Народний депутат Ярослав Кендзьор користується заслуженою репутацією одного із найнепримиренніших політиків Верховної Ради. Причому...
...непримиренність його спрямована не на щось конкретне, а взагалі, у Космос фактично. Так, тільки за останній рік депутат Кендзьор став учасником доброго десятка скандалів, які важко класифікувати як побутову трамвайну сварку тільки в силу високого статусу їхніх учасників.
От, наприклад, 2 березня цього року він, за посередництва прес-служби "Нашої України", запропонував позбавити українського громадянства екс-мера Одеси Руслана Боделана, екс-главу "Нафтогазу" Ігоря Бакая й екс-міністра МВС Миколу Білоконя. "Зараз ця кримінальна клоака вертається в Україну, і це всім нам показує, кого захищає нинішня влада", цитує Кендзьора прес-служба НСНУ.
15 лютого Кендзьор, коментуючи події навколо МНС, висловився в такому сенсі: "Раджу всім не реагувати на всю цю шизофренію Шуфрича". А в січні від Кендзьора "постраждав" прем'єр-міністр Віктор Янукович, депутат наставляв главу уряду такими словами: "Я б дуже хотів, щоб візит Януковича на Львівщину допоміг йому збагатити свій інтелект". У грудні 2006 року Кендзьор звинуватив Генпрокуратуру в тім, що відбулося "чергове зухвале насильство над Конституцією, над законодавством України" (у контексті недопуску відставленого міністра закордонних справ Тарасюка на засідання Кабміну – прокуратура "винна" у тому, що не забезпечила вхід Тарасюку), а в листопаді охрестив депутата-регіонала Володимира Сивковича "кадровим КГБ-шником".
У вересні Ярослав Кендзьор припустив, що новопризначений керівник Держархіву Ольга Гінзбург буде знищувати документи, пов'язані з Голодомором 1932-1933 рр., а в липні депутат насварився зі своїм колегою з Партії регіонів Юрієм Болдирєвим на релігійному ґрунті. Як повідомляли ЗМІ, Кендзьор зажадав, щоб Болдирєв прочитав напам'ять "Отче наш" і показав символ віри – натільний хрест. На диво "нашоукраїнця", "регіонал" без запинки прочитав необхідну молитву й показав хрест. На аналогічну пропозицію Болдирєва Кендзьор заявив, що хреста не носить і "Отче наш" не знає. Що, до слова, не заважає Кендзьору очолювати підкомітет ВР з питань релігії.
Можливо причини побутової агресії Кендзьора варто пошукати в його біографії? Особливо на предмет співробітництва із КДБ і криміналом, про що так часто любить говорити Кендзьор.
Свого часу екс-мер Львова Любомир Буняк заявив, що в КДБ пан Кендзьор проходив платним співробітником за кличкою “Спортсмен”.
Протистояння між колишнім мером Львова Л. Буняком і нардепом Кендзьором тривало аж до недовіри, висловленої львівськими міськими депутатами тодішньому мерові міста, і зняття його з посади. За слова Л. Буняка про причетність Кендзьора до КДБ, де він нібито діяв під псевдонімом «Спортсмен», нардеп подав у суд і 15.03.2005 року Івано-Франківський суд виніс постанову й поставив крапку в тривалій справі Кендзьор проти Буняка, зобов'язавши мера сплатити 50 тис. грн. компенсації морального збитку.
Чотири скликання перебування Кендзьора у ВРУ фактично не принесли жодної вигоди Галичині або, зокрема, Львівщині, тобто людина просиділа у Верховній Раді майже 16 років, нічого не роблячи для громади, яка створила з нього політика й висунула його в депутати.
Ця людина увесь цей час дурила людей, використовуючи політичне становище у своїх меркантильних інтересах. Були слабкі спроби політичних опонентів розвінчати цього демагога, але потужний захист із боку «рухівців» свого впливового однопартійця завжди дозволяв Кендзьору вийти сухим з води. Уміло маніпулюючи створеними або ж неіснуючими ворогами або нагнітаючи пристрасті навколо особистих недоброзичливців, Кендзьор морально знищував тих, хто хоч якось міг його дискредитувати. Займаючись демагогією й псевдо-викриттям неіснуючих ворогів України (читай – особистих), Кендзьор зумів просидіти у ВРУ майже 16 років. Тут йому досить серйозно допомагало й ЛТБ, де Кендзьор досі мав телевізійну програму, у якій йому досить успішно вдавалося, маніпулюючи свідомістю громадськості, створювати напруженість у суспільстві, розповідаючи про нібито чорно-страшні сили, з якими він, «національний герой» Кендзьор, постійно воює в ім'я України, що дуже імпонувало виборцям Львівщини.
Маніпулюючи цими брехливими аргументами, він обливав брудом усіх, хто становив для нього хоч якусь загрозу. Наприклад: в 90-і роки Кендзьор методично чіплявся до покійного В. Чорновола й критикував його, звинувачуючи в непослідовності розвитку Руху, у тому числі на сході України, також звинувачував Чорновола в нездорових амбіціях щодо його лідерства. Потім Кендзьор почав активну підтримку новоспеченого «рухівського лідера» Удовенка, який став згодом одним з факторів розколу Руху.
Наступним суб'єктом цькування став його «побратим» М. Косив, якого Кендзьор також звинуватив у розколі Руху. Цим конфліктом була неприємно здивована громадськість Львівщини, а все скінчилося великим скандалом між «побратимами», які в результаті розсварились і розійшлися так, що дотепер не розмовляють, щоправда, і Рух розколовся.
Наступним «ворогом» Кендзьора став начальник УМВСУ Львівщини О. Сало, якому він висував звинувачення у всіх земних гріхах. Були Кендзьором створені й інші «вороги», до них відносився й бізнесмен П. Димінський, і голова обласної ради М. Сендак, мер міста Самбора Тершовчин і ще багато хто. Ці особи були неугодні нардепові, оскільки мали необережність критикувати його бездіяльність як депутата.
Окремо треба сказати про «чергового ворога», якого Кендзьор створив на останніх виборах до ВРУ – це нинішній мер Львова А. Садовий. Ще під час виборчої кампанії Кендзьор звинувачував Садового в зловживанні службовим становищем як бізнесмена, потім як політика, який має відношення до московського політикуму, а тепер як мера, котрий не справляється зі своїми обов'язками і шкодить громадськості міста. Садовий не догодив лише тим, що не захотів віддати голоси виборців на догоду іншому кандидатові від «нашоукраїнців», якого підтримував Кендзьор.
Правда, останнім часом Кендзьору стає усе складніше вводити громадськість Львівщини в оману. Недавно нашого правдолюба викинули із ЛТБ із його популістською телепрограмкою, а на одному з останніх віч у Львові йому не надали слова його ж «побратими», оскільки видно, що 16 років неправди й безрезультатного для громади просиджування штанів у ВРУ нарешті просвітили людей, і вони більше не хочуть слухати баєчки «борця».
Але спливають також і інші дії «правдолюба», оскільки усе більше йде розмов про ніби-то існуючі бізнес-структури Кендзьора в сусідній Польщі, і виникає питання: чому, маючи свій бізнес в іншій державі, він стимулює економіку інших країн, заливаючись солов'єм про підтримку національного виробника.
Більше того – він створює робочі місця для поляків, платить податки, підтримуючи соціальну сферу інших країн, однак за безробіття, що має місце в Україні, критикує діючий уряд.
Є твкож чутки про приватизовану в рекреаційних зонах відпочинку Прикарпаття Кендзьорівську землю, оформлену на підставних осіб, що заростає бур'яном і чекає, коли зросте ціна до максимуму, бо земля в Карпатах стає справді золотою, і Кендзьор добре про це знає.
А ще, як стверджують деякі джерела, в 1999-2000 роках Кендзьор, у змові з тодішнім начальником застави "Варяж" Сокальского району Львівської області Євстахієм Кринським, переправляв партії контрабандних парфумерних виробів в Україну, які, серед іншого, поставлялися в елітний магазин "Роксолана".
Також починають виникати нові-старі запитання до Кендзьорівської діяльності на політичному полі, і усе більше розмов іде серед еліти Львова про невипадковість конфліктів, які були колись між покійним В. Чорноволом і Кендзьором, що дає вагомі підстави говорити про те, що власне Кендзьор був однією з технологій, що обумовили початок політичного протистояння й розкол Руху.
То чи не був правим все-таки Буняк, називаючи Кендзьора «стукачем» у радянському КДБ? Чи справді Кендзьор такий вже «безсрібник» і правдолюб, яким він себе декларує перед довірливими галичанами й однопартійцями? Можливо, настав час розвінчати цього псевдоборца за долю України, який спочатку вчасно прибудувався до «дисидентського» руху, а потім, відчувши смак коритця, просто присмоктався до нього. Про коритце він любить говорити, звинувачуючи інших, отже, уже час вказати й на його справжні чорні справи й відкрити очі Львівській громаді на цю лисицю в заячій шкірі.
From-ua.com
ІА "Вголос": НОВИНИ