Про експозицію музею, цінні для нього експонати «Вголосу» розповідає старший науковий співробітник Орест Круковський.
Пане Оресте, розкажіть, коли було відкрито музей?
У 1992 році при Львівському історичному музеї був створений відділ національно-визвольної боротьби. Перша виставка відділу, яка була присвячена 50-літтю УПА, (до речі, перша в Україні!) була відкрита на вул. Руській 10. В наступні роки в приміщенні львівського історичного музею на пл. Ринок 4, була створена постійна експозиція відділу, яка діяла аж до часу відкриття музею на вул. Лисенка 23.
Розкажіть про експозиційну базу музею.
Збірка Музею визвольної боротьби налічує понад 10 тисяч пам’яток. Найвагоміші з них представлені в експозиції Музею. Це документи, фотоматеріали, відзнаки, прапори, однострої УСС, вояків УГА та УНР, матеріали про історію творення УНР, Гетьманату та ЗУНР, матеріали до історії УВО, ОУН, УПА, дивізії «Галичина», речі репресованих борців руху опору 50-80 років ХХ ст.
Експозиція музею представлена у чотирьох залах.
У першій залі музею експонуються пам’ятки присвячені створенню перших парамілітарних організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт». До унікальних експонатів цієї групи належить карта сокільських і січових осередків, які були засновані на Галичині у період з кінця ХІХ до початку І світової війни. На ній відмічено майже 900 товариств, частина з яких з вибухом світової війни пішла в УСС, а згодом поповнила армію УГА. Тут же представлені документи з історії створення Січового стрілецтва – перші статути товариства, однострої, відзнаки; унікальні світлини ілюструють бойовий шлях УСС через Маківку і Лисоню аж до Києва.
Період діяльності Центральної Ради представлено банкнотами, відзнаками, універсалами ЦР, привертає увагу рідкісна карта України, яка була видана влітку 1918 р у Відні, на якій було зазначено перші кордони нашої держави згідно з Брест-Литовським мирним договором. Завершують експозицію у цьому залі матеріали про створення ЗУНР- документи, відозви та плакати того часу. Справжнім скарбом було виявлення у приватній колекції професора С.Гайдучка колекції унікальних фотографій листопадових боїв за Львів між українськими вояками та поляками.
У другому залі – матеріали, що відображають події завершального етапу визвольних змагань 1917-1923 рр. Тут розміщені документи, що висвітлюють законодавчу діяльність ЗУНР – основи Галицької республіки, проект Земельного закону. На мультимедійному екрані транслюється документальна хроніка того часу – парад дивізії Сірожупанників та Акт Злуки.
Гордістю експозиції періоду визвольних змагань є іменна холодна зброя, яка належала отаману УГА Ярославу Воєвідці, сотнику Василю Климу. Зброя зберігалася у фондах колишньому Музеї воєнно-історичних пам’яток. Цей музей було відкрито у 1936 році старанням українських ветеранів, комбатантів визвольних змагань і до 1939 року було зібрано значну колекцію експонатів з визвольних змагань. Після приходу радянської влади музей був закритий як націоналістичний, а більшість пам’яток було знищено.
Експозиція третьої зали починається із створення УВО (Української Військової Організації) та ОУН (Організації Українських Націоналістів). Представлені матеріали з Варшавського і Львівського процесів над Бандерою і його товаришами. З приватної колекції фотографій професора Гайдучка виставлені унікальні світлини з періоду так званих «пацифікацій» – погромів поляками українських культурних та економічних установ, читалень «Просвіти», кооперації, «Рідної Школи».
Пластова молодь, яка періодично відвідує Музей цікавиться історією «Пласту» та участю у ньому С.Бандери і Р. Шухевича.
В міжвоєнний період «Пласт» був справжньою національною кузнею гарту, де молоді люди виховувались в патріотичному дусі і звідки потім ОУН і УПА черпали свої кадри. 15 березня 1939 року на Закарпатті було проголошено створення Карпатської України. Колишній посол України у Чехії Роман Лубківський передав до музею особисті речі Августина Волошина, товариство «Доля» речі підняті під час ексгумації із місць розстрілу карпатських січовиків поляками в районі Верецького перевалу.
До періоду відновлення української держави 30 червня 1941 року маємо дуже цікавий експонат – тризуб у щиті, який впродовж кількох поколінь архівістів
переховувався в Історичному архіві. Ці символи разом із синьо-жовтими прапорами встановлювали похідні групи ОУН в 1941 році, у тих місцях, де організовували українське самоврядування. З відкриттям музею в 2012 зайняв своє місце в експозиції. В експозиції присвячений створенню Української повстанської армії, виставлені особисті речі Василя Кука – останнього головного командира УПА - його мундир.
В останньому залі представлена виставка світлин, присвячених Революції гідності та фотографії із зони АТО.
В часі сьогоднішніх реалій, патріотичних збурень кількість відвідувачів збільшилась?
Наш музей розташований дещо осторонь «класичних» туристичних маршрутів і «лінії» музеїв на площі Ринок. З огляду на спеціалізацію Музею сюди приходять мотивовані та зацікавлені люди, які хочуть довідатись більше про історію визвольних змагань і знають за чим йдуть до музею.
Коли ми відкрились було досить багато львів’ян, а тепер, третину або й половину відвідувачів складають туристи з Києва, з Харкова, з інших регіонів, люди, які чули і хочуть побачити цей музей на власні очі.
В межах експозиції музею чимало представлених світлин дивізійників. Звідки вони?
Колишні дивізійники дуже допомагали нам при створенні музею, як і фінансово, так і своїми збірками. У 2007 році я впорядковував велику збірку світлин, яку надіслали нам із США. У колекції було понад півтори тисячі фотографій. На сьогодні це найбільша збірка в Україні. У нас представлені фотографії із періоду формування дивізії та її вишкільних таборів. Весною 1943 року до дивізії зголосилося понад 80 тисяч добровольців. Відбір був дуже жорстким, і в результаті до дивізії потрапили 12 тисяч чоловік. Цих хлопців відправили на 9 місяців на вишкіл в німецькі табори на території Німеччини, Польщі, Франції. Зазначу відразу, що це відбувалося в умовах реальної війни, коли велися затяжні бої радянських військ з німців після їх розгрому під Сталінградом. 9 місяців українські вояки освоювали військову майстерність. У липні 1944 року дивізійників направили у другу лінію оборони, (перша була німецькою лінією, куди входили більш досвідчені воїни) в район Бродів.
Коли радянське керівництво довідалось, що проти них на фронті воює українська дивізія, було прийнято рішення нікого не брати в полон і в бродівському котлі загинуло майже дві третини дивізійників.
Як представлений у музеї розділ репресій?
Репресіям присвячений окремий блок. Ще в 1989 р директор історичного Музею Б.Чайковський був одним із засновників товариства «Меморіал», який в той час проводив масові пошуки та ексгумації на місцях розстрілів і катувань репресивною системою українців. Частина матеріалів потрапила до фондів музею. Згодом при музеї був створений відділ Визвольної боротьби, розпочалася активна пошукова робота наукових працівників, з колишніми політичними в’язнями і таким чином фонди почали наповнюватись.
Як приклад сталінських репресій – в останній залі є виставлені експонати та матеріали двох галицьких родин – Михайла Сороки і Катерини Зарицької, політичних в’язнів ще польської держави, згодом багатолітніх в’язнів сталінських таборів та Юрія Шухевича.
Шухевич ще молодим хлопцем був арештований і висланий на заслання, де провів понад 30 років і де втратив зір, лише за те, що він був сином головного командира УПА.
Цікавим і показовим є доля Пермського Музею репресій, який був відкритий на базі спеціальної тюрми для політв’язнів. Саме там відбували термін усі українські політв’язні. До недавнього часу Музей діяв, ми мали з ним плідну співпрацю і коли почались події на Сході України, весною 2014 року, працівники ФСБ прийшли в музей і, побачивши у його експозиції фотографії та матеріали, українців – «бандерівців» – закрили його.
І на завершення, які ще експонати входять до переліку тих, котрими музей особливо гордиться?
Серед нових експонатів у нас є синьо-жовтий прапор, який був піднятий над львівською Ратушею у 1991 році, велика колекція фотографій з Помаранчевої революції, в тому числі і прапор, який висів на Українському домі, а також прапор з Майдану під час Революції Гідності. До речі, нещодавно у нас відкрилась виставка присвячена трагічним подіям на Майдані у лютому 2014 під назвою «Ціна свободи». Основою виставки стали фотографії двох авторів – пластуна Віктора Гурняка, який трагічно загинув в АТО та Вадима Голуба, а також речі самозахисту активістів Самооборони – каски, щити, палиці, їжаки, які були зібрані нашими працівниками, після подій на Майдані.
Роксолана Савчин, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ