В історії Львова ініціатива ОУН в Україні щодо проведення референдуму за дострокове припинення повноважень міського голови Львова Любомира Буняка ― вже третя спроба проведення місцевого референдуму. Свого часу з ініціативою проведення місцевого референдуму за відставку міського голови, тоді ще Василя Куйбіди, виступила УНА-УНСО, а перед останніми місцевими виборами Андрій Садовий спробував ініціювати проведення у Львові референдуму за надання місту статусу метрополії. Втім і перша, і друга ініціативи реально завершилися нічим.

Проте львів’яни таки мають досвід участі у загальноукраїнському референдумі, який було проведено у 2000 році, результати якого однак так і не були імплементовані Верховною Радою України.
Отже виникає питання: чим завершиться чергова спроба проведення референдуму у Львові?

З метою з’ясувати це, ми звернулися до голови ЛОГО КВУ Романа Кошового і голови ЛОО УНА-УНСО Остапа Козака, які незалежно один від одного, спираючись на власний досвід, дали негативну відповідь щодо перспективи проведення у Львові чергового референдуму.

Голова ЛОГО КВУ Роман Кошовий:

„Процедура ініціювання місцевого референдуму є дуже неоднозначна і не визначена в сучасному законодавстві. Закон про всеукраїнський і місцеві референдуми був прийнятий дуже давно і сьогодні від не відповідає ні реаліям, ні іншим законам України.
Якщо пригадати референдум 2000 року за так званою „народною ініціативою”, то ЦВК вносила певні корективи в даний закон вже у ході підготовки до референдуму.

Щодо місцевих референдумів, то питання є ще більш невизначеним і проблема в першу чергу полягає в тому, що і у всьому світі, і в Україні існує тенденція, згідно якої не можливо успішно провести референдум в державі по питанню, яке не ініційоване самою владою. Ми бачимо, що референдуми складно проходять навіть у європейських країнах тоді, якщо влада не зацікавлена в їх результатах. Мій досвід показує, що ініціювання місцевого референдуму, в якому влада не зацікавлена, і якому вона не сприятиме, приречений на невдачу. За останні роки в Україні було багато спроб ініціювати місцеві референдуми так би мовити "знизу", проте я не пригадую жодного випадку позитивного їх вирішення.

Щодо процедури проведення місцевих референдумів, то їх не лише важко організовувати, але й важко імплементувати їхні результати. До того ж у законі прописана норма 50% явки виборців на референдум, що дуже складно виконати.

Найчастіше влада протидіє проведенню місцевих референдумів на етапі збору підписів, які збере ініціативна група і подасть у міську виборчу комісію. Цей механізм повністю поставлений на відкуп влади. Якщо 2-3 підписи у листку є недійсними, навіть якщо це вносилося провокативно, цей лист повністю визнається недійсним.

Отож референдум в нашій державі, якщо він ініційований не провладними силами, можна вважати не більше, не менше як інструмент шантажу, хоче це дуже дорогий інструмент. Закон забороняє агітацію проти референдуму, але його провести ― це надзвичайно дорога процедура.

Голова ЛОО УНА-УНСО Остап Козак:

„Я вважаю, що організація референдуму за дострокове припинення повноважень міського голови Львова Любомира Буняка не на часі. Ми поділяємо стурбованість міською владою, ми також не задоволені міським головою. Але з суто тактичних міркувань вважаємо, що проводити такий референдум недоцільно до президентських виборів. Думаю, що ці збори є просто популістські і провокативні

Щодо перспективи цієї ініціативи, то перш за все треба зазначити, що в Україні законодавство про проведення референдумів є недосконалим. Воно пристосоване до волі влади. Якщо влада хоче провести референдум на свою користь, то вона проведе його дуже легко. Якщо референдум буде ініційовано знизу, то його практично неможливо провести. Є багато бюрократичних моментів, які дозволяють перешкодити йому.

Так, коли УНА-УНСО ініціювала референдум щодо відставки Василя Куйбіди, то ми також провели збори і створили ініціативну групу. Проте реєстрацію ініціативної групи проводить міський голова, який відмовлявся це зробити під різними приводами. Ми змушені були вирішувати це питання у суді. Останній визнав нашу правоту і ініціативна група таки була зареєстрована. Однак це сталося за місяць до чергових виборів міського голови”.

З вищенаведених коментарів цілком зрозуміло, що справжні ініціатори референдуму мають на меті перш за все не так реальне його проведення, як використання ідеї можливості референдуму як інструменту тиску на Любомира Буняка і постійного додаткового приводу критики останнього.
Отож немає чого дивуватися, що останній з усмішкою роздає коментарі щодо своєї можливої відставки шляхом проведення референдуму. Адже й у цьому випадку є напрацьований досвід попередника як з цим боротися, який, у цьому не доводиться сумніватися, Любомир Буняку використає повною мірою.

ІА "Вголос": НОВИНИ