- От що ти за впертий йолоп такий? – сердилася Галя чоловіковій стійкості. – Допоможи дитині, важко тобі? Хлопчик вчиться, йому і так складно, а тут ще й ти не хочеш підтримати. Поясни йому трохи, що і як робиться. Бо ж що толку тих теоретиків?
- Навіть не знаю, чим допомогти, - відказав Бандит, коли Іван Петрович спитав поради. – З одного боку ніби що в цьому такого – розкажи що і як. А з іншого…
- А з іншого все так непевно, що й сам плутатися починаєш, - продовжив за нього Іван Петрович.
- Ти плутатися? – здивувався Бандит. – Слабо у це вірю. Але як на те пішло, переговори з Федором, він підкаже, як щось неясно буде.
Наступного вечора перед Іваном Петровичем сидів отой самий хлопчик – студент-економіст другого курсу. Високий і худорлявий, навіть дещо розгублений, його складно було назвати хлопчиком. Але для Галі двадцятирічний племінник був все ще хлопчиком.
- Ну, що тобі неясно, - Іван Петрович вирішив швидше розправитися із цим питанням.
- Бачите, я роботу пишу про Міжнародний валютний фонд. Ну і там розділ про кредитування України. Так от я щось зрозуміти не можу: більшість джерел кажуть, що то добре. Але оце знаходжу й протилежну думку. Мовляв, без цих кредитів Україна могла і обійтися, - студент вирівнявся наче на іспиті.
- Могла б і обійтися, і навіть обходилася, - спокійно відповів Іван Петрович
- Але як же без них?
- Розумієш, зараз говоритиму. Можливо не зовсім популярні речі, але з економічної точки зору цілком правильні. Минулий уряд оцінював ті умови, на яких МВФ давав нам кредити, і не погоджувався на них. І в цьому була логіка. Це, до речі. Визнають навіть у самому фонді. Коли такі кредити видаються, ну принаймні пропонуються, є ряд умов. Серед них – кілька порад для економіки країни. От тільки справа у тому, що ці поради роздаються всім однакові, незалежно від того, к кожна економіка працює. Тобі ж не треба пояснювати, що це саме так?
- Не треба, - гордо відповів студент. – А що за рекомендації?
- Скорочувати бюджети й витрати на стимулювання економіки, - пояснив Іван Петрович. – В результаті ВВП у Європі практично не ріс, а у багатьох країнах і взагалі падав. Від такого поступового падіння виробництва й уповільнення економічного росту чимало цивілізованих країн досі відійти не можуть. Так от такі ж поради давай й Україні. Фактично, для отримання кредиту треба було не так і багато: плаваючий курс гривні, скорочення витрат через відмову від пільг на комунальні тарифи та газ. Але тоді вирішили на це не йти. Тоді перший віце-прем’єр Сергій Арбузов пояснював: це призведе до зниження доходів населення. Бо ж платити за газ та комуналку доведеться значно більше, а такі звичні для нас імпортні речі і взагалі б злетіли у ціні.
- Тобто збідніння населення призвело б до того, що не було б грошей на купівлю навіть українських товарів, а це, відповідно, відбилося б на наших виробниках, - уточнив племінник-економіст.
- Січеш, чомусь тебе таки вчать у твоєму універі, – усміхнувся Іван Петрович. Юнак навіть засоромився.
- Тоді фінансово-економічний блок зробив ставку на ріст економіки та внутрішній попит, й відмовився від кредиту, - Іван Петрович поглянув на дружининого племінника й вирішив, що розмова закінчена.
- Але ж тепер кредит ми взяли, - раптом вихопилось у студента.
- Так, взяли, - відмахнувся Іван Петрович.
- І що тепер?
- Ну сам подивися: гривня втратила 40 відсотків своєї вартості, більшість тарифів вже зросла мало не удвічі, інфляція до кінця року може сягнути 20 відсотків, а економіка втрачає щонайменше 7 відсотків, хоча це ще не межа…
- Не кредит, а якась петля на шию, - задумався майбутній економіст.
- Навіть з петлею можна поводитися по-різному: затягнути або ж зняти, - заспокоїв його Іван Петрович.
- А у нас як буде?
- Побачимо...ІА "Вголос": НОВИНИ