Про це йдеться у програмі «Правда. Розслідування» на телеканалі НТА.
«Зараз цю спадщину «ґвалтують», тому що вона стала привабливою для житла та бізнесу. І бізнес не зупиняється перед цінністю цієї спадщини», – обурилась активістка Олеся Дацко.
Охоронці пам'яток вже давно запропонували Верховній Раді свій проект закону, який би визначав жорсткіші правила. Проте проголосувати «за» депутати досі не знайшли часу. Наразі, за законом, існують архітектурні знахідки місцевого та національного значення. У місцях, де їх багато, створюють Державні історико-архітектурні заповідники.
«У Києві пам'ятка ЮНЕСКО – це Софія Київська та Києво-Печерська Лавра. Вона внесена під одним номером до списку Світової спадщини, але на цих територіях так само діють заповідники і органи управління пам'ятки ЮНЕСКО, функції органу управління ніби покладені на адміністрацію цього заповідника…», – зазначив голова українського товариства пам'яткоохоронців Андрій Салюк.
Узаконити й опікувати спадщиною ЮНЕСКО могли за аналогічною схемою і у Львові. Ще за радянського Союзу у нас також створили заповідник. Щоправда, із 2009 року він існував лише на папері, а в 2015, розпорядженням голови обласної адміністрації, його й зовсім ліквідували.
«У мене тоді було уявлення, що в місті є єдина структура, єдиний відповідальний господар – Управління охорони історичного середовища…», – пояснив Олег Синютка.
З благими намірами чи ні, та статусу унікальної, заповідної зони, львівське середмістя позбавили. Тим не менше, кожна з пам'яток, зокрема й камяниці на площі Ринок, повинні бути внесені до реєстру національного надбання або ж місцевого значення. Це дозволить зберегти первозданний вигляд пам'ятки і захистити її від незаконної перебудови.
Однак в офіційному реєстрі на сайті міністерства культури журналісти «Правди. Розслідування» не знайшли ані відомого на всю Україну Оперного театру, ані Ратуші… Й тим паче – жоднісінького будинку із площі Ринок чи прилеглих вуличок. Офіційно національними надбанням Львова є лишень кілька поховань на Личаківському цвинтарі.
Облікувати, а відтак – і вберегти від агресивних забудовників пам'ятки можна було б, якби вони були внесені бодай до історико-архітектурного плану. Це детальна карта, в якій описано призначення земель, розташованих на них, вказана цінність кожного будинку з історичного ареалу, визначена максимальна висотність вулиці й зони, де будуватись ні в якому випадку не можна.
Втім, і такого документу у місті немає. Є лише історико-містобудівне обґрунтування – своєрідний обхідний маневр. У ньому описується лише конкретна ділянка чи будинок. Документ складають в Мінкульті, а місцевою спадщиною опікується Управління охорони історичного середовища мерії.
«ІМО не завжди належно затверджується. Ну, тобто, якщо приїхати до Києва і дуже сильно попросити, то можна затвердити історико-містобудівне обґрунтування, яке суперечить і здоровому глузду, і, на жаль, чинному законодавству», – прокоментував голова українського товариства пам'яткоохоронців Андрій Салюк.
Найцікавішим у цій всій круговерті дозволів і погоджень залишається те, що Міністерство культури безпосередньо не має повноважень щось погоджувати, воно лишень складає обґрунтування. Виконком начебто також не надає дозволу на будівництва, а просто вказує забудовнику на межі, яких він має дотримуватись. Забудовник, відповідно до цих рекомендацій, розробляє проект і подає документи до ДАБІ. Ті, зрозуміло, порушень «не знаходять» й дають декларацію на будівництво. Начебто усі чесні, а особливо забудовник, бо ж зібрав усі папери, але по факту – пам'ятки руйнують.
Наразі в мерії почали активно працювати над розробкою архітектурного опорного плану. Чиновники навіть обіцяють на його основі більш чітко визначити історичний ареал, ба більше – створити невеличкі охоронні комплекси на кшталт державних заповідників… Адже це потрібно на виконання рішення Уряду, бо із початку наступного року без опорного плану будівництво у місті стане неможливим.
Програма «Правда. Розслідування» виходить на телеканалі НТА із березня 2017 року. Повний випуск можна подивитись на ютубі каналу.
ІА "Вголос": НОВИНИ