Власник закладу, який з весни на безкоштовно приймав у себе спочатку кримчан, а потім тимчасово переміщених осіб зі сходу України, далі не міг терпіти фінансові збитки. Тим паче, що зимові свята – найкраща можливість хоч частково компенсувати втрати від фактично перепрофілювання мотелю в притулок.
25 грудня минув останній дед-лайн на виселення. Однак понад двадцять мешканців, семеро з яких діти, досі залишилася в приватному мотелі, де й проведуть усі новорічно-різдвяні свята.
Вигнати на вулицю власник «Катерини» людей не зміг. Йому лишається сподіватися, що відповідальні державні органи знайдуть людям нове житло.
Село – не місто
Лише п’ятнадцять тисяч місць безкоштовно надала держава по всій Україні тимчасово переміщеним особам. Таку цифру назвали представники уповноваженого Верховної Ради з прав людини. В той час, як переселенців на кінець року уже налічується понад 800 тисяч.
Офіційні звіти часто розходяться з реальними. Так, прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк на підсумковій прес-конференції повідомив, що понад 600 тисяч переселенців «отримали умови для проживання». Вочевидь, йшлося про людей, які взагалі мають дах над головою, тобто які живуть у родичів-знайомих, в орендованому житлі тощо. Тобто знайшли собі помешкання без будь-якого державного втручання.
На Львівщині зареєстровано вже понад дев’ять тисяч переселенців. Більшість з них були тимчасово поселені безкоштовно за допомогою волонтерів та департаменту соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації.
Департамент відправляв людей чи то в санаторії і мотелі, чи у відомчі гуртожитки або ж у приватне житло, яке пропонували недужі власники. Одразу наголошувалося, що це тимчасовий притулок.
Крім того, і чиновник, і переселенці сподівалися, що воєнні дії на Донбасі ось-ось завершаться, і проблема частково вирішиться сама собою.
В департаменті соцзахисту Львівщини «Вголосу» повідомили, що сьогодні мешканці Львова та області майже не пропонують безкоштовно свої квартири. Санаторії і мотелі теж не можуть постійно працювати у збиток, а компенсація витрат, які нібито гарантує держава, по факту, їх не покриває.
«У санаторіях та відпочинкових комплексах у нас вже людей фактично немає. Кілька родин ще мешкає в районних територіальних центрах, це такі собі міні будинки для самотій літніх людей. Але багато хто орендує вже самостійно квартири», – заступник начальника головного управління соціального захисту населення Львівської ОДА Оксана Яковець.
За її словами, найреальніше поселитися на безкоштовній основі в сільську хату, де ніхто зараз не мешкає, і власники не проти тимчасово прихистити людей. Але часто переселенці неохоче їдуть в село.
«Це трохи дивно. Люди приїхали аж за тисячі кілометрів, щоб сховатися від війни, і це для них не було далеко, а тут за п’ятдесят чи сто кілометрі від Львова – це вже дуже далеко», – говорить Оксана Яковець.
Одна з причин, чому переселенці бояться їхати далеко від обласного центру – це відсутність роботи. Але, за словами Яковець, проблеми з працевлаштуванням у Львові аналогічні.
«У Львові робота є, але багатьох не влаштовує чи то вакансія у сфері послуг, чи, частіше, оплата праці. І їх можна зрозуміти, бо людям треба платити за оренду житла, а із зарплатою 1,5-1,7 тис. грн у Львові квартиру важко орендувати», – розповідає Яковець.
Але бувають випадки, коли у департаменті взагалі не розуміють відмов переселенців селитися за межами Львова. Так, уже вісім місяців пороги відомства оббиває активіст з Донецька передпенсійного віку, який в червні побував у полоні терористів, Олег Желнаков. Він уже навіть скаржився в Міністерство соцполітки, що йому відмовляють у житлі у Львові.
«Ми пропонували різні райони, але йому нічого не підходить, дайте йому у Львові і все», – пояснює ситуацію Яковець. Відтак Желнаков ночує в львівських хостелах у багатомісних кімнатах, витрачаючи щомісячну державну допомогу для переселенців у чотириста гривень.
Яковець запевнила: мешканцям «Катерини» пропонували різні варіанти поселення. Зокрема, в Перемишлянському, Радехівському, Бродівському, Сокальському та Кам’яно-Буському районах Львівщини. Тобто всі пропозиції – мінімум за 70 кілометрів від Львова.
Водночас, один із уже колишніх мешканців «Катерини» на умовах анонімності поскаржився, що ці пропозиції були швидше для галочки, ніж для вирішення проблеми.
«Це просто був перелік якихось адрес без телефонів. Тобто літнім людям чи мамам з дітьми треба їздили від міста до міста за сто кілометрів і шукати ці адреси і там на місці розвідувати ситуацію», – скаржиться переселенець.
За його поясненнями, він з родиною опинився в «Катерині» тільки тому, що місяцями львівські орендарці відмовляли к квартирі через донецьку прописку. А їхати далі від обласного центру не міг, бо має тут роботу.
Компенсація на папері
Незадоволені роботою державних органів і представники мотелю «Катерина», у якому з березня місяця побувало півтисячі переселенців. Але навіть за половину мешканців власнику не вдалося компенсувати витрати.
Так, у червні вийшла постанова Кабміну, яка передбачала компенсацію виключно за кримчан. Її розмір – до двохсот гривень з особи в добу, включаючи харчування.
«До кінця липня ми отримали компенсацію за кримських татар, але лише за половину людей, які у нас жили. Адже форма компенсації вимагала індивідуальної заяви від кожного переселенця, а більшість з них на той час вже виїхали за кордон чи повернулися в Крим. З деякими був повністю втрачений зв’язок», – коментує «Вголосу» громадський активіст Олег Коляса, який представляє інтереси «Катерини».
Мотель планував приймати переселенців до кінця літа, однак дехто не мав просто куди їхати, тому декого довелось залишити. Здебільшого – це люди з дітьми або старенькі.
«Але з вересня фактично почалася третя хвиля заселення. Спочатку людей було небагато, десь до сорока, деяких ми годували за власний кошт, зокрема, хто був з малими дітьми. Потім людей ставало більше. Дехто просто серед ночі приїжджав з дітьми і просився. Інколи люди приїжджали з районів, де їх розмістили попередньо, бо там немає роботи тощо», – розповідає Коляса.
Вже в листопаді кількість людей сягнуло сотні.
«І готель фактично зупинився», – каже активіст.
При цьому, переселенці користувалися кухнею готельного кафе, яке намагалося працювати в звичному режимі. І це дуже ускладнювало роботу. Відтак, бували випадки конфліктів між персоналом і переселенцями. Наприклад, працівники «Катерини» перешіптувалися, що «донецькі» не є бідними людьми, бо приїхали з ноутбуками, але чомусь хочуть жити «на чужій шиї».
За словами Коляси, від Львівської облдержадміністрації була обіцянка до жовтня надати другий транш компенсації. Однак вона не надійшла і в грудні.
«У кінці листопада нам прийшов рахунок на 30 тис. грн тільки на світло. Раніше максимум був на 10 тис. грн. Стало зрозуміло, що таку кількість людей протримати до весни ми не зможемо. Адже треба платити податки, за опалення, газ, зарплату персоналу», – додає Коляса.
Тому за місяць до нового року дирекція «Катерини» зібрала людей і попросила активізувати пошуки житла. Самі теж допомагали шукати. Наприклад, кількох жінок з дітьми забрали до себе жити львів’яни, побачивши про них телевізійний сюжет.
Другий транш для компенсацій за проживання переселенців до Львова з Києва таки прибув. Про це розповів «Вголосу» заступник голови ОДА Володимир Харчук. Він запевнив, що «Катерині» усі кошти в грудні таки було відправлено. При цьому чиновник зазначає, що їх недостатньо для компенсації затрат мотелю.
«Нами також піднімалося питання виділення додаткових коштів на харчування. Але днями прийшла відповідь від Мінеконоімки, що немає можливості виділити такі кошти. Лише можуть компенсувати витрати за проживання», – каже Харчук.
Парадоксально інше: по факту кошти є, але їх не так просто освоїти. Так, постановою Кабміну в червні на Львівщину передбачалося виділити аж десять мільйонів гривень на компенсацію проживання переселенців. Використано було лише сімсот тисяч. А це – навіть не десята часина.
«Відтак, по факту на основі заяв з Києва було виділено лише сімсот тисяч гривень. Деякі підприємці відмовлялися від компенсацій, а деяким було надскладно зібрати документи у колишніх мешканців, включаючи свідоцтво народження дитини, актів обстеження і т.д. Це неможливо було зробити по суті за три місяці після того, як громадяни були розселені по інших будинках чи орендували собі житло», – пояснює Харчук.
Другий транш для компенсацій переселенцям Львівщина таки отримала – 619 тис грн. Але через бюрократичні процедури їх виплачують досі.
«Три тижні тому ми відіслали всі документи для отримання цієї суми котів, і два тижні тому було підписано розпорядження ОДА про розподіл цих коштів», – каже «Вголосу» Харчук.
Місць нема
На переконання заступника губернатора, критичної ситуації з поселенням переселенців на Львівщині немає. Хоча самі «переселенці» геть іншої думки.
Сьогодні в резерві Львівської ОДА ще майже сотня місць в районах області. Туди, власне, і пропонують їхати мешканцям «Катерини», але їм місця не підходять з різних причин.
Проте якщо військові дії посиляться і на Львівщину наплине нова хвиля переселенців, то проблема значно поглибиться. І навіть в далекому селі в старій хаті місця не буде.
Ще у травні в обласній адміністрації готували пропозиції на освоєння недобудов або закинутих соціальних об’єктів на Львівщині. Києву пропонувалося вкласти кошти в їх ремонт та перепрофілювати на тимчасові притулки. Однак, пропозицію проігнорували.
«Пропонувалося три об’єкти. Так званий дім престарілих у Львові, який потребує лише косметичного ремонту та зміни вікон і дверей. Також розглядалися в Яворівському і Дрогобицькому районах конструкції з панельних будинків. Детальних розрахунків скільки коштів треба було на ремонти не рахували, бо такого завдання з Києва не було. Я озвучував неодноразово ці пропозиції на селекторних нарадах з віце-прем’єром Гройсманом. Проте реакції жодної не було», – розповів Харчук.
Отож, сьогодні Львівщина вичерпала свої житлові ресурси для переселенців. Санаторії та готелі не зацікавлені селити людей і нести великі збитки. Державна компенсація не може перекрити навіть половини витрат. Або ж взагалі її можна не отримати.
Прості люди теж дедалі частіше відмовляють в житлі «донецьким». Адже мало впевненості у їх платоспроможності. Та й надто багато міфів вже розійшлося про їхню «нахабну поведінку».
Відтак, їхати на Львівщину в пошуках тимчасового чи постійного помешкання є сенс лише при можливості оплачувати недешеву оренду житла. Запропонувавши ціну вищу, ніж може її оплатити місцевий мешканець, львівські орендодавці напевно не відмовлять сім’ї навіть з донецькою пропискою. Як розповів «Вголосу» один з львівських ріелторів, вартість оренди житла у Львові за кілька останніх місяців істотно зросла.
Мар’яна П’єцух, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ