Прикметною ознакою українського медіа-ринку є те, що друковані видання мають властивість після появи та недовгого незалежного існування, або припиняти свою діяльність, або переходи до рук політично заангажованого власника. Львівський “Поступ” на фоні цієї тенденції нагадує своєрідного Фенікса. “Поступ” то воскресає до активного життя, то западає в довгий, здалось би остаточний стан забуття. Останній раз “Поступ” воскрес у 1997 році і від цього часу про нову сплячку навіть і не йдеться, хоча ознаки її швидкого наближення час від часу були дуже і дуже серйозними.
Отже у 1997 році “Поступ” було відновлено Олександром Кривенком і Ко за активної фінансової підтримки львівського бізнесмена з політичними планами на майбутнє Андрія Садового. Власне політичні плани пана Садового, а саме здобуття головної посади в Ратуші і визначили формат газети. “Поступ” це, фактично виключно міська газета, яка користується попитом в молодіжному середовищі (студенти, просунута молодь), серед людей, яких у нас звикли називати інтелігенцією, городян в другому – і далі поколінні. Одним словом це люди, які не лише сприймають отриману інформацію, а й намагаються осмислювати та аналізувати її.
Фінансове становище газети не є настільки міцним як у “Високого замку” чи “Експресу”. Фактично видання є збитковим, хоча останнім часом і намітились позитивні тенденції в економічному розвитку газети. Поступове збільшення та стабільна виплата заробітної платні, в що якихось півтора роки тому було важко повірити, збільшення днів виходу газети (“Поступ” єдине видання Львова, яке виходить шість разів на тиждень, декларований загальний тираж 175 тисяч примірників), збільшення кількості реклами, дозволяє стверджувати про покращання функціонування комерційного відділу видання. Але про вихід навіть на собівартість, не кажучи вже про прибутковість “Поступу”, говорити поки що не доводиться.
Основу фінансової діяльності газети складає підприємницька діяльність Андрія Садового, який фактично одноосібно інвестує газету. В недалекому минулому видання могло поміняти власника. Так зокрема, подейкують, що перед початком парламентської виборчої кампанії 2002 року до “Поступу” проявляли інтерес польські бізнес структури, яких “знайшов” Віктор Пинзеник. Йшлось про чималу суму, десь біля 2 млн. дол., але пана Садового переконали не продавати газету. Під час тих самих виборів до газети проявляли інтерес люди Вадима Рабиновича, які приїжджали до Львова і фактично вже домовилися про купівлю видання, але угода не відбулась, нібито на ціні не зійшлись.
Після завершення виборчої кампанії до “Поступу” придивлялись «донецькі”. Коли прем’єр-міністром став їхній ставленик В. Янукович, бізнес структури наближені до нього викупили частину шпальти газети де регулярно виходили матеріали під рубрикою »Уряд в дії”. Але далекі східні хлопці не до кінця врахували специфіку львівського медіа ринку. Так з цією рубрикою сталося те, що мало статися. Подаючи замовні статті про те, який у нас хороший уряд, видання поруч ставило власні матеріали, де про уряд йшлося, м’яко кажучи, не у найкращому ракурсі. Таким чином PR Януковича в “Поступі” “валився” самим “Поступом”. Коли донецькі це помітили, вони почали вимагати, щоб видання визначилось. Або воно друкує замовні статті і не критикує уряд у власних, або воно друкує власні, але тоді про співпрацю не може бути й мови. Пан Садовий намагався пояснити ситуацію таким чином, що видання має власну редакційну політику і він не може впливати на позицію журналістів, які нібито не дуже полюбляють уряд і його патрона пана Януковича. Такі пояснення серйозних дядьків з Донецька не задовольнили і співпраця припинилась. Принаймні рубрика “Уряд в дії” зникла.
На сьогодні фактично видання визначилась з тією політичною силою, яку “Поступ” підтримуватиме під час найближчої президентської кампанії. Цією силою, швидше за все стане “Наша Україна” та її лідер Віктор Ющенко. Йдеться навіть про те, що “НУ” буде фінансувати видання під час кампанії. Що штовхає пана Садового до “НУ”, а “НУ” до Садового? Перш за все виключно прагматичні моменти. Як вже зазначалось, політичною метою Андрія Садового номер один є посада міського голови Львова. Активно співпрацюючи з “Нашою Україною” він сподівається отримати благословення від Ющенка на найближчих виборах міського голови, які мають відбутись у 2006 році, а можливо і раніше. Тому навіть, якщо підтримка “Поступу” з боку “НУ” буде лише моральною, позиція газети щодо тієї політичної сили буде прихильною. Навіть в такій ситуації коли фінансування з боку “НУ” не буде Садовий буде самостійно тягнути газету до 2006 року як мінімум розраховуючи принаймні на “добро” Ющенка у мерській кампанії.
Резони “Нашої України” також є прагматичними. “Львівська газета”, яка планувалась як ресурс “НУ” під президентські вибори, не виправдала очікувань і не завоювала значної популярності серед львів’ян. Фактично “Львівська газета” починала як трохи поліпшена копія “Поступу” без абсолютної розкрутки. Після протистояння з ДПА, яке вибило економічні ресурси з-під видання, вона навіть змістовно недотягує до рівня “Поступу”. З другого боку “Поступ” має у Львові розкручений бренд і більшу популярність ніж “ЛГ”, тому функціонери з штабу Ющенка і вирішили ставити на “Поступ”. Ще один маленький нюанс – в обласному штабі Ющенка працює значна кількість людей минуле яких пов’язане з “Поступом” і до нього вони мають певні сентименти.
Чи виправдаються сподівання Садового на підтримку “НУ” у виборах міського голови і чи допоможе Ющенку ресурс “Поступу” у президентській кампанії покаже час.
У тематичному плані “Поступ” є своєрідною сумішшю аналітично-інформаційних матеріалів на львівсько-українську тематику. Львівська сторінка “Поступу” на сьогодні вважається однією з найсильніших серед львівських друкованих ЗМІ. Основними журналістами, які ведуть львівську тематику є Мар’яна П’єцух, Галина Скибньовська, Вікторія Прихід, Ірина Сиривко та Марія Шоломницька. Якщо прослідкувати змістове навантаження львівської сторінки то його можна умовно поділити на декілька частин: це політична діяльність у Львові, діяльність міського голови та міської ради, діяльність обласної влади, комунальне господарство та соціальні процеси.
Політичне життя Львова та Львівщини подається під кутом зору опозиційних сил (особливо “Нашої України”), проте говорити про якусь однозначну заангажованість також важко. Політичні матеріали намагаються подавати беземоційно і викладати аргументи та надавати місце для коментарів для різних сторін. Не завжди це вдається, але подібне прагнення можна помітити.
Описуючи діяльність міської влади позицію “Поступу” можна змалювати наступним чином: поганий мер – хороша міська рада. Отже, офіційна нелюбов до міського голови розпочалася так само як і у інших видань після перипетій зі Скнилівською трагедією. Але фактично війна з Буняком на сторінках газети розпочалась, ще під час виборчої кампанії 2002 року. Взагалі “Поступ” характеризується тим, що постійно веде боротьбу проти львівського міського голови незалежно від того хто займає цю посаду. Перед Буняком об’єктом активної критики був міський голова Василь Куйбіда. Війна з міським головою на шпальтах “Поступу” мабуть триватиме доти поки А.Садовий сам не стане міським головою. Основними темами у протистоянні з Буняком є земельні скандали та смерть С.Шендрика, питання підняття тарифів на водопостачання та протистояння з міською радою. Взагалі будь-які проблеми в комунальному господарстві, в соціальній сфері, проблеми збереження архітектурного середовища подаються як прорахунки міської влади і особисті недопрацювання міського голови. Через це головний редактор “Поступу” Тетяна Нагорна та журналіст львівських новин Галина Скибньовська навіть потрапили до списку особистих ворогів пана Буняка. Але потрібно також зазначити і те, що матеріали “Поступу” щодо діяльності міської влади характеризується, як правило, беземоційністю, що вигідно вирізняє “Поступ” на фоні таких активних і емоційно налаштованих противників міського голови як “Експрес” та “Високий замок”. Щодо позитивного ставлення до міської ради (зокрема до фракції “НУ”), то тут все йде за принципом: „ворог мого ворога – мій друг”.
Описуючи події обласного значення (діяльність голови ЛОДА О.Сендеги, перипетії в Львівській обласні раді, протистояння з податковою і т.п.) “Поступ” намагається займати позицію безстороннього спостерігача. У випадку з головою ЛОДА та й в принципі з діяльністю ЛОДА виданню вдається поки що це робити (не в останню чергу через те, що ставлення “Нашої України” до діяльності цих політичних Акторів було нейтральним). Хоче із наближенням виборів позиція газети, мабуть, буде змінюватися разом з позицією “НУ”, а позиція останньої просто таки приречена на зміни. Але зараз можна констатувати нейтральність матеріалів про О.Сендегу та ЛОДА.
Дещо інакше виглядає ситуація у сфері опису діяльності Львівської обласної ради та її голови Михайла Сендака. Видання намагається дотримуватись основного свого принципу –об’єктивності у висвітленні подій. Зазвичай, цей підхід вдається витримувати, але симпатії до голови ЛОР та фракції “НУ” є помітними і чим більше загострюється боротьба у Львівській обласній раді навколо фігури пана Сендака тим жорсткішими стають матеріали у “Поступі”, щодо його опонентів. Така тенденція швидше за все триватиме доки не буде вирішено це протистояння.
Протистояння між львівськими політиками та підприємцями з одного боку та Львівською ДПА з іншого, також висвітлюється в газеті, як правило, в інформаційному аспекті. Хоча розраховувати колишньому начальнику львівських податківців С.Медведчуку так само, як зрештою, і теперішньому М.Хом’яку, на симпатію з боку видання мабуть не доводиться, але і чекати на викривальні статті та публічні наїзди в бік ДПА також мабуть не варто. Особливо після того, як декілька місяців тому податківці виявили у видання недоплату до державної скарбниці податків на суму декілька десятків тисяч гривень. Також «Поступу” допомагає зорієнтуватися ще свіжий досвід »Львівської газети”, змагання якої з ДПА призвело до фактичного знекровлення видання. До того ж, належить враховувати, що власник газети пан Садовий – є бізнесменом, а податкова здатна створити чималу кількість проблем для будь-якого бізнесу.
Загальноукраїнську сторінку, веде редактор сторінки Володимир Хрущак, який поблукавши іншими виданнями (працював журналістом в «Експресі”, редактором газети „Україна і час”) повернувся до „Поступу”, та журналісти Богдан Бачинський, Генадій Шипунов і Юрій Тишкун. Позиціонування „Поступу” на площині загальноукраїнського політичного простору виглядає наступним чином: хороша опозиція – погана влада, але ми намагаємось зберегти об’єктивність. Часто »Поступу” вдається витримувати об’єктивний підхід при висвітленні загальноукраїнских подій, але симпатії до “Нашої України” та її лідера Віктора Ющенка є очевидними. Так само як і несприйняття Віктора Януковича, Віктора Медведчука і Леоніда Кучми. В цьому випадку особиста позиція журналістів співпала з політичними планами пана Садового по співпрації з “НУ” задля здобуття мерської посади у Львові.
Міський ресурс “Поступу” є доволі значним. Його популярність в молодіжному середовищі Львова (яке є рушієм будь-яких революційних чи радикальних процесів, тим більше у Львові) є високою, що дозволяє зараховувати це видання до тих, чиє слово таки має вагу і з цим словом потрібно рахуватись.
ІА "Вголос": НОВИНИ