Wrong".
Усе інше – необов'язкові у вусі спопсовані шуми. З найбільш-характерним 80-м саундом "Exploding Head" тому приклад. На фініші від фуззації жодної користі, чисті гітарні сола боянять, валить ледве не хардкор. Отак все спаскуджується.
1. It Is Nothing
2. In Your Heart
3. Lost Feeling
4. Deadbeat
5. Keep Slipping Away
6. Ego Death
7. Smile When You Smile
8. Everything Always Goes Wrong
9. Exploding Head
10. I Live My Life to Stand in the Shadow of Your Heart
The Antlers "Hospice" (2009)
Ще одні бруклінці з традиційною порцією прикольного музла. Хоспісна історія останніх сторінок лайфу з повним різновидом спогадів та ностальгій.
В найближчих інтонаціях можна згадати Ніка Дрейка, Ентоні та Sigur Ros, хоча найближче можуть бути канадці Arcade Fire (безперечно, "Funeral") та особливо, Chinawoman (вокально). Десь ще тут можуть бігати привиди Fanfarlo "Reservoir" (2009), але то знову усе до Arcade Fire.
Від відсутності великих проміжків часу, палітра спогадів сконцентрована до неможливості і тому змінюється за кожним кутом. Останні марші переходять в торжественний прорив на other side. Слабкий, але впевнений голос аудіолізується в балансі з жорстокістю навколишніх сил і безперечно, тут будуть труби.
Потріскуючі семпли провокують ідеальний смуток за яким будуть ще більш світліші тунелі, метелики, ангельські дрони та поцейбічний меланхол. Різдвяні спогади зі сльозами на очах перепливатимуть в грайливу радість спогадів маленьких моментів з салютом просвітленому пост-року назустріч ностальгійному вальсу.
Хоровий плач під мінімалістичний та життєстверджуючий біт рулюють до сігуристів. "Bear" і "Epilogue" – як чуда. "Two" – як наближчий друган Arcade Fire з наростаючим просвітлення-звільненням, де на фініші Sigur Ros ще раз буде щастя.
"Hospice" – розсипчастий й вразливий, крихкий та іронічно-втомлений, безпритульний і від того щасливий інді з моментами фолку та нойз-попу.
1. Prologue
2. Kettering
3. Sylvia
4. Atrophy
5. Bear
6. Thirteen
7. Two
8. Shiva
9. Wake
10. Epilogue
Amanda Blank "I Love You" (2009)
Американка Аманда Бланк – своя, як 2-ва пальці об асфальт, в музтусі пускається берега на альбомчику з такою дивною назвою. Електроклашує жирним басом і речитативом з купою запрошених старів, де окрім Santigold та Lykke Li все ж хочеться згадати кульних хіп-хоперів Spank Rock (бо деякі моменти їх "YoYoYoYoYo" (2006) – то реальна сила). Доплюсувати в Амандин хелп можна й таких неостанніх піплів, як Дейв Сітек та товариш Diplo.
На диску царює повний розколбас з хардкор-сексапілами та пострільно-мазохістичною шмагалкою. Варто зазначити, що незважаючи на загальний розколбас – усе Амандине дійство, крапаль, нуднувате. Роботи і вобати вгризаються в мізки, клубний техно-стайл – простий, як принцип роботи WC.
Просинається це чудо природи, зрозуміло, що на сиренистому бруталі Spank Rock, усе інше може зінгати навіть Брітні ("Lemme Get Some" та й чому "Shame On Me", при всій своїй хітовості, не може бути в Спірсовому репертуарі?).
Увесь альбом сприймається через один трек. Етно-запливон з Santigold й ще один хіт сезону "A Love Song" впадає в мадоннисті "DJ" та "Might Like You Better", чи просто спекуляції на модній естетиці "Big Heavy", де вже від La Roux і Little Boots немає куди сховатись. "Leaving You Behind" рятують хіба-що кейтбушівські інтонації.
Отак, 5-те через 10-те й можна сприймати айловку Аманди Бланк. З таким успіхом, можна було випускати EP.
1. Make It Take It
2. Something Bigger, Something Better
3. Make-Up
4. Gimme What You Got (Feat. Spank Rock)
5. Lemme Get Some (Feat. Chuck Inglish)
6. Shame On Me
7. A Love Song (Feat. Santigold)
8. DJ
9. Might Like You Better
10. Big Heavy
11. Leaving You Behind (Feat. Lykke Li)
ІА "Вголос": НОВИНИ