Жовтогарячий колір тим і гарний, що на його тлі видний усілякий бруд. На цю мудру думку навела нас львів'янка Мар'яна К., яка подзвонила до нас у редакцію, щоб виразити обурення. За її словами, у керівництво Першого Національного телеканалу затесалася людина, чиє ім'я в місті Лева викликає протест, а іноді і відверту ненависть. Особливо в тих багатостраждальних родинах, де дотепер пам'ятають жах Скнилівської трагедії. Репортерське розслідування показало, що і справді віце-президенту НТКУ Олегові Кузану у зв’язку з багатьма подіями як у Львові, так уже й у Києві є чого турбуватися з приводу чистоти репутації...


Коли зайшла мова про реформування головного телеканалу країни, то в людей зажевріла надія на те, що нарешті найбільш технічно оснащений, однак далеко не найпопулярніший Перший Національний телеканал почне перетворюватися. І справді, і Тарас Стецьків — відомий в Україні політик, демократ зі стажем, один з лідерів Майдану, і Андрій Шевченко — мабуть, один з найпопулярніших тележурналістів країни, очоливши канал, показують, що вони хочуть у корені змінити не тільки політику каналу, але і ставлення до нього глядачів, тобто тих людей, що фактично оплачують як платники податків головний державний телеканал.


Справа це не з легеньких — усім відомо, що досвідчені і сміливі журналісти зламали не один спис, намагаючись перетворити УТ-1.


Але в управлінській ланці каналу, серед його віце-президентів значиться Олег Кузан, чиє прізвище, скажімо, у Львові, де нинішній телечиновник служив керуючим справами при виконкомі, асоціюють не з досягненнями у міському господарстві, а з трагедією в Скнилові.


Можливо, про Кузана мало хто би знав, якби не дві причини. Перша — львів'яни сурмлять в усі труби, задаючи питання по редакційних телефонах: невже, мовляв, і Кузан „примазується” до героїв „жовтогарячої революції”?

До речі, дотепер залишається загадкою, як бюрократ Кузан потрапив на телебачення. А може, керівництво Першого Національних не знало, з ким підписує контракт?

Поглядів і переконань не сховаєш — і недавно Олега Кузана, як то кажуть, прорвало. У відповідь на справедливе журналістське обурення тим, що віце-президент НТКУ раптом вирішив впроваджувати в практику пряме втручання в журналістську роботу, через підлеглих передавати „побажання” ( яке нічим не відрізняється від горезвісних „темників”) авторам програм і погрожувати санкціями за їхнє невиконання, пан віце-президент візьми та й заяви (цитуємо за „Телекритикою”): „Ми будемо й надалі рекомендувати і, навіть, вимагати від штатних митців та від продакшенів створювати збалансовані сюжети, або не робити їх зовсім!”

Що стоїть за поняттям „збалансованості” і як цю „збалансованість” розуміє особисто пан Кузан — не зовсім зрозуміло. Як незрозуміло й те, яким чином державний чиновник відкрито збирається порушувати закони України, що забороняють подібні симптоми цензури?

Очевидно, новий віце-президент НТКУ спраглий влади, а також, м'яко кажучи, не розуміючий принципів вільної преси і не тому занадто дотримується курсу, узятого на Першому Національному Тарасом Стецьківим і Андрієм Шевченком.

Але чашу переповнив той самий дзвоник у редакцію, що зненацька провів паралель між таким, з дозволу сказати, вільним розумінням паном Кузаном принципів свободи слова, страшною трагедією на Скнилові і деякими дуже лоскітливими подробицями його підприємницької діяльності у Львові.

От декілька фактів про минуле нинішнього чиновника від телебачення, отриманих нашими журналістами в результаті проведеного розслідування. Ми надаємо право читачам самим робити висновки...

Застосовувати владу, що називається, не за призначенням, Олег Омелянович Кузан почав давно. Так, перейшовши свого часу на держслужбу, рекламник і підприємець Кузан, знехтувавши закон, свій рекламний бізнес не залишив, за що був оштрафований.

«Протокол про корупцію склали працівники СБУ щодо керуючого справами виконкому Олеа Кузана, який відбувся штрафом у 425 грн. Він одночасно є засновником і власником підприємства і державним службовцем». (Пахне криміналом. Корупція в мерії. Олександра ХАРЧЕНКО, «Високий Замок», 1 березня 2004 року)

Не варто пояснювати, що означає для приватного, а тим більше рекламного бізнесу така посада, як керуючий справами при міському виконкомі... До речі, бізнес дотепер живий. Його курирує брат Олега Омеляновича — Василь. Ось що ми знаходимо в електронному каталозі послуг у Львові:

Послуги з комплексної реклами
м. Львів, індекс 79000, вул. Підвальна, 4.
Керівник Кузан Олег Омелянович
Дирекція тел.: (0322) 720572

Ставши трохи пізніше високопоставленим чиновником у місті Лева, Олег Омелянович насамперед закрив, очевидно, „незручний” для нього заклад — кафе „Ратуша”, що користувалося величезною популярністю серед львів'ян і гостей міста. У чому провинилася цей осередок громадського харчування перед керсправами — невідомо, тільки відомо, що кабінет пана Кузана знаходився прямо над кафе. (Хто його знає, можливо, Олег Омелянович захотів собі двоповерхові апартаменти.)

«В епіцентрі протистояння виявилося кафе «Ратуша». Колектив ТОВ «Кафе «Ратуша» уже протягом майже року веде дійсну війну з міськвиконкомом. Справа в тім, що це заснування суспільного харчування займає приміщення, що являє собою ласий шматочок для багатьох бажаючих — на першому поверсі Ратуші на площі Ринок. Воно-те міськвиконком і намагається заволодіти. У понеділок, 2 червня, юридичне протистояння завершилося «рукопашною», внаслідок чого від рук муніципальної дружини постраждала директор кафе Лідія Коцик. Протягом декількох років ТОВ «Кафе «Ратуша» працювало у вищезгаданому приміщенні без особливих турбот. Проблеми почалися майже відразу після виборів і зміни влади в місті в липні 2002 року. Тоді-то обновлений міськвиконком, не маючи на те ніяких основ, вирішив розірвати договір оренди з «Кафі «Ратуша» і виселити його з даного приміщення. І це при тім, що ще в 2001 році договір був пролонгований на термін до 2005 року. Законних основ для виселення не була, тому прокуратура наклала протест на це рішення. Виконувати рішення суду міська влада не захотіла. Під прикриттям нібито необхідності ремонту каналізаційних мереж у дворі й у підвалі міськради саме під кафі «Ратуша» 1 березня цього року їдальню закрили. За наказом керуючий справами міськвиконкому Олега Кузана на двері були повішені нові замки і виставлений постійна охорона муніципальної дружини з розпорядженням нікого не допускати в приміщення. Хоча спеціальна комісія міськвиконкому визнала ситуацію в будинку на площі Ринок, 1, надзвичайною і такою, котра може стати аварійною, ніяких ремонтних робіт до цього часу (з 1 березня по червень) не проводилося. Більш того, у дворі аварійного будинку міської ради, що, відповідно до висновків комісії, у будь-який час може завалитися, на День Львова (6 травня) був проведений джазовий фестиваль. Більш того, кабінет самого Олега Кузана розташований саме над аварійною частиною будинку. Тем його кабінет, як і десятки інших, ніхто, звичайно ж, не закривав, і схоже, що проводити ремонт каналізації так і не збираються».
(«Рукопашна сутичка під вікнами міського глави» 19.06.2003 Vlasti.NET)

Коли в повітрі запахло великою політикою, пан Кузан вирішив залишити справи муніципальні і спробувати щастя на поприщі борця. Так, неждано-негадано він стає... заледве не лідером руху «Пора», хоча до цього часу в студентських рухах, чи тим більше в дисидентстві помічений не був. Але саме «Пору» наш герой вибрав для старту своєї політичної кар'єри. Правда, лже-«Пору» — довелося «пройтися по трупах» учорашніх колег по боротьбі, але все-таки зареєструвати свою «Пору» як партію.

Ось що з цього приводу сказав лідер першої — так званої чорної «Пори» Михайло Свистович: «Наше ставлення (до реєстрації партії. — Авт.) різко негативне, ми вважаємо, що це зрадництво наших ідеалів. Ми збирали в «Пору» ідеалістів, нам не потрібні були політичні дивіденди і зараз вони нам не потрібні. А зараз на хребтах студентів-ідеалістів, борців за волю, люди, що не мають до «Пори» відношения, хочуть прийти до влади. Вони з'явилися уже під час революції і сказали, що вони — це «Пора»... А це не так!»

Тобто, почуввши «прибуток», рекламіст-чиновник Кузан повівся так, як підказувало йому його бизнесове чуття.

До речі, ті, хто добре знайомий з паном Кузаном, розповідають, що інтроверт Кузан має воістину акулячу хватку. Ця властивість, природно, не додає друзів. Є серед його колишніх клієнтів і скривджені, однак Олег Омелянович вибудовував свої бізнес-стосунки настільки тонко, що, як сказав мій співрозмовник, «нутром відчувають, що їх «кинули», а довести нічого не можуть».

Але усе вищесказане — квіточки порівняно зі Скнилівською трагедією, яка сталася в липні 2002 року, коли під упалим винищувачем загинули 77 чоловік і сотні отримали поранення і каліцтва. Тоді держкомісія відзначила провину місцевих органів влади, що не передбачила можливість виникнення надзвичайної ситуації. Зокрема, у документі були зазначені прізвища першого заступника голови Львівської облдержадміністрації Олександра Сендеги, мера Львова Любомира Буняка і керуючого справами міськвиконкому Олега Кузана. Тоді львівський мер поклав усю провину на свого керсправами, з чим, природно, Кузан погодитися не міг. Але усе-таки підтвердив факт телефонної розмови з одним із організаторів трагічного авіашоу, стверджуючи, що дозволу на його проведення 27 липня на військовому аеродромі Скнилів не давав: він лише дав згоду прийняти офіцера ВВС із відповідною документацією. Як наслідок вийшли два розпорядження: про участь міськради в проведенні шоу і матеріальній винагороді військовослужбовців.

До речі, тодішній голова комісії з розслідування причин авіакатастрофи у Львові, на той момент — секретар Ради національної безпеки й оборони України Євгеній Марчук, заявив, що на запит командуючого 14-го корпуса генерала Онищенка у Львівську міськраду про те, що хочуть провести це шоу, згода на його проведення по телефоні дав не голова міськради, а саме керуючиий справами міськвиконкому Олег Кузан.

Потім Кузана виправдали. Але незгодною залишилася громадськість. Ось що перед самим призначенням писала львівська преса.

«Львівська міська громадська організація «Скнилівська трагедія» протестує проти можливого призначення керуючого справами Львівського міськвиконкому Олега Кузана на посаду віце-президента Національної телерадіокомпанії України.


Громадська організація «Скнилівська трагедія» звернулася з телеграмами на ім'я Президента України, прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністра, голови Верховної Заради та президента НТКУ, а також поширила текст звернення для ЗМІ. «Таке призначення буде сприйнято громадськістю Львівщини і членами нашої організації не інакше, як особиста образа, — йдеться в зверненні. — Пан Кузан був безпосередньо причетним до авіакатастрофи на Скнилові. 19 липня 2002 року керуючий справами Львівського міськвиконкому О. Кузан «не заперечив» проти проведення показових польотів з грубимо порушенням вимог положення про використання повітряного простору України». «Скнилівці» вважають, що затвердження кандидатури О. Кузана матиме значний резонанс і викличе невдоволення жителів Львівщини. «Це може призвести до акцій непокори та протесту, які можуть статі некерованими», — йдеться в зверненні, підписаному головою ЛМГО «Скнилівська трагедія» Стефаном Козаком.
(Олегу Кузану пригадали «Скнилівську трагедію». Юлія Ліщенко, «Високий замок».)

До речі, цікава деталь: сам Олег Кузан має дві версії про свою причетність до цього інциденту. Перша, уже описана нами вище, — йому просто подзвонили, а друга, ним же озвучена, говорить, що деякі документи він усе-таки підписував: «Я не давав дозвіл на проведення авіашоу, а лише підписав листа, у якому «не заперечував» проти проведення зазначеного дійства на Скнилові».

Так, може, занадто рано заведена кримінальна справа по Скнилову лягла на полицю архіву? Звісно, остаточні висновки робити лише читачам. А наша справа — їх інформувати...

Журналісти Видавничого будинку «CN-столичные новости» мають намір продовжити розслідування.

Не можемо ми і не відреагувати на ще один дзвоник у редакцію: наш співрозмовник має намір розповісти деякі факти про спроби віце-президента Олега Кузана втрутитися в політику тендерів під час проведення Евробачення. Хто постраждав внаслідокцього втручання, а хто, навпаки, залишився не внакладі, — покаже розслідування.

Тільки от про що хочеться сказати наприкінці цього матеріалу. Чи не занадто часто «втручання» Олега Кузана у щось приводять до сумних результатів — чи то закриття кафе, порушення законів про держслужбу, підготовка телепрограм, історія «Пори», трагедія Скнилова, чи проведення тендерів на Евробаченні! Чи не занадто ліберальним є нинішнє керівництво НТКУ до людини, яка своїм сумнівним шлейфом минулого і не менш сумнівним — сьогодення підриває репутацію «жовтогарячої» команди, що прийшла обновляти Перший Національний!

ІА "Вголос": НОВИНИ