Викопувати бабу довелося під артилерійським обстрілом, захисники добряче ризикували. Та Олександр Алфьоров, офіцер 3-ї штурмової бригади, історик за освітою, переконав побратимів, що залишати росіянам таку пам’ятку не можна.
Коли ж викопали, постала інша проблема – як доправити бабу вагою у кілька сотень кілограмів до безпечного місця. На щастя, машина навантаження витримала.
Половецьку бабу передали в Дніпропетровський музей ім. Яворницького, де її вже взялися вивчати фахівці.
«Ми бачимо, що виділена голова, груди, намисто на шиї. Збереглася частина головного убору. Це можуть бути баранячі роги, які робилися на знак того, що це жінка, яка виконувала функції жриці», – каже виконувач обов’язків директора Національного історичного музею Олександр Старіков.
Історик припускає, що врятованій кам’яній бабі близько 900 років. У давнину такі статуї встановлювалися на курганах та святилищах.
Половецька статуя стала одинадцятою, яку вдалося вивезти з Донеччини. У музеї наголошують – пам’ятки взяли на перетримку, і обов’язково повернуть назад, коли війна закінчиться.