Lambchop "OH (Ohio)" (2008)
Схоже і можливо, що вершина нешвільської альт-кантрі банди Lambchop так і залишається на геніальному альбомі 2002-го року "Is A Woman". Мало знайти таких команд, фронтмен яких, здається, завжди десь поруч, щоб розказати ще одну сумну і правдиву історію про цей паскудний лайф. Але не матюкаючи усе навколо, а з хитруватим смайлом дивлячись на увесь цей потоп з топів дуже мудрого гуру, який нікуди вже не поспішає.
Курт Вагнер саме так і робить свої альбоми. Альбоми, які завжди крапль озираються в минуле, щоб вже іншим поглядом тихенько облетіти колишні надії, мрії, перемоги і помилки.
Тихо, тепло, спокійно і без месіанського пафосу ламбчопи наближають оте довгочікуване світле майбутнє. Акустична гітара, фортепіано, флейти і надстріснутий баритон Вагнера зроблять усе, що відчувати тепло домашнього камінчика з гарячим чайком в повній гармонії з собою.
Поспішає за горизонт тільки "Sharing A Gibson With Martin Luther King Jr". І якщо до просвітлень "Is A Woman", альбом не дотягує, хоча і перемагає попередній "Damaged" (2006), то такими треками, як "Slipped Dissolved And Loosed" і "Of Raymond" заслуховуватись на ніч саме то. Атмосферна музичка, більше до ночі, самотності, теплої осені чи дощу.
Такого добра посеред теперішної мозаїки можна нашукати до хуя і трошки, але Курт Вагнер тільки один. Делікатний та правдивий. І живий, як Будда. Який, як відомо, також один, хоча й нірваністом може бути кожен. Тиха радість. І навіть ще тихіша, ніж інколи ранкове сонце.
1. Ohio
2. Slipped Dissolved And Loosed
3. I'm Thinking Of A Number (Between 1 and 2)
4. National Talk Like A Pirate Day
5. Hold Of You
6. Sharing A Gibson With Martin Luther King Jr
7. Of Raymond
8. Please Rise
9. Popeye
10. Close Up
11. I Believe In You
Viarosa "Send For The Sea" (2008)
Лондонці Viarosa крапаль обманулись своєю географією і століттям. Замість туманного брит-попу, вони виводять рока-фолк з глибоким американським корінням. Попередній диск "Where The Killers Run" (2005) відзначався крейзанутим саспенсом ("Blindfold" і "Where The Killers Run"), від якого розбігались всі навколишні Вії, щоб далеко сховатись в якісь печери і ніколи звідти не вилазити.
Темрява була така шершава, що навіть демони боялись висинути свої копита на міліметр простору під кантрі-закаблук "All This Worry".
На "Send For The Sea" Viarosa продовжує розплавляти кислотним блюзом та іншим жанром навколишню нечисть. Перкусія сердито рубає на атоми увесь підніжний матеріал. Штормить нехіло. Скрипки залазять за вертикалі до повного щезання. Крапаль менше саспенсу, хоча й голос Річарда Ньюберга безперестанку шукає наступну жертву. Десь пробігають тіні Ніка Кейва і особливо Tindersticks.
Хітових пострілів на альбомі майже немає, але втома від від постійного виживання настільки велика, що краще пацикам з такими револьверними інструментами на очі не попадатись. Принаймні, до виходу у відкрите море. Але й там, ніхто не дасть гарантії, що абордажу не буде. Сепійна фота, то завжди автограф привида.
1. Tourniquet
2. Righteous Path
3. Some of You Know the Story
4. The Old Walls
5. Cruel Pull of the Stars
6. Without a Cause
7. Beggars and Thieves
8. Ode to Sunlight
9. Harness
10. The Last Resolve
11. Shame on the Light
12. The Sea
Willard Grant Conspiracy "Pilgrim Road" (2008)
Каліфорнійська банда альт-кантрі Willard Grant Conspiracy постійно тусує на непроглядних маргінесах. Навіть кооперація з The Walkabouts не дозволяє їм зачепитись за якусь вищелігову надію та славу Джонні Кеша.
Нарешті на минулому альбомі "Let It Roll" (2006) Роберту Фішеру вдалось порвати небеса на британський прапор і скинути усе захмарне царство в тартарари. 2-ва епічних полотна з мускулатурою міфічних героїв: "From A Distant Shore" і "Let It Roll" вирвались на свободу з катюшним бомбометанням громовиць на грішну землю.
За 2-ва роки прилітає новий альбомчик і тут згідно його назви вилазить тихесенька пілігрімська побожність. Світлі госпели. Пасторальні етюди справжніх ковбоїв. Труби і скрипочки наближують метаною. Прісно і безбарвно стругаючи слайди хорових співів. Фортепіанки запливають в урочисті і натхенні гімни та оди.
Десь щось можна знайти в "Painter Blue" та "Water & Roses", але й для мінімального щастя того не вистачить. Нуднувате царство небесне. Хоча перпективи "Let It Roll" були більш, ніж топові. І так легко все просрати, то просто якось дуже тупо.
1. Lost Hours
2. The Great Deceiver
3. Jerusalem Bells
4. The Pugilist
5. Phoebe
6. Miracle On 8th Street
7. Painter Blue
8. Malpensa
9. Water & Roses
10. Vespers
11. Untitled
Схоже і можливо, що вершина нешвільської альт-кантрі банди Lambchop так і залишається на геніальному альбомі 2002-го року "Is A Woman". Мало знайти таких команд, фронтмен яких, здається, завжди десь поруч, щоб розказати ще одну сумну і правдиву історію про цей паскудний лайф. Але не матюкаючи усе навколо, а з хитруватим смайлом дивлячись на увесь цей потоп з топів дуже мудрого гуру, який нікуди вже не поспішає.
Курт Вагнер саме так і робить свої альбоми. Альбоми, які завжди крапль озираються в минуле, щоб вже іншим поглядом тихенько облетіти колишні надії, мрії, перемоги і помилки.
Тихо, тепло, спокійно і без месіанського пафосу ламбчопи наближають оте довгочікуване світле майбутнє. Акустична гітара, фортепіано, флейти і надстріснутий баритон Вагнера зроблять усе, що відчувати тепло домашнього камінчика з гарячим чайком в повній гармонії з собою.
Поспішає за горизонт тільки "Sharing A Gibson With Martin Luther King Jr". І якщо до просвітлень "Is A Woman", альбом не дотягує, хоча і перемагає попередній "Damaged" (2006), то такими треками, як "Slipped Dissolved And Loosed" і "Of Raymond" заслуховуватись на ніч саме то. Атмосферна музичка, більше до ночі, самотності, теплої осені чи дощу.
Такого добра посеред теперішної мозаїки можна нашукати до хуя і трошки, але Курт Вагнер тільки один. Делікатний та правдивий. І живий, як Будда. Який, як відомо, також один, хоча й нірваністом може бути кожен. Тиха радість. І навіть ще тихіша, ніж інколи ранкове сонце.
1. Ohio
2. Slipped Dissolved And Loosed
3. I'm Thinking Of A Number (Between 1 and 2)
4. National Talk Like A Pirate Day
5. Hold Of You
6. Sharing A Gibson With Martin Luther King Jr
7. Of Raymond
8. Please Rise
9. Popeye
10. Close Up
11. I Believe In You
Viarosa "Send For The Sea" (2008)
Лондонці Viarosa крапаль обманулись своєю географією і століттям. Замість туманного брит-попу, вони виводять рока-фолк з глибоким американським корінням. Попередній диск "Where The Killers Run" (2005) відзначався крейзанутим саспенсом ("Blindfold" і "Where The Killers Run"), від якого розбігались всі навколишні Вії, щоб далеко сховатись в якісь печери і ніколи звідти не вилазити.
Темрява була така шершава, що навіть демони боялись висинути свої копита на міліметр простору під кантрі-закаблук "All This Worry".
На "Send For The Sea" Viarosa продовжує розплавляти кислотним блюзом та іншим жанром навколишню нечисть. Перкусія сердито рубає на атоми увесь підніжний матеріал. Штормить нехіло. Скрипки залазять за вертикалі до повного щезання. Крапаль менше саспенсу, хоча й голос Річарда Ньюберга безперестанку шукає наступну жертву. Десь пробігають тіні Ніка Кейва і особливо Tindersticks.
Хітових пострілів на альбомі майже немає, але втома від від постійного виживання настільки велика, що краще пацикам з такими револьверними інструментами на очі не попадатись. Принаймні, до виходу у відкрите море. Але й там, ніхто не дасть гарантії, що абордажу не буде. Сепійна фота, то завжди автограф привида.
1. Tourniquet
2. Righteous Path
3. Some of You Know the Story
4. The Old Walls
5. Cruel Pull of the Stars
6. Without a Cause
7. Beggars and Thieves
8. Ode to Sunlight
9. Harness
10. The Last Resolve
11. Shame on the Light
12. The Sea
Willard Grant Conspiracy "Pilgrim Road" (2008)
Каліфорнійська банда альт-кантрі Willard Grant Conspiracy постійно тусує на непроглядних маргінесах. Навіть кооперація з The Walkabouts не дозволяє їм зачепитись за якусь вищелігову надію та славу Джонні Кеша.
Нарешті на минулому альбомі "Let It Roll" (2006) Роберту Фішеру вдалось порвати небеса на британський прапор і скинути усе захмарне царство в тартарари. 2-ва епічних полотна з мускулатурою міфічних героїв: "From A Distant Shore" і "Let It Roll" вирвались на свободу з катюшним бомбометанням громовиць на грішну землю.
За 2-ва роки прилітає новий альбомчик і тут згідно його назви вилазить тихесенька пілігрімська побожність. Світлі госпели. Пасторальні етюди справжніх ковбоїв. Труби і скрипочки наближують метаною. Прісно і безбарвно стругаючи слайди хорових співів. Фортепіанки запливають в урочисті і натхенні гімни та оди.
Десь щось можна знайти в "Painter Blue" та "Water & Roses", але й для мінімального щастя того не вистачить. Нуднувате царство небесне. Хоча перпективи "Let It Roll" були більш, ніж топові. І так легко все просрати, то просто якось дуже тупо.
1. Lost Hours
2. The Great Deceiver
3. Jerusalem Bells
4. The Pugilist
5. Phoebe
6. Miracle On 8th Street
7. Painter Blue
8. Malpensa
9. Water & Roses
10. Vespers
11. Untitled
ІА "Вголос": НОВИНИ