Про це у своєму блозі на Історичній правді написав Віталій Скальський - кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії України НАН України
«У останній рік Великої війни у нашій країні двічі кардинально мінялась влада. Київ на короткий час захоплювали більшовики. За цей час вони встигли винищити кілька тисяч його мешканців.
Грушевський пережив відставку та спробу замаху. Петлюра потрапив до вʼязниці, невдовзі вийшов з неї та за деякий час вʼїхав до Києва на білому коні.
Київ
Найбільшим і найтрагічнішим був вибух на Звіринці у Києві.
О 10 ранку 6 червня у Києві пролунав вибух. В Університеті св. Володимира повилітали шибки, на Хрещатику пішоходи попадали на хідники від потужної вибухової хвилі.
Вмить над далекою і бідною околицею столиці – Звіринцем – зʼявилась хмара пилу. Невдовзі виявилось, що вибухнули артилерійські склади з понад 2 мільйонами снарядів.
Від їх детонації загинуло близько 200 осіб, 1000 отримала поранення. 900 будинків були повністю знищені.
Величезна кількість киян, здебільшого незаможних, залишились без житла.
І уряд, і місцева влада спрацювали гарно – гроші виділено, допомога організована, вода, їжа, одяг були надані постраждалим.
Пересічні громадяни також відгукнулись на біду. У тогочасних газетах можна зустріти довгі списки жертводавців.
Кияни масово і самостійно евакуювалися у навколишні дачні селища – Святошин, Кончу-Заспу, Пущу-Водицю.
Потяги та приміські трамваї були переповнені. На щастя, були літні вакації, і у багато хто уже орендував заміські будиночки.
Про київські вибухи було знято три фільми: «Катастрофа у Києві» та «Катастрофа на Звіринці (місце катастрофи на Звіринці у Києві)» та «Київська катастрофа». Згодом вони демонструвались у кінотеатрах, а зароблені на цьому гроші йшли на допомогу постраждалим.
Одеса
Другий вибух на військовому складі, що сколихнув Україну, стався 31 серпня.
О 15 год. 20 хв. неподалік станції Одеса-Застава на складах зброї розпочались вибухи набоїв. Вони тривали безперервно близько 10 годин.
Тієї ночі Одеса не спала. Одеситів охопила паніка.
Утікачі з епіцентру подій зібрались на Французькому бульварі, у порту та в лиманах.
На вибухах оперативно спрацювали австрійські військові, що дислокувались у місті. Місце події було оточене, працювали пожежники та медики.
Жертвами стали 40 осіб, а 100 були поранені.
Керч
За два тижні після одеських вибухів аналогічна подія відбулась у Криму. 13 вересня 1918 року близько 16:00 Керч оглушив потужний вибух.
Над фортецею стояла хмара диму, містом розлітався попіл.
У місті зчинилась паніка, яка посилювалась чутками.
Перша хвиля чуток – ніби-то у фортецю хтось кинув бомбу а тому варто очікувати наступних вибухів.
Мешканці міста психологічно були готові саме до такого розвитку подій.
Адже ще на початку 1918 року керівники більшовицьких загонів Івана Федька та Живодерова заявляли про готовність підірвати фортецю, щоб склади з боєприпасами не дісталися «білогвардійським та українським бандам».
Оскільки нових вибухів не лунало, міщани потроху заспокоїлися. Проте невдовзі містом поширилася нова хвиля чуток та паніки – ніби вибух спричинили снаряди з отруйним газом.
Підтвердження ці чутки не знайшли. Зрештою, до ночі усе заспокоїлося.
За даними газети «Утро Юга», від вибухів у Керчі загинуло 4 особи, ще 23 були поранені. Вибухи пошкодили кілька будинків поблизу фортеці. Вибух стався лише в одному із чотирьох порохових складів під номером 104, а його причиною було «соединение электрических проводов».
Слідство в усіх випадках розглядали кілька версій – недбалість чи теракт. Однак, в жодному випадку, остаточного рішення так і не було ухвалено».
ІА "Вголос": НОВИНИ