Іван Жук, 39-річний ветеран Майдану, вночі напередодні виборів довго тинявся квартирою, виходив на балкон покурити, переглядав старі газети і шепотом матюкався. Дочекавшись доки всі в хаті вляглися спати, він дістав з буфету пляшку «чорнила», розклав на кухонному столі хліб, нарізав сало і помідори - випив, закусив і почав писати на звороті зім’ятої агітки.

«Дорогий президенте Джордж Буш – писав він – поздоровляю вас з 11 вересня (вибачте за спізнення, закрутився, знаєте. То те, то се…) і бажаю вам всього від господа бога. Нема у мене надії ні на нашого тата Ющенка, ні на мамуську Юлю, ні тим більше на прем’єра Януковича і на юду Мороза (щоб вони в пеклі горіли!). Тільки ти у мене один залишився.

Іван перевів погляд на темне вікно, за яким мерехтіли фосфорні сполохи, і живо уявив собі Джорджа Буша на галявині для гольфу.

«Я буду тобі траву косити, — продовжив він, — богу молитися, а якщо щось не так, то бий мене, як Сидорову козу. Тільки доляри плати. Дідусю милий, нема ніякої можливості терпіти весь той бардак, що твориться в Україні, просто смерть одна. Хотів було нелегалом в Європу тікати, та закордонних паспортів не видають, не кажучи вже про візи. Всі вимагають хабарів, що помаранчеві, що синьо-білі. А коли почнеться світова революція і будуть антиглобалісти вас, буржуїв проклятих, під ніготь брати, то я тебе за це буду годувати і переховувати, а коли помреш, стану за упокій душі молитися, так само як за бабу Параску.

А Україна - ти ж певно не знаєш - країна велика і багата. Хороми розкішні, авта величезні й дорогущі, але зарплати не платять, податкова лютує  і менти дуже злі. А колядникам дають тільки раз на рік, а решту часу – крутись як знаєш.

Дорогий дідусю Буш – продовжував Іван Жук – Христом богом тебе благаю, забери мене звідси, або окупуй к бісу цю нещасну країну з її продажною владою. У нас у всіх все одно вже таке враження, ніби хтось нас окупував, то най вже краще то будуть американці, а не та срана влада, яку, повір, вже терпіти несила. Пошкодуй ти мене сироту нещасну, а то мене всі луплять і їсти дуже хочеться, і демократії, а депутати падлюки тільки про себе й думають і крадуть, крадуть… А зі всіх розваг тільки вибори й залишилися. Пишу і плачу».

Іван увімкнув комп’ютер і, тикаючи двома пальцями по клавіатурі, став переносити написаний на звороті агітки текст, на комп. Переписав, потому увімкнув модем. Комп запищав, заскрипів і заскавулів, з’єднуючись з інтернетом. Іван Жук створив електронний лист і заадресував його: «Джорджу Бушу, президенту США». Потому подумав і доисав: «Джуніору».

Відтак Іван Жук натиснув «ентер» і понісся до Америки ще один спам…

Врешті-решт Іван Жук влігся і приспаний солодкими надіями, через годину  вже міцно спав... Йому снилися вибори на які він кладе з прибором, заплакані Ющенко та Тимошенко і десь в далині, в золотому ореолі – Джордж Буш Джуніор, який ходить навколо Білого Дому і чомусь по-котячому муркоче.

ІА "Вголос": НОВИНИ