22 липня в селі Підгірці відбулось закладення пам'ятного знаку на місці створення "Військового меморіалу примирення" ветеранів Другої Світової війни, які воювали у лавах дивізії "Галичина" та рядах Червоної Армії. Завдяки цьому знаку примирились і ВО "Свобода" та УНП (учасник НУ-НС), які ще місяць назад вели активну війну, звинувачуючи один одного у вбивстві Кеннеді та підтримці Брута Марка Юнія Цепіона.
Тепер, на тлі спільного покладання квітів до могили українських вояків з дивізії "Галичина" та Червоної Армії легко вирізнити два цікавих факти з модерної історії партійного життя вищевказаних партій.
Голова ЛОО ВО "Свобода" Ірина Сех була права, коли назвала цю акцію однією з найважливіших подій цього століття. Ну, можливо вона тут і загнула, але якщо і загнула, то лише у партійному контексті (в контексті пам’яті та примирення тут все добре і гідне вдячності). Це й справді виглядає "дивно".
ВО "Свобода", для якої будь-яка згадка про совєтів викликала бажання взятись за автомат і стріляти по клятих кровопивцях українського народу, доки небо не впаде на Росію, а Москва-ріка потече назад, покладає квіти до могили воїнів Червоної Армії.
І ще більше, "Свобода" стає співорганізатором даної події. "Свобода" зрозуміла, що енкаведист з українським прізвищем нічим не відрізняється від упівця чи вояка "Галичини". Що у всьому винна Москва, яка намагалась розділити українців таким чином. Українці воювали по різні боки, але це – українці, наші. І тільки розуміння цього факту стане на перепоні віковічного прагнення Москви посіяти ворожнечу між українцями. От такі бувають метаморфози у партійній свідомості.
А коли їх запитати про минуломісячні тьоркі з УНП, то у відповідь – ти можна почути тільки одне – які тьоркі?
В УНП також, як і в "Свободи", відбулося подвійне примирення. Але з одним але. УНП входить до складу "Правиці", яка входить до блоку "Наша Україна – Народна Самооборона", лідером якого намагається помазатись лівий соціаліст Юра Луценко.
Останній товариш відомий своїми капризками у питаннях визнання воїнів ОУН-УПА, української мови та НАТО, так важливих для УНП. Минуло місяця Луценко вимагав відмовитися від ідей "Правиці" при складанні майбутньої програми блоку.
Пішовши на вимушений рушничок щастя з такими господами, унпісти якось незручно почуваються поруч з самовпевненим картавцем в міліцейських погонах. І саме цей факт, і заставляє Правицю ходити на ліво та миритись зі "Свободою", з якою вони мають хоч якісь точки дотику, аніж вислуховувати соціалістичний маразм колишнього адепта таваріща Мороза.
Якби УНП змирилась з кампанією Луценка, їх би не зрозуміли виборці. Тому вони, як бідні родичі ,туляться то туди, то сюди, шукаючи хоч якихось союзників чи однодумців.
Чи є факт такого примирення "Свободи" пом’якшення їх максималного радикалізму, можна буде оголошувати на підставі ще певної к-ті таких кроків. Та й чи завжди радикальні слова "Свободи" доходили до радикальних дій? Сумнівно.
ІА "Вголос": НОВИНИ