Межі зустрічного форуму з Алєксандром Кваснєвським в Палаці Потоцьких розширились до повної втрати орієнтації у просторі. Зал забитий інтелігенцією, політиками, студіками, мажорами і секретутками, або бажаючими ними засвітитись.
Всі чекають Кваснєвського. Акредитація. Прострація. Кваснєвський сидить у машині. Двері відкриті. Він токає мобілою з жінкою, з якою живе останні 30 років. У цьому плані – він консерватор. Дверцята відкриті. Квас на задньому сидінні. Біля дверей стоять Садовий, Возницький, Олійник та польський генконсул. Квас говорить хвилин 5. Всі чекають на польського круля. Чекають, похнюпивши голови, та вичікують моменту, коли ясне сонечко вирішить спуститись з трону і виявить ласку наблизитись до простих смертних.
Березюк хватається за голову спостерігаючи таке прозоре, без жодних натяків, опускання своїх підопічних. Підопічні мило та сором’язливо посміхаються. З боку, то схоже на шлюбний кортеж, тільки, от щось в молодої капризки в дупі. Вона не хоче виходити з машини, а всі дружно намагаються її звідти вламати під шлюбний вінець.
Нарешті хитрий лис Квас виходить і відмазується розмовою з жінкою. Жінка – це святе. Всі, польською мовою, погоджуються зі святістю жінки і, навіть, Олійник. В його вустах польська звучить, як дитяче белькотіння. Смішно, запопадливо, панщино-селюцьки. Але не він такий один. Далі буде.
Зал. Оплески. Бадьора перекладачка у ритмі латиноамериканських казок. Вона не перекладає, не говорить – вона пливе мовними джунглями героїв Кастанеди
Дозапитальна частина зустрічі – нудота рідкісна. Квас згадує про Кличків – і усі оживають. Клички – професори і найкращі боксери. Квас – дуже хитрющий лис – він знає, де надавити, де посміхнутись, де щось показати. Хоча, оту першу половину зустрічі, в його очах було лише одне – втома і запитання „нафіга я сюди приперся”. Потім він попустився і все пішло по маслу, якого в єлейних галицьких душах виявилось до ххх.
Садовий Олійник Сеник, в передніх рядах, втикають в польську мову Кваснєвського. Вони всі її розуміють, або роблять вигляд. Садовий десь дуже далеко, він чимось ображений. Сеник уважно слухає і деколи робить здивований фейс, ніби він почув ангела Господнього, або ж пророка, як одного разу себе назвав Квас.
Олійник традиційно втикає. Він сидить на якихось пігулках. Важкий тягар губернаторства. Позіхає. Прийшла весна і настав час скидати стару шкіру. Він здирає її зубами, хвилинами запитально дивиться на свої долоні. Він як Гамлет, одержимий запитанням – ці руки крали чи не крали? Хтось щось ляпнув. Олійник оживає зі своєю характерною посмішкою на увесь фейс і тільки своїм голосом говорить: „немудрий чоловік.” Олійник та Садовий дивляться фоткі, які Сеник дістає зі своїх кишень. Яка промова Кваснєвського, коли там таке?
Євген Бистрицький говорячи про Тараса Возняка називає його Тарасюком. Ой, соррі – ну він може стати Тарасюком чи просто міністром. Возняку приємно.
Секретутки мило посміхаються, приторговуючи своєю мандою. Хоча, якась частина з них, ні з ким не зустрічається. Вони притримують свої причандали для вухастого принца на білому коні, якому можна буду втирати різне фуфло.
Запитальна частина дійства виявляється на диво продуктивною. Хтось з українців виявляє свою принциповість і в лоб стріляє запитаннями. Хтось, дуже довго ламається фіговою польською мовою. Переходить на англійську, українську. Говорить 4 хвилини без сенсу. Підлизується до Кваса і не помічає, що всі вже дико лахають з того. Пофіг – вкорінена звичка, тіпа, інтелігенції. Підлизна натура особливо добре вилазить з-під вищої освіти в квадраті. Тупо.
На зустрічних запитаннях Квас розквітає. Парфумить флюїдами. Женщіни, пошепки, мріють про такого гусарчика в будуарах. Нишком посміхаються, порівнюючи наших політиків з цим франтом у старих мештах під столом. Квас в таких ситуаціях на коні. І це набагато краще, ніж теперішня польська тютя Качинський. Щось собі гелготить під ніс у своєму плащику, пускає бульки. абратагаламага. Нічого не чути.
В принципі, нас цікавить Європа лише в шлагбаумній шангенській візі. Все інше фігня. Задовбали ці постійні перемивання думок, що нам треба до Європи. Ми вже і так там давно. Ці соплі вже дістали. Що ще треба: євроремонт євровікна єврозарплати?
Все інше, більш нікого не цікавить. І тому, більшість запитань, це просто ще один привід повимахуватись власною мудрістю, бо більше не має з ким поговорити. Проблема відсутності мудрих і цікавих людей, взагалі, характерна для нашого суспільства. Але характерна лише в тому сенсі, що зараз поутворювались, тіпа гуртки за знайомствами і зв’язками. І лівих туди не пускають. Ну й кожен гурток з макраме вважає, що він наймакраменший макрамон у світі.
Це був ліричний відступ.
Російський консул почав чудити не гірше Сусаніна та іншої билинної братії. Що з ним сталось вчора, не розкаже навіть Вольф Мессінг. Він у якомусь дивному костюмі ірреального кольору і у дивній сорочці, ніби пошитій з церковних риз, якраз до постового періоду. В нас вже є, юродівий Януковичь, який запрошує журналістів до себе на чай і на варення, але з ним не хаває, бо відітєлі – тримається посту. Хай ще на стовп залізе, чудотворець, хрєнов.
Далі ще краще. Він почав говорити таким голосом, наче студік, який не вивчив екзамен перед професором. Таким ображеним і схвильованим. Його переповнюють емоції рос-польської дружби. Він щось рипається, але це так смішно звучить, шо то торба. Він говорить англійською. Потім російською. Квас обламує його переходячи на російську. Гузєєв переходить на українську, демонструючи свою непохитну любов до неньки-України.
Квас, тихенько і делікатно, над ним стібнеться. Гузєєв то розуміє, але ніяк не може збитись з тої тєми і гонить собі далі. Вступ в НАТО, системи ПРО. Ракетними система його опустить ще й Возняк. Галичани скромно собі ржуть в кулачок і тримають дулю. Самі того в фейс Гузєєву сказати не можуть.
Квас продовжує опускати Гузєєва. Він пророкує вступ Росії в НАТО. Гузєєв каже, що вчора Путін написав статтю (це вже смішно), де заперечується це пророцтво Кваса. Квас у пророчому екстазі говорить, що в майбутньому, ми побачимо по ящику презіків США та Росії, які обіймаються, цілуються, ходять в бібля бібліотєкі, і все лише тому, що Росія увійшла в НАТО. Він рекомендує Гузєєву взяти його номер мобільного і тоді передзвонити і сказати: „Алєкс, ти бил прав”. Юстас.
Гузєєву нічого не залишається, як мовчки сісти зі своїм блокнотиком, з яким він був схожий на прискіпливого американського репортера. І потім вже, після форуму, в розмові з анонімом переконувати себе, що він то знає, хто за цим всім стоїть. І що? Ну і я знаю, чиї вуха за тим стирчать. Але Квас так над Гуззєвим простібнуся, а Гуззєв – так залажав імідж Росії, що всі ці відповіді на прості запитання до одного місця.
Квас втретє згадує про свою дружину. Цікаво, що вона йому там проповідувала по трубці? Не бігати за українськими кобітами? Він називає себе консерватором у шлюбі, відповідаючи на запитання: „ Чи змінював би він свою промовну стратегію і тактику в Донецьку, чи рубав би правду-матку як у Львові?”
Квас: „ Я б не певне здурів би. Я консерватор. Я з однією жінкою 30 років. Які зміни? Що є, те кажу”. Питання вичерпане. В творчому азарті, він попускає, заодно, й українських олігархів, сентенцією про те, що їм нічого не світить в Росії, оскільки місцеві олігархи їх з’їдять і навіть не помітять. Тому для українських буржуїв одна путь – Go West.
І виходить на перерву. Межі форуму зсунулись закрились захлопнулись. Україна буде в Євросоюзі і в НАТО, і ще бог-зна де. Пророк Квас у тому переконаний. Він це побачив. Третім оком.
ІА "Вголос": НОВИНИ