Минулого разу, коли «Вголос” надрукував замітку „Високий замок” ― „Львівська газета”: знайдіть десять відмінностей», серед відзивів, які надійшли на неї, були й такі, де нам закидали, що ми неуважні, і у одній із вищезгаданих газет інтерв’ю з Антоном Ружицьким вийшло з поміткою „Реклама”, отож матеріал друкувався на замовлення, у вигляді, в якому його подав газеті замовник. При цьому нікого не дивувало, що різні люди зуміли зробити абсолютно (до коми і крапки) тотожні інтерв’ю лише під різними заголовками.
Вчора одразу три газети подали один і той же матеріал, як ми тепер, дякуючи нашим читачам, розуміємо, замовний, щодо голови Львівської облради Михайла Сендака, правда на цей раз одного й того ж автора Юрія Гущенка.
При цьому лише газета „Україна і час” вирішила виокремитися і подала інший заголовок „Кресло за сало або автобус за корову...”. „Суботня пошта” та „Український час” дали цей матеріал під назвою „Дрогобицька історія”.
Проте, як ми прискіпливо не придивлялися до них, ніде не було позначки „реклама”, „комерційний матеріал” чи іншої.
Саме тому в нас виникло бажання особисто познайомитися з журналістом Юрієм Гущенком, тексти якого користуються такою шаленою популярністю серед редакцій львівських газет і вони готові надавати свої площі і платити гонорари за один і той самий текст.
ІА "Вголос": НОВИНИ