На сайті "Майдан-Інформ" передруковується опублікована "Українською правдою" заява представника Державного департаменту США Пола Картера щодо питань, які "викликають серйозне занепокоєння у США і перешкоджають поступу в українсько-американських відносинах". Заява містить типові для американських імперіалістів висловлювання незадоволення, що новий український уряд не поспішає віддавати всю державну власність американським компаніям ("Ми також занепокоєні висловлюваннями деяких високих посадовців про переваги державної власності на економічні об’єкти та подальшою невизначеністю щодо такого складного питання, як реприватизація підприємств"), і жодних пояснень, чому, властиво, уряд мав би це робити. Дещо втікаючи від теми, висловлю сподівання, що уряд, який відчув на власній шкурі "переваги" приватної власності "стратегічного партнера" на підприємства нафтопереробної галузі, не буде надто активним у скороченні кола об’єктів державної власності.
Так ось, "Майдан-Інформ" попросив незалежного американського експерта Алекса Іващишина прокоментувати цю заяву. Коментар вийшов гарний, у стилі "наша відповідь Чемберлену", раджу ознайомитися. Серед іншого, коментар містить таке висловлювання: "Всі без винятку ЗМІ належать або кримінальним олігархам, або державі."
Див. заголовок.
Ну справді -- "П’ятий канал" чи там "Ера", з одного боку, аж ніяк не державні, з іншого ж, секретар РНБОУ не тільки не заперечує свою причетність до цих ЗМІ, а й усіляко її підкреслює. То що ж це виходить?
А виходить так: або Петро Олексійович подає проти незалежного американського експерта Алекса Іващишина цивільний позов і виграє його, і тоді всім буде переконливо доведено, що ніякий він не кримінальний олігарх, а білий і пухнастий, або не подає -- і тоді ми будемо знати, що Петро Олексійович "не заперечує" проти такого твердження. Є, правда, ще третій варіант -- з’ясовується, що Петро Олексійович не має нічого спільного з жодними ЗМІ, але щось мені підказує, що цей варіант найменш імовірний.
Хто такий цей Алекс Іващишин, що посмів подумати таке про мого секретаря Ради національної безпеки та оборони, -- не маю жодного уявлення. Вибачте мені моє невігластво, але в доступному мені сегменті Інтернету згадується практично тільки один Іващишин -- усім нам відомий Марек.
Злостивцям, які зловтішно зауважать, що і "Вголос" теж ніяк не є державним засобом масової інформації, зауважу, що він взагалі не є засобом масової інформації відповідно до статті 20 Закону від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію". А новішого закону, який би враховував існування інтернет-видань, нема. І не буде, якщо при кожній спробі його прийняти зчинятиметься стільки галасу, скільки здійнялося навколо безневинного документа -- Порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів.
ІА "Вголос": НОВИНИ