Хоча не можна відкидати можливість перенесення останніх на більш пізній термін — 2011 рік. Принаймні такі обіцянки лунають з вуст деяких керівників держави та політиків і охоче підтримуються діючими мерами.

Відсутність чіткого розуміння дати проведення цих виборів в верхах (закон законом, але при потребі наші політики завжди можуть його змінити чи обійти) реально дезорієнтує регіональні еліти на місцях. І тому тільки ті їх представники, хто вже давно і однозначно для себе вирішив питання про свою участь у чергових виборах міських голів, на свій страх і з ризиком перед усім для власних грошей почали потрохи готуватися до них.

У випадку Львова дезорієнтуючих факторів виявилося ще більше. Перш за все до них слід додати питання проведення Євро-2012. Ще півроку тому те, що Львів виборов проведення Євро-2012, майже 100-відсотково гарантувало переобрання діючого мера Андрія Садового на другий термін. А от сьогодні всі розуміють, що саме висока загроза втрати Львовом цього шансу — реальна гарантія програшу Садового на наступних виборах. Соціологічні опитування засвідчили, що 2/3 електорату Андрія Івановича не будуть за нього голосувати у випадку, якщо Львів втратить Євро-2012. Тільки от остаточно всі крапки в історії з проведенням Євро-2012 у Львові будуть розставлені у грудні. І якщо Євро-2012 таки у Львові не буде, то це спровокує значний кількісний ріст кандидатів на майже вакантну вже посаду мера. Якщо ж Євро-2012 у грудні все ж таки залишать Львову, то і у цьому випадку перемога Садового вже не виглядає такою вже легкою і безальтернативною. Адже ніхто сьогодні не дасть гарантію того, що львівська влада зможе безпроблемно провести господарку міста через осінньо-зимові випробування 2009-2010 років.

Серйозний стримуючий вплив на прийняття багатьма потенційними кандидатами рішення про участь в виборчій кампанії на посаду міського голови Львова має також економічна і фінансова криза. Адже львівський бізнес буде добре думати кому і на яких умовах надати фінансову підтримку, мало хто з них буде “розкладати яйця у всі кошики”, бо на це недостатньо фінансового ресурсу. Боротьба за фінансовий ресурс — це одна із головних проблем майбутніх виборів у Львові, адже саме він для більшості з кандидатів означатиме також і доступ до міського і регіонального медійного ресурсу.

Варто також звернути увагу на те, що вибори міських голів в 2010 році відбудуться майже одночасно із закінченням президентської кампанії. А це означає, що на них, особливо у Львові, не уникнути сильного політичного ангажування електорату. Отож той кандидат на посаду міського голови, який зуміє заручитися підтримкою впливових у місті політичних партій, може автоматично отримати значні преференції у боротьбі з іншими конкурентами.

Кандидати на посаду мера Львова

Станом на сьогодні вірогідна участь у виборах міського голови Львова чотирьох кандидатів: діючий мер Андрій Садовий, народний депутат Петро Писарчук, депутат облради Богдан Кук, депутат міськради Володимир Гірняк.

З цієї четвірки, з огляду на ресурс, досвід та особисті якості, лідерами виборчих перегонів будуть Андрій Садовий і Петро Писарчук. Для Садового — це вже треті вибори міського голови. Для Писарчука — другі. Нагадаємо, що у 2006 році Писарчук на виборах міського голови Львова отримав третій результат — близько 17%, програв лише діючому меру Садовому і висуванцю Нашої України екс-мерові Львова Василеві Куйбіді. Для Богдана Кука і Володимира Гірняка вибори 2010 стануть першою пробою сил в боротьбі за місце міського голови Львова.

Андрій Садовий став працювати на своє майбутнє переобрання мером одразу ж після того, як в 2006 році був обраний мером Львова вперше. Приватний медіаресурс Садового (ТРК “Люкс”, 24-й канал) за цей час доповнився медійним ресурсом, створеним як за кошти платників податків Львова, так і за кошти підприємців з числа нового бізнес-оточення львівського мера.

Садовий за ці роки майже повністю укомплектував виконавчу владну вертикаль у місті своїми людьми, отож може розраховувати на наступних виборах на підтримку адміністративного ресурсу. Підтримка в Києві у Садового також наразі є і в оточенні президента, і в Кабміні.

З фінансами у Львівського мера також справи непогані: борги за минулі вибори віддано, особисті статки накопичені, бізнесменів, які готові вкладати в нього гроші, достатньо. І не тільки у Львові. Не будемо забувати, що інтереси ІСД сьогодні у Львові зав'язані в першу чергу на Садовому.

Не існує у Садового і проблем з командою, яка буде працювати на нього на виборах. Структура “Самопомочі” збережена. Березюк, Литвинюк, Процик — на ключових посадах в міськраді.

Щодо політичної підтримки, то скидається враження на те, що Садовий і надалі намагатиметься уникати будь-якої власної прямої прив'язки до політичних сил, а неофіційно співпрацюватиме зі всіма. Також, припускаємо, що він відмовився від ідеї проведення до міськради іменного блоку депутатів. Він буде виступати як незалежний кандидат.

Отож Садовий на сьогодні зробив все від нього залежне для того, щоб максимально підготуватися до виборів 2010 року. Зупинити його на шляху до перемоги зможуть хіба що незалежні від нього обставини та якісна виборча кампанія когось одного із інших кандидатів на цю посаду.

До обставин, які зможуть завадити Садовому вдруге обійняти посаду мера Львова, перш за все слід віднести незадовільну підготовку Львова до Євро-2012 та можливість втрати ним права проведення футбольного чемпіонату. По-друге, економічну кризу і зростаюче невдоволення людей погіршенням свого економічного становища і умов життя. По-третє, кризовий стан господарки міста і затягування Львова у фінансову кабалу кредитів та позичок. По-четверте, непередбачуваний характер перебігу президентської кампанії у Львові та її наслідки.

Ці фактори досить активно вже формують у значної частини львів'ян не тільки протестні настрої, але й усвідомлення необхідності того, що місту потрібен керівник з іншим типом мислення та стилем керівництва, ніж Садовий: не авантюрист, а прагматик, не популіст, а господарник, не м'який й хитрий ліберал, а жорсткий авторитарник, а головне — людина, в якої слова не розходяться з його справами, яка в рамках закону запровадить чіткі і зрозумілі  на території міста правила роботи для бізнесу і інвесторів та проведе реформи комунальної господарки Львова.

Чи відповідають цим критеріям інші кандидати на посаду міського голови Львова і яким ресурсом володіють вони?

Петро Писарчук безперечно має необхідний досвід для того, щоб спробувати себе на посаді міського голови Львова. І мова йде перш за все не так про його політичну діяльність, як про його тривалу роботу у владних структурах ще старої радянської системи, а також набутий непростий досвід керівництва одним із найбільших промислових ринків Львова “Південним”. Харизми і особистого авторитету Писарчукові вистачає. І головне в нього є те, що майже неможливо прорахувати — це воля до перемоги в поєднанні з чітким усвідомленням про те, для чого вона йому потрібна. Ну, і на відміну від Садового, Писарчук не боїться спілкуватися з людьми напряму, без допомоги посередників в якості телеекрану. Остання якість на цих виборах може зіграти ключову роль для перемоги.

Писарчук, як і Садовий, вже давно готується до виборів 2010 року, хоча в силу різних обставин ця підготовка до останнього часу носила несистемний характер.

Йому вдалося створити непоганий медійний ресурс, який лише впливами, але не якістю поступається аналогічному ресурсу Садового. Фінансовий ресурс в Писарчука також, як ми підозрюємо, є достатній, в першу чергу за рахунок особистих статків. Поступово формується і команда фахівців, які вже невдовзі складе основу виборчого штабу Писарчука. Він також вдало вже тривалий час працює в соціальній ніші і в ніші налагодження персональних контактів з представниками різних соціальних верств населення Львова.

До найбільших недоліків Писарчука експерти зараховують його політичну прив'язку до Партії регіонів. Бо, мовляв, регіонал ніколи не переможе у помаранчевому Львові. Ми б не були так категоричні в цьому, тим більше у випадку з Писарчуком. Нагадаємо, в 2004 році він був єдиним тоді ще членом СДПУ(о), кому вдалося на мажоритарному окрузі на Львівщині перемогти представника “Нашої України” на виборах до парламенту.

Насправді прив'язка до Партії регіонів для Писарчука відіграє двояку роль і несе в собі як позитиви, так і негативи. Позитив ми вбачаємо в тому, що вона за рахунок президентських виборів може мобілізувати немалу кількість виборців в підтримку Писарчука — цілком достатню для перемоги за певних умов. Бо, як насправді, сьогодні у Львові мало вже кого можна застрашити “регіонами”. До того ж на виборах мера обирають все ж таки особистість, а вже потім дивляться на його партійну приналежність. Політична підтримка принципово важлива для Писарчука, бо адмінресурсу в нього на цих виборах не буде. Негатив же пов'язаний з тим, що Писарчукові не вдасться повністю зосередитися на виборах мера і до кінця січня, а можливо і довше, він буде розвиватися між своїми партійними обв'язками і виборчою кампанією мера.

Як що вже говорити про недоліки Писарчука, як кандидата на посаду мера Львова, то вони виникають в першу чергу в плані іміджевого його сприйняття певною частиною львів'ян. Що не кажи, а Куйбіда і Садовий сформували певні іміджеві стандарти, яким повинен відповідати мер Львова. Тому Петру Писарчуку доведеться попрацювати у цьому напрямку аби стати більш публічним.

Новачки майбутніх виборів мера Богдан Кук і Володимир Гірняк зможуть стати серйозними учасниками лише при наявності двох умов: перше — фінансового ресурсу, і друге — серйозної політичної підтримки. Без цього ці вибори для них носять проміжний характер і їх участь в них можна розглядати лише як заявку на майбутню перемогу приблизно в 2015 році.

Віддамо належне і Володимиру Гірняку, і Богдану Куку — це молоді, швидко прогресуючі політики з великим особистим потенціалом. Вони добре володіють аудиторією, є фахівцями в своїх галузях, здатні вести за собою людей. Але на противагу Садовому і Писарчуку їм наразі не вистачає особистої політичної ваги.

Попри все скидати їх з рахунків не варто. Тим більше з огляду на те, що і Кук, і ще в більшій мірі Володимир Гірняк активно і давно готуються до старту у виборчій кампанії. Отож, як мінімум, проблему фінансування виборчої кампанії вони для себе вже вирішили. І як стає очевидним із різних джерел, сьогодні їх зусилля зосереджені на забезпеченні політичного ресурсу.

ІА "Вголос": НОВИНИ