Після повторного зльоту на прем'єрську посаду Віктора Януковича не слід було й ходити до ворожки для того, щоб зрозуміти, що старий жарт про донецьких бомжів в уряді стане явою.
Особливо далекозорі зробили такий висновок ще з історії із шаленим нардепом-регіоналом Калашніковим, який став наочною ілюстрацією до приказки «Не дай Боже з хама пана». Високопоставлені представники ПР у пориві відвертості неодноразово ремствували, що в парламентський список напихали кого завгодно, а «серйозні люди» контролювали складання лише першої сотні (і те контролювали крізь пальці — головну партію у процесі формування потенційних слуг народу вів, говорять, Віктор Федорович особисто). От і потрапили у ВР водії, охоронці, секретарі та інші калашнікови.
Але чорт із ним з парламентом — там б'ють один одному морди, влаштовують інші захоплюючі вистави, а закони приймають, коли втомлюються від виконання звичних функцій. Набагато крутіше справа з Кабінетом міністрів. Структуру, від якої залежить економічне життя країни, розбавили комічними Зваричем і Тарасюком, термінатором Луценко, а інші «ба, знайомі всі обличчя». І сама чудова особа в цьому паноптикумі, звичайно ж, Микола Янович Азаров. Вчасно вискочив економіст-маркшейдер на помаранчеву трибуну під час святкування нового 2005 року. Тепер нічний кошмар всіх підприємців України знову однією сідницею сидить у кріслах першого віце-прем'єра й міністра фінансів, підказуючи своєму безпосередньому шефові, як потрібно в кращих традиціях Юлії Тимошенко керувати економікою в ручному режимі, і вже «захомячил» ПДВ. Система, на щастя для «донецьких», відпрацьована ще у «перший строк» Януковича (мається на увазі 2002-2004, а не те, про що ви подумали) — країну знову чекає фіктивний експорт і повернення фіктивного ж ПДВ, дотації вугільної промисловості й контрабанда «курячих стегон» через вільні економічні зони й т.п.
На всьому цьому бенкеті духу навіть якось і незручно звертати увагу на «кадрову проблему». Але ми звернемо й повернемося до «знайомих осіб». На вибір — міністерство палива й енергетики. Так би мовити, найближча для Донбасу структура у виконавчій владі, не дарма ж її колись регулярно шахтарі пікетували. Заступниками Юрія Бойка стали колишній губернатор Донецької області Чупрун, бувший керівник «Донбасенерго» Олексій Шеберстов і людина, яка стала «донецькою» ще в часи Юхима Звягильского, — Юлій Йоффе. Скажете професіонали? ОК, не будемо сперечатися. Ідемо далі. Міністерство транспорту й зв'язку — заступником одіозного Василя Гладких (втім, тепер не зрозуміло заступника чи таки гендиректора «Укрзалізниці») став Володимир Козак, який до того, як вирішив стати народним депутатом, керував «Міжрегіональним промисловим союзом», корпорацією, що обертається в орбіті ахметівської SCM. «Нафтогаз України» — зовсім «донецький» Шелудченко.
Про Олександра Орде в міністерстві охорони здоров'я й Миколу Плеханова в Секретаріаті Кабміну не згадуємо, вони хоч і до гробової дошки залишаться «донецькими», але в сукупності вирізнилися лише тонким «гумором» з приводу отруєння Ющенка, полум'яною дружбою з Володимиром Щербанем та розгоном студентів на Сумщині.
А призначення Нетудихати (з ахметівської DCC) у зами транспортникові Рудьковскому взагалі говорить про те, що й пискнути в цій країні, без ризику бути почутим, ніхто не наважиться.
Можна ще довго говорити й про інших міністерський «політкомісарах» з Донецька на посадах перших і «других» заступників у кожному міністерстві (Крищенко, Тесленко, Колєсников з ахметівського СевГОКа, Куруленко, Дроздова, Кайзерман, Корячкин, Ворона, Черкаський, Орлов, Махів, Кучер й т.п.), але з приводу «команди Азарова» варто сказати окремо. Микола Янович одним махом всіх змінив — за один день, 10 серпня, невтомний геодезист перетягнув на себе всю економічну «ковдру». Без узгодження із президентом (нагадаємо, є в Україні ще така посада) ключові економічні відомства отримали нові «голови» — керівником Державної податкової адміністрації України став Анатолій Брезвін, Контрольно-ревізійного управління Петро Андрєєв, Держказначейства Сергій Харченко. Всі — представники помаранчево-чорного краю териконів, «у вчинках, які їх компрометують, не помічені, віддані справі рейха». Про які-небудь досягнення згаданих осіб, щоправда, нічого невідомо, але Азарову це, напевно, і не особливо потрібно. Була би людина хороша, і справу він їм завжди знайде.
Махнемо рукою й на те, що, як уже зазначалося, жодне нове призначення міністерських «валетів» не було погоджено прем'єром з іншими членами уряду (крім Азарова, треба думати), а отже звільнення старої команди може бути оскаржено в судовому порядку. Махнемо, тому що майже так само вчинили і ющенко-тимошенко відразу після подій на Майдані. Тоді, щоправда, працювала революційна доцільність. А зараз що? Неприємне в цій історії, що «донецькі», які взяли кермо управління економікою у свої руки, продемонстрували обмеженість своєї «лави запасних». При цьому вони постановами уряду провадять призначення в той же «Нафтогаз», навіть не збираючи Кабмін. Вирішується все на рівні — перетерли між собою ( Янукович—Азаров—Клюєв), — і «постанова» готова. От так і «кращому менеджерові» часів Кучми Юрієві Бойко підібрали у відомство заступників глави «Нафтогаза України» «суперпрофесіоналів» — старих компаньйонів по «Нафтогазу» і спільному приватному бізнесу — Володимира Якубенка й Вадима Українського ( саме-саме «українське» прізвище). Перший відомий тим, що є сином глави Спостережної Ради скандального «Трускавецькурорту» (у власності якого практично всі курорти Трускавця) від імені «Поліінвестгруп», а іншого називають тіньовим співвласником тієї ж «Поліінвестгруп». Якщо вони й розуміються у нафтогазовій галузі, то скільки ж треба випити води «Нафтуся» після бурхливого нічного фонтанування.
Тому зовсім не дивним виглядає недавній заклик прем'єр-міністра Віктора Януковича до всіх регіонів, щоб ті переймали досвід Донбасу. А куди тепер усі дінуться, якщо не зможуть працювати в «нових умовах»?
ІА "Вголос": НОВИНИ