Руслана гаваріт па русскі. Sometimes. Матюкається відповідною мовою. Переможниця нікому не потрібного конкурсу. Краще вже б вона сиділа у парламенті, там від неї толку мало, але і на сцені не більше.
Всі вулиці забиті. Не пройти, не проїхати. Шкода людей, які вирішили в пів 10 добиратись додому на маршрутках. Від готелю Львів усе перекрито піплами-роззявами, що прийшли повтикати на лазерне шоу Гофа. Біля Добробуту не пройти. Біля Вернісажу менти перекрили вулицю. І це добре.
У тому натовпі з п’яних та обкурених гопніків могло з’явитись 100 трупів. Розбиті пляшки під ногами. Хтось намагається вийти з того дурдому. Якісь уроди розхитують натовп. Впадеш і тобою пройдеться п’яна бидлота. Це просто піздєц. Вийти можливо лише добряче попрацювавши руками і матюками. Інакших варіантів ця маса не розуміє.
Ніч, освітлення немає. Темно. Це чудо, що минулої ночі у Львові обійшлося без жертв. Садовому потрібно піти до церкви і поставити свічку. І дякувати, що його минула чаша Буняка на Скнилові.
П’яні тьоли в істеричних припадках згадують про гендерну рівність. Заліпивши очі лізуть у натовп і пофіг, що там взагалі вже немає де стати. Всі хочуть побачити це йобане мазафака лазер-шоу. Одновимірна маса прийшла нахаватись зрєліщ і їм пофіг, що когось можуть затоптати. Моя хата скраю.
Мобільні не працюють. Немає мережі. Діти губляться. Руслана виявляється ще й пише музику і є диригентом. Панти несусвітні. Пустопорожні фрази про велич Львова від довгокосої дикарки і ведучих тіпа її концерту.
Організатори повідомляли, що біля сцени буде vip-ложа і місце для журналістів. Був один загальний балкон, тіпа сортір.
Якого фіга тоді там було стільки людей? Купа дітей. П’яних гопів. Біля сцени постійно стріляла піротехніка. Діти постійно там лазили. Екзальтовані малалєткі танцювально кінчали біля тієї ж сцени. Тупі тьоті, з одноклітинним поглядом, фоткались на мобільні на фоні Русланиної сцени. Менти спокійно на то дивились.
Питаєш МЧС про таку масу людей. Ті перекидають стрілу на ментів. Менти взагалі розводять руками. Це не ми їх пускали. А хто тоді? Всі претензії до міської ради, яка повидавала купу бейджиків хрєн-зна кому. Черги до параш. Штин. Загублені діти. Руслана – диригент. Маразм.
Посереднє світлове шоу. Купа різнокольорового диму. Пару фейерверків. Прожектори, які залишились від оборони Москви. Дирижаблів тільки не вистачало. Зелене світло на осінніх каштанах. І за це забашляли 100 штук гривень? І це масштабне шоу світового рівня? Глобальні панти оперного масштабу.
Традиційний український бардак минув без пригод. До наступного Скнилова.
Всі вулиці забиті. Не пройти, не проїхати. Шкода людей, які вирішили в пів 10 добиратись додому на маршрутках. Від готелю Львів усе перекрито піплами-роззявами, що прийшли повтикати на лазерне шоу Гофа. Біля Добробуту не пройти. Біля Вернісажу менти перекрили вулицю. І це добре.
У тому натовпі з п’яних та обкурених гопніків могло з’явитись 100 трупів. Розбиті пляшки під ногами. Хтось намагається вийти з того дурдому. Якісь уроди розхитують натовп. Впадеш і тобою пройдеться п’яна бидлота. Це просто піздєц. Вийти можливо лише добряче попрацювавши руками і матюками. Інакших варіантів ця маса не розуміє.
Ніч, освітлення немає. Темно. Це чудо, що минулої ночі у Львові обійшлося без жертв. Садовому потрібно піти до церкви і поставити свічку. І дякувати, що його минула чаша Буняка на Скнилові.
П’яні тьоли в істеричних припадках згадують про гендерну рівність. Заліпивши очі лізуть у натовп і пофіг, що там взагалі вже немає де стати. Всі хочуть побачити це йобане мазафака лазер-шоу. Одновимірна маса прийшла нахаватись зрєліщ і їм пофіг, що когось можуть затоптати. Моя хата скраю.
Мобільні не працюють. Немає мережі. Діти губляться. Руслана виявляється ще й пише музику і є диригентом. Панти несусвітні. Пустопорожні фрази про велич Львова від довгокосої дикарки і ведучих тіпа її концерту.
Організатори повідомляли, що біля сцени буде vip-ложа і місце для журналістів. Був один загальний балкон, тіпа сортір.
Якого фіга тоді там було стільки людей? Купа дітей. П’яних гопів. Біля сцени постійно стріляла піротехніка. Діти постійно там лазили. Екзальтовані малалєткі танцювально кінчали біля тієї ж сцени. Тупі тьоті, з одноклітинним поглядом, фоткались на мобільні на фоні Русланиної сцени. Менти спокійно на то дивились.
Питаєш МЧС про таку масу людей. Ті перекидають стрілу на ментів. Менти взагалі розводять руками. Це не ми їх пускали. А хто тоді? Всі претензії до міської ради, яка повидавала купу бейджиків хрєн-зна кому. Черги до параш. Штин. Загублені діти. Руслана – диригент. Маразм.
Посереднє світлове шоу. Купа різнокольорового диму. Пару фейерверків. Прожектори, які залишились від оборони Москви. Дирижаблів тільки не вистачало. Зелене світло на осінніх каштанах. І за це забашляли 100 штук гривень? І це масштабне шоу світового рівня? Глобальні панти оперного масштабу.
Традиційний український бардак минув без пригод. До наступного Скнилова.
ІА "Вголос": НОВИНИ