Немає нічого нового під тим сонцем. Із наближенням виборів до цієї істини не раз будуть звертатися всі, кому не ліньки. Поки що настала черга згадати про Лазаренка, який може «невинним» повернутися в Україну.

Також починаємо уважніше придивлятися до окремих представників політичних сил і знаходити щораз більше схожості із нинішньою владою. Як-от нещодавній випадок у Львові, коли на «національно-демократичну» прес-конференцію нардепа Петра Олійника не пустили представників «владно-недемократичної» облдержадміністрації.

Хто підставив Ющенка?

Порушуючи-власний принцип розпочинати тижневу «сповідь» із всеукраїнської новини, цього разу подивимося пильним оком на ближній фронт, тобто на Західну Україну та її епіцентр Львів. Подія, яка тут сталася, може у майбутньому суттєво вплинути на хід виборчої кампанії блоку Віктора Ющенка.
Тепер по суті. «Куди преш?» — гаркнула молода дівчина, речник народного депутата Петра Олійника до скромного, мовчазного і рядового(!) працівника управління внутрішньої політики обласної держадміністрації. Працівник знітився і швидко подався назад, так і не потрапивши на звичайну, далеко не резонансну прес-конференцію нардепа. При цьому слід зробити суттєве зауваження: донині ніхто не забороняв їм виконувати свої обов'язки — збір загальнодоступної інформації. Проте факт залишається фактом: позиціонуючи себе як демократичне об'єднання, «Наша Україна» може постати таким же «душителем» свободи слова, як і влада. І така «заслуга» належатиме не публічним нашоукраїнцям, а їхньому оточенню. Відразу обмовлюся, що не можу стверджувати відносно 100% автентичності переказаного, але саме так переповідали черговий медіа-скандал у Львові журналісти за кухлем пива. . Львівським журналістам, як справжнім поборникам свободи слова (та й ще у найсвободолюбивішому регіоні!), варто було грюкнути дверима та залишити нардепа без уваги. Як-не-як, депутатам нашоукраїнцям гріх скаржитися на байдужість до них преси на Львівщині. Але ні, дива не трапилося. І «Аргумент» чи не єдиний розповів про це читачам. Свобода слова uber alles...

Власне, із таким словосполученням («куди преш»), радше характерним для з'ясування стосунків у боротьбі за місце на базарі, відтепер у мене асоціюватиметься оточення окремих нашоукраїн-ців. У зв'язку із цим я набрався нахабства, хамства і зверхності й вирішив запропонувати львівській «Нашій Україні» взяти на озброєння цю фразу. А з наближенням виборів зробити її офіційним гаслом. І на біг-бордах львів'яни побачать із незвично холодними очима Віктора Ющенка, який промовлятиме до сукупного образу українського олігарха (з черевом, з циліндром, із сигарою в зубах): «Куди преш, олігарше?»

На моєму місці сумновідомий «проте-політолог» Дмитро Кор-чинський бився б у конвульсіях в пошуках відповіді на запитання: а чи не провокація це, чи не засланий «козачок» чи то пак «козачка» втерлася у довіру до нашоукраїнців і як взагалі опозиція проґавила таке неподобство у своїх рядах? Але я не Корчинський, і тому лише із сумом констатую дивні перетворення гусені у метелика, а метелика в гусінь. І якщо львівські нашоукраїнці вважають, що ЗМІ будуть писати про «Нашу Україну» виключно позитивне, то цей випадок має стати для них першим і останнім уроком.

Лазаренко! Go home!

Павло Лазаренко був унікальним політиком у новітній історії України. Адже він несвідомо взяв на себе тяжку ношу вини перед всіма обкраденими та знедоленими на зорі незалежності. «Хто винен?» — запитайте у будь-якого чоловіка на селі. «Мать-пере-мать, Лазаренко!» - почуєте відповідь. А «був», тому що Павло Іванович - це вже минуле нашої країни. І навіть коли він повернеться сюди, місця для нього тут уже немає. Хоча насторожує те, що сьогодні США активно педалюють тему можливого звільнення та приїзду до Києва екс-прем'єр-міністра. Та й сам американський в'язень вихваляється: «Протягом місяця, можливо, півтора, буде вирішена моя судова справа в США і винесене рішення. Сподіваюся, що вже цього року я повернуся в Україну».

Цікавою і досить показовою є оцінка Лазаренком нинішньої політичної ситуації в Україні, яка йому нагадує ситуацію 1998-99 років (у 1998 відбулися вибори в парламент, у 1999 — вибори президента): «Розуміючи, що зміни неминучі, влада піде на все, щоб поставити своїх людей на ключові посади».
Посмішив публіку адвокат Лазаренка Деніел Горовіц, який у досить різкій формі описав «що і скільки» винен його підзахисний чинному президенту Леоніду Кучмі: «Єдине, що Лазаренко винен Кучмі, — так це добрий копняк під зад. І дуже скоро Кучма це відчує». Напевно, ці слова можна вважати ключовими на початку історії повернення Лазарен-ка в Україну. Для чого Вашингтон відпускає його на батьківщину? Швидше за все, як «бомбу комп-ромату» сповільненої дії. Як відомо, під час президентських виборів саме компромат стає вирішальним у боях кандидатів. Тоді постає наступне питання: кого буде «валити» Лазаренко?

Медведчук у похід зібрався

Чутки про те, що Віктор Медведчук має намір балотуватися, з'явилися після призначення депутата СДПУ(о) Володимира Са-цюка першим заступником голови СБУ та автоматичного звільнення ним свого виборчого округу №64 у Житомирі. Очевидно, що фракція есдеків, позбавляючись свого представника, розраховує, що його замінить однопартієць.

Чому ж тоді Медведчук не став балотуватися на виборах в Одесі та Полтавській області? Соціологія засвідчила, що там главі АП нічого не світило.

Дикий ЄС

Українська співачка Руслана несподівано перемогла на конкурсі Євробачення. Всі закричали, що ми найкращі. Проте, якщо абстрагуватися від суб'єктивних люблю/не люблю Руслану, варто згадати реакцію наших ЗМІ на минулорічну перемогу турецької співачки. Як тоді ЗМІ оцінювали це: Європейський Союз дав «цукерку» ображеній Туреччині, яку вже роками обіцяють прийняти до ЄС, а тим часом взяли інших 10 країн. Хоча, згідно з усіма рейтингами, у 2003 році мала перемогти російська група «ТАТУ». А ще два роки тому на Євро-баченні перемогли чи то латвійці, чи то естонці (не пам'ятаю), бо саме тоді ЄС оголосив про приєднання у травні 2004 року нових членів Союзу.

А погляньте, кому дали друге місце — Сербії і Чорногорії, їм також Європа світить щонайменше через 50 років.Утішає те, що підчас підготовки до Євробачення-2005, яке пройде в Україні, у нас почнуть цінувати туристів і налагодять сервіс.

Насамкінець фраза першого півріччя 2004 року, що буде претендувати на фразу 2004 року. Автор (і це однозначно!) посол Росії в Україні Віктор Черномирдін: "Леонід Кучма, професійно підготовлений президент, на сьогодні перебуває в самому соку". Залишається лише додати: добре, що не в спирту.

ІА "Вголос": НОВИНИ