[media=61378,61379]
Святкування дня Соборності у Львові з вчорашнього вечора почало відбуватись під знаком патріотичної лірики на отому ворожому для здорового глузду сайті, як facebook.com
Любов виявилась сильнішою не тільки за смерть, але й за героїчний пафос українських патріотів, які за сумісництвом ще й нардепи.
Отож, вчора на отому розпліднику зарази консюмеризму, з’явилось повідомлення нардепа Андрія Парубія з таким месиджем: "Друзі, закликаю вас взяти участь у громадських заходах ваших міст, присвячених Дню Злуки!". Парубій відразу ж отримав отаку спокусливу відповідь від юзерки Tina Peresunko: "Андрію, Ви будете завтра на мосту Патона? хочеться потриматись за руку )))".
Мотивація шановної користувачки щодо Парубія може розгалужуватись у 2-х напрямках. Або – це серйозно, щиро та палко, або – саркастично, принизливо та садизмно, хоча, безперечно, серйозність не скасовує сарказму, щирість – приниження, а палка – садизму.
Отож, патріотична лірика нинішніх керманичів українського народу, зважаючи на їх певну ментальну неадекватність щодо здорового глузду (цайтгайстно вони там, де потрібно) принесла у день Соборності України такі результати.
Зранку до пам’ятника Грушевському дублери 3-х львівських богатирів: Цимбалюка, Садового і Панькевича – Янків, Косів та Колодій з таким піднесеним обличчям покладали оті цнотливенькі гвоздички, ніби вони безповоротно та залізобетонно клали на соціальну захищеність та пенсійний фонд. Янків, орючи нивку чужую вже десь на Личакові, договорився до того, що Україна в майбутньому стане найкращою поміж країн України.
Оминаючи формування живого ланцюга, де усе відбувалось без особливого ентузіазму та фанатизму і тільки Писарчук нервово курив самокрутку у бік генія Франка, варто відразу перебігти до віча біля Тарасового пам’ятника, що плакав у цей день неустанними слізьми з боку Віденки.
Народ, який прийшов у такій к-ті та такому віковому діапазоні – можна залишати у спокоях, бо навіть традиційні юродиві лише ліниво цілували або смоктали жовто-блакитну стрічечку, роздану уважними дівчатками.
Уся увага зосереджується на купці так званих геніїв одного місця, які сміливо вважають себе поводирями для зрячих та месіями локального масштабу.
Поки слова львівських політиків ще тільки крутяться на їх зубах, варто згадати про такий британський фільм, як Чотири леви (Four Lions). У ньому показуються 4 британських мусульманина, які на хвилі недочутого патріотизму вирішують погратись у джихад, але оскільки ні ума, ні фантазії у них немає, то увесь фільм до початку перших камікадзових вибухів йде феєрична сатира їх моджахедної клоунади, пальцем зробленої у домашніх умовах.
Сатира Чотирьох левів знаходиться на рівні такого вже культового фільму з ідіотичного життя британських політиків, як In The Loop і тільки в Чотирьох левах новоявлені воїни Аллаха примудряються вбити самого Бен Ладена, поставивши базуку не тим боком та закликають розбомбити аптеку під тим інтелектуальним гаслом, що аптеки продають такі презервативи, які спокушають мусульман сексулити білих дівчаток.
Звичайно, що смішно тільки до абсолютно дебільного самознищення героїв фільму.
В львівській реальності, присутні на віче локальні буревісники та баклани майбутнього знищення бандитської влади Януковича, нічим кращим не відрізняються від джихадних піонерів з Британії.
В’язівський просить "Свободу" забрати з віча партійні штандарти. "Свобода" показує В’язівському прихований фак за прапором. Свободівчанин Хомицький, програвши місце під партійним сонцем Михальчишину, щось там непереконливо бубонить собі під ніс про кров та землю.
Співачка Софія Федина починає спів патріотичної пісні із заклику до всенародного підспівування, але народ банально не знає слів відомої лише для Федини пісні й тут виникають питання щодо адекватності Федини перед киданням на народну амбразуру. Хоча, схоже, що усі питання щодо адекватності щезають, коли вона починає співати ще один свій хіт, де так кулачками намагається погримати небо і де так репетує до омріяного патріотизму, що ледве не вискакує зі спідниці. Чкурнути у невагомість їй заважає пісочний годинник, яким вона відміряє промови бажаючих.
Новоженець заліз у густі нетрі географічного патріотизму і звідки, як й його попередники та наступники, не помічає власного самознищення на очах трудового народу. Навіть Пітко вже просить Федину зупинити Новоженця.
Бютівець Гудима звинуватив усю львівську пресу у продажності владі, виходячи з тих засновків, що після славнозвісної прес-конференції, де нардепи скинулись на добудову пам’ятника Бандера, преса не пустила в ефір реквізити благодійних фондів і тому кожен львів’янин не може кинути свою гривню во славу героїв. Від тієї прес-конференції минуло не так вже й багато часу і схоже, що у Гудими провали у пам’яті, бо на ній він не давав жодних реквізитів і лише так здалека натякав на таку потенційність.
Перед такою неврівноваженою заявою Гудима ще слізно попросив у народу час для промови Парубія, бо виявляється, що Парубій прийшов, а слова йому не дають, зважаючи на квоти виступальників. Парубій, вкотре в історії українського патріотизму, пообіцяв вигнати бандитську владу Януковича за межі України і своїм галасливим виступом лише підтвердив ту незаперечну істину, що з такими патріотами Україні нічого не світить, а після того, як остаточно облажаються й свободівські леви, націоналізму у його сучасному варіанті буде повний гаплик.
ІА "Вголос": НОВИНИ