[media=16172,16174,16175,16176,16178,16181,16184]
Луценко нассавшись фігні від верховних Татка і Мами вже 2-х годинно запізнюється на пресуху в Політесі. Перебуваючи за фігуровістю своєї мамульки Юльки, він дозволяє собі повимахуватись міністерськими крилами, хоча старт пресулі був оголошений на 12:30.
Попавши під омофор Юльки, Луценко доводить до логічного тупика свій Едипів комплекс, вбиваючи у Ющенку свого партійного фазера. Ющенка від добиває його ж методами, тобто запізненням. Хоча, від долі не втечеш і як Ющ перебуває під каблуком Каті, так й Луць опинився під халявами Юльки. Дивні парадокси інколи приносить планета Земля.
Луценка від трипільської смерті врятувала тьотка з косою, направивши його у двері нового життя. Народила його до ще одної ескалації кар'єрною драбиною. Можлива ця сансара щось має Луцю сказати, але він її поки не чує (кримський випадок з помилковою гранатою тому приклад). Хоча людина, яка тільки почала жити, сумнівно, що звалить у відставку після такого випадку.
Казуїстика правоохоронної душі чи іронія долі, але мент, як символ влади (хоча в масках – це вже символ безвідповідальності) та кіношно-серіальний крутий пацан почав прикриватись етикетками на жіночій спідниці. Те, що він би за усіма стереотипами мав би захищати, захищає його від злого і незадоволеного Татка. Завжди приголубить і дасть молочка.
Усвідомлюючи кострубатість своєї вимови (яка так й не стала його фішкою) він відмовився від ще одного месіанського покликання, до якого так йшов під барабани та прожектори ще 2-ва роки тому. Хоча природні дефекти інколи не заважають людям ставати імператорами. На роль Клавдія він якось не рулить (хіба що з огляду на Мессаліну), та й до Калігули точно не дотягує.
Нарешті він прийшов і почав розтікатись усіма можливими корнерами та закутками реактивний пафос. Високоморальний Луценко (з мегаломанськими нахилами) не допустить повернення країни назад у майбутнє 90-х. Міліція погано забезпечена, але до останнього патрона буде стояти перед навалою хаоса та вікодина. Він не допустить введення на Україні надзвичайного стану, якого така хоче антидемократичний Секретаріат президента та партія Регіонів.
Мораль і правда – ось центрове кредо Луценка, який нарешті знайшов свою сродну працю (у профіль в ньому щось є від Сковороди) під кріслом міністра внутрішніх справ. На ньому фіолетова краватка, яка має символізувати вищість над злом та траур за відсутності добра у сучасному світі. Доповнює цю високодуховну картину сірий піджачок у майже непомітну фіолетову лінієчку. На підставі останніх 6-ти слів Ви самі можете нагородити атрибутами його власника.
На західній Україні, як свідчать ментовські стукачки, ростуть нові авторитети, які незабаром можуть стати кримінальними. Але Луценко контролює й цю ситуацію і тому, коли один з журналістів піднімається, щоб задати йому запитання, він пропонує йому демократично сісти.
Саме демократичні завоювання навколишнього світу дають Луценку сили йди до переможного горизонту, Тому рапорт у відставку, як цього хоче Ваннікова (у анфас в ній є щось схоже на Сковороду) він не напише, бо це ознака слабкості. От до чого дійшов прогрес, раніше люди у таких випадках стрілялись.
Але Луценку пофіг, Свій пафос він намагається змішати з гуманізмом, з чого утворюється вічний революціонер з людськими слабкостями. Він помиляється, але не здається. А якщо хтось, чесно жити не захоче з українським народом, тоді він отримає по рукам. Знову ж від Луценка. Бо Луценко дивиться правді в очі, не плює в колодязь і не ходить проти вітру і саме ці 3-ри чинники дають йому змогу казати, що все буде по закону і проект "Україна" не розвалиться.
На фінішній кривій він розповів сакральних 3-ри ніби-хохми про наступне:
1. бездіяльність СБУ хелпнула Зваричу втікти на багатші села. а як би там були орли Луценка, жодна мишка Зварича не покотилась горошком в шпарини невідомості.
2. позаконтекстуальний анекдот про Івасика-Телесика та купу гівенця на човнах. мораль цього анекдота, на думку Луценка, в тому, що поїдання гівенця Івасиком-Телесиком пришвидшує перемогу добра над злом. копрофагія, як метода досягнення світлого майбутнього, здається, ніколи не була у переліку юного ленінця.
3. відомий випадок в Криму. Беркут діяв автоматично (бо так навчений) і тому за цю автоматичність жодному беркутівцю не пошиють кримінал, а тільки їх кримським начальникам світять звільнення. і навіщо цей Мустафа, взагалі, брав у руки гранату? на розповіді про цей момент Луценко крапль вповільнився, щоб не ляпнути зайвого.
Не тільки Беркут часто щось робить на автоматі.
Попавши під омофор Юльки, Луценко доводить до логічного тупика свій Едипів комплекс, вбиваючи у Ющенку свого партійного фазера. Ющенка від добиває його ж методами, тобто запізненням. Хоча, від долі не втечеш і як Ющ перебуває під каблуком Каті, так й Луць опинився під халявами Юльки. Дивні парадокси інколи приносить планета Земля.
Луценка від трипільської смерті врятувала тьотка з косою, направивши його у двері нового життя. Народила його до ще одної ескалації кар'єрною драбиною. Можлива ця сансара щось має Луцю сказати, але він її поки не чує (кримський випадок з помилковою гранатою тому приклад). Хоча людина, яка тільки почала жити, сумнівно, що звалить у відставку після такого випадку.
Казуїстика правоохоронної душі чи іронія долі, але мент, як символ влади (хоча в масках – це вже символ безвідповідальності) та кіношно-серіальний крутий пацан почав прикриватись етикетками на жіночій спідниці. Те, що він би за усіма стереотипами мав би захищати, захищає його від злого і незадоволеного Татка. Завжди приголубить і дасть молочка.
Усвідомлюючи кострубатість своєї вимови (яка так й не стала його фішкою) він відмовився від ще одного месіанського покликання, до якого так йшов під барабани та прожектори ще 2-ва роки тому. Хоча природні дефекти інколи не заважають людям ставати імператорами. На роль Клавдія він якось не рулить (хіба що з огляду на Мессаліну), та й до Калігули точно не дотягує.
Нарешті він прийшов і почав розтікатись усіма можливими корнерами та закутками реактивний пафос. Високоморальний Луценко (з мегаломанськими нахилами) не допустить повернення країни назад у майбутнє 90-х. Міліція погано забезпечена, але до останнього патрона буде стояти перед навалою хаоса та вікодина. Він не допустить введення на Україні надзвичайного стану, якого така хоче антидемократичний Секретаріат президента та партія Регіонів.
Мораль і правда – ось центрове кредо Луценка, який нарешті знайшов свою сродну працю (у профіль в ньому щось є від Сковороди) під кріслом міністра внутрішніх справ. На ньому фіолетова краватка, яка має символізувати вищість над злом та траур за відсутності добра у сучасному світі. Доповнює цю високодуховну картину сірий піджачок у майже непомітну фіолетову лінієчку. На підставі останніх 6-ти слів Ви самі можете нагородити атрибутами його власника.
На західній Україні, як свідчать ментовські стукачки, ростуть нові авторитети, які незабаром можуть стати кримінальними. Але Луценко контролює й цю ситуацію і тому, коли один з журналістів піднімається, щоб задати йому запитання, він пропонує йому демократично сісти.
Саме демократичні завоювання навколишнього світу дають Луценку сили йди до переможного горизонту, Тому рапорт у відставку, як цього хоче Ваннікова (у анфас в ній є щось схоже на Сковороду) він не напише, бо це ознака слабкості. От до чого дійшов прогрес, раніше люди у таких випадках стрілялись.
Але Луценку пофіг, Свій пафос він намагається змішати з гуманізмом, з чого утворюється вічний революціонер з людськими слабкостями. Він помиляється, але не здається. А якщо хтось, чесно жити не захоче з українським народом, тоді він отримає по рукам. Знову ж від Луценка. Бо Луценко дивиться правді в очі, не плює в колодязь і не ходить проти вітру і саме ці 3-ри чинники дають йому змогу казати, що все буде по закону і проект "Україна" не розвалиться.
На фінішній кривій він розповів сакральних 3-ри ніби-хохми про наступне:
1. бездіяльність СБУ хелпнула Зваричу втікти на багатші села. а як би там були орли Луценка, жодна мишка Зварича не покотилась горошком в шпарини невідомості.
2. позаконтекстуальний анекдот про Івасика-Телесика та купу гівенця на човнах. мораль цього анекдота, на думку Луценка, в тому, що поїдання гівенця Івасиком-Телесиком пришвидшує перемогу добра над злом. копрофагія, як метода досягнення світлого майбутнього, здається, ніколи не була у переліку юного ленінця.
3. відомий випадок в Криму. Беркут діяв автоматично (бо так навчений) і тому за цю автоматичність жодному беркутівцю не пошиють кримінал, а тільки їх кримським начальникам світять звільнення. і навіщо цей Мустафа, взагалі, брав у руки гранату? на розповіді про цей момент Луценко крапль вповільнився, щоб не ляпнути зайвого.
Не тільки Беркут часто щось робить на автоматі.
ІА "Вголос": НОВИНИ