[media=28078,28079,28080,28082,28084,28090,28092,28094,28095,28097,28098,28100,28102] 

В маленькому холі великої сесійної зали Львівської міської ради жили дід і баба. І була в них Білочка Ряба. І гнала Білочка так, що аж гай шумів. І шумів гай не звичайним листям, а золотим. А діброва гомоніла українською мовою з геївським діалектом. А діалект – той не простий, а мілітарний. В шкірі та з канчуками. Але стоп машини. Як і завжди, усе розпочалось банально. З сиру.

Одного разу, наш Господь, підкинув Фаріон шматочок сиру. І був той сир не простий, а "Президент" с грібамі, виготовлений у Миколаївській області. І побачила Ірина Фаріон, що це дуже погано, і наказала скликати прес-конференцію, де б можна було порозкидати громовиці. І зібрали бояри на наступний день пресуху, про що детально написано у першому реченні цієї казки.

І запросили на цю грімо-блисківну пресуху 2-х хлопчиків-мізинчиків, і посадили між ними Фаріон, щоб вона вєліколєпно виділялась. А були це, любі дітки, голова Львівської міської організації ВО "Свобода", депутат Львівської міської ради Іван Гринда та заступник начальника Львівського обласного управління у справах захисту прав споживачів Василь Ріпка.

І надав ведучий сирної церемонії слово чарівній жінці для висвітлення актуальної мовної проблеми. Але обернулась жінка у світлиці, тупнула ногою і грізно заявила у казковий простір, що вона хоче розпочати свій творчий виступ не як чарівна жінка, а як вільна жінка. Як жінка-революція, яка не хоче жити з рабами. І захитався стіл від того грому, і згадав про своє безтурботне диснеївське дитинство. На тому і вирішили.

І розпочала Ірина Фаріон баяти про недопустимість випускання сиру "Президент" с грібамі в Миколаївській області на русскам язикє. Шановна громадо – зазначила пані Фаріон у своєму виступі, криза українця – це катастрофа. Тому потрібно вимагати маркування товарів українською мовою та оголосити бойкот російськомовним товарам. Також у своєму виступі депутатка, свободівка, вільна жінка і просто щира українка порадила виробникам харчових продуктів розпочинати свій день зі штудіювання Талмуду.

Кожен прогресивний українець повинен мати вдома Талмуд, оскільки в ньому записані такі дорогі для кожного щирого українця слова. Слова про те, що пропуск однієї букви в слові може зруйнувати Всесвіт. А це для миролюбної підсвідомості українців – катастрофа. Бедлам. Хаос. Філософія серця цього не витримає.

Після цього хаосу слово взяв пан Ріпка. Але слово, наче в'юн, в його руках. Ще б пак. Біля нього сидить грізна Фаріон, яка час від часу надуває губки. Люди приходять подивитись на неї, як на безкоштовний цирк. А тут, оп-ля, така несподіванка. Він за міліметр від революції.

В тому трансі Ріпка намагається все швидше і швидше виголосити свою промову, щоб втікти від тяжкої тіні Ірини Фаріон. Слова його заплутуються, він зупиняється, блокується. Він хоче знати, з ким він має мову, тобто справу. Але тіньові віруси Фаріон успішно залазять на його територію і він виголошує промову про необхідність створення моментів нетерпимості для виробників російськомовної продукції на Україні. 

А там і до Гітлера недалеко. Бульдозери вже їздять по сідюшках. Будемо палити книги та ігнорувати російськомовну хавку. Всьо. Він змивається. І слово переходить до Фаріон.

Вона, як суворий зауч підтверджує правоту пана, який говорив перед нею. Круто. Вона навіть не знає з ким в неї пресуха. Їй пофіг. Вона не знає ні їх імен, ні прізвищ. І вона ще розпрягає про не толерацію хамства.

Фаріон йшла, йшла, пиріжка не знайшла, але побачила як Львів прикрашали квітами. Їй стало радісно і затишно. А після повної перемоги над російськомовним маркуванням, коли все буде добре, товари почнуть промовляти до нас квітами (пряма мова). Яка поезія! Яка естетика! Антонич косить під хруща на шевченковій вишні і намагається не з'являтись на очі войовничої свободівки.

Ірина Фаріон наголошує на особливій шкідливості грібов відколупаних з сиру "Президент" для української підсвідомості. А чи читала вона Новий Заповіт, де сказано: "Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст, опоганює людину" (МТ. 15.11)?

Весела братва з ВО "Свобода" організує рейди львівськими супермаркетами в пошуках порушень правил маркування. І це правильно. Це мілітарність українців. Українці не тільки солов'їні, співочі та ніжні – вони адекватні. Вони – це хто? Запитує колективне підсвідоме українців, введене автором заради збільшення кількості абстрактних персонажів на сторінках цієї казочки.

Згодом маленькі фаріончики перейдуть до книжок і всьо буде окей. Одного разу "Свобода" залетіла на ресторан "Суші", а там усі офіціанти балакають російською. Бардак. Наїхали на директора, і всі заговорили українською. Аллєс гут. А ви кажете, що чудес не буває.

Цю піратську історію розповів широкій громадськості Львова голова Львівської міської організації ВО "Свобода", депутат Львівської міської ради Іван Гринда. Йому не пощастило. Його оминула чаша Ріпки. Він змушений сидіти під дамокловим мечем Ірини Фаріон. Під час його виступу, вона про себе повторювала його промову. Вона, наче маман, вислуховує вірш, вивчений синочком на 1 вересня, пошепки повторюючи за ним завчений текст. А якщо щось не так, то – трясь в вухо! Нє фіг розслаблятись. Гринда загнувся під мілітарними флюїдами Фаріон і щось собі бубонить під ніс. Фігово.

Питань більше не має. Але дивно на то дивитись, як 2 здорових пацана загинаються і бояться якоїсь кобіти. Пацики, ви чого, ну не можна ж так.

ІА "Вголос": НОВИНИ