26 жовтня 2021 року в Києві відбулася конференція «Католицько-православні документи та їх рецепція в Україні», в якій взяв участь архієпископ Тельміський Іов (Геча), – українець за походженням, впливовий ієрарх Вселенського патріархату, який понад 15 років займається взаємовідносинами Константинополя з іншими православними й християнськими церквами.
З 2016 року архієпископ Іов є співголовою Спільної міжнародної комісії з діалогу між Католицькою церквою та Православною церквою. У рамках заходу 26 жовтня українській громадськості були представлені документи Спільної православно-католицької комісії, після чого відбувся круглий стіл за участю голів єпархіальних комісій, експертів, учених і богословів. Успіх заходу є красномовним підтвердженням того, що без Москви процес діалогу та вибудовування співпраці між церквами йде набагато успішніше.
Про це ще в листопаді минулого року сам архієпископ Іов писав Вселенському патріархові. Дуже відрадно, що Його Всесвятість, судячи з усього, почув виражену в тому листі ідею перенести обговорення взаємовідносин православних і католиків візантійського обряду безпосередньо в Україну.
Нагадаємо, Москва десятиріччями позиціювала надумане «питання уніятизму» в якості каменю спотикання на шляху православно-католицького діалогу. Висуваючи цю проблему в якості першочергової на засіданнях. Змішаної комісії, митрополит Волоколамський Іларіон (Алфєєв), що представляв Російську Православну Церкву, неодноразово саботував розгляд питань затвердженого порядку денного.
Тепер же, після надбання автокефалії Православною Церквою України, Москва й сама не бере участі в роботі комісії, уникаючи спілкування з ієрархами Константинополя. Що є важливішим і абсолютно логічним, про взаємовідносини православних і греко-католиків в Україні з боку перших відтепер може і має висловлюватися саме Помісна Українська Церква, а не якийсь митрополит Іларіон (Алфєєв), що сидить в Москві. І все це відкриває нові можливості для православно-католицького діалогу взагалі.
Можливо, в Україні, як ніде у світі, видно, що цей діалог насправді має великі перспективи. Ми бачимо взаємну готовність до співпраці з боку ПЦУ і УГКЦ, проведення їхніми священнослужителями спільних молебнів і панахид, синівське відношення Глави УГКЦ до Вселенського патріарха, і батьківська увага до нього та українських греко-католиків загалом із боку патріарха Варфоломія.
Здається, що й взаємини Його Всесвятості та Папи Римського Франциска можна назвати без перебільшення братськими. Лідери православного і католицького світу багато уваги приділяють одним і тим же питанням - захисту довкілля, біженців, переслідування християн і збройних конфліктів. Україна теж посідає важливе місце в діалозі Фанару й Ватикану.
(Фанар - назва району в Стамбулі, де розташована резиденція Вселенського патріарха (ред.)).
На жаль, у тому числі як країна, в якій йде війна: однією з частих і важливих тем є гуманітарна ситуація в Донбасі й окупованому Криму, і це дуже важливо для привертання уваги міжнародної спільноти, збереження та посилення тиску на агресора. Проте, особливий інтерес до нашої країни обумовлений не лише цим, але й глобальною присутністю у світі українських греко-католиків і православних, духовною близькістю УГКЦ і ПЦУ як «відкритих» церков і, звичайно ж, унікальною традицією неподіленого Київського християнства.
Тому, з огляду на все це, дуже хотілося б сподіватися, що недавня
конференція - це тільки перший пробний етап, і патріарх Варфоломій і надалі
захищатиме міжхристиянський діалог від деструктивного втручання росіян.
Нагадаємо, як заявив предстоятель ПЦУ, митрополит Епіфаній, з точки зору історичної ретроспективи саме українська церква є церквою-матір'ю, від якої і походить сучасна РПЦ.
ІА "Вголос": НОВИНИ