Олексій Пивоваренко – психолог, соціонік, голова Львівського клубу соціоніки
Пане Пивоваренко, для початку нашої розмови коротко поясніть, що собою являє соціоніка як наука?
Соціоніка дає розуміння того факту, що люди не є однаковими, не можна міряти всіх по собі, у кожної людини є певний набір вроджених і незмінних все життя рис характеру, які є основою її поведінки, прагнень, сподівань, симпатій та антипатій до певних людей. Кожна людина виконує певну соціальну роль. І той, хто познайомився із соціонікою, розуміє, що з людиною треба говорити на його мові, намагатись зрозуміти що вона хоче та може, а не нав’язувати своє, думаючи при цьому на зразок: „чому ти не можеш того, що можу я, чи ти просто не хочеш, ми ж подібні”. Людина здатна на певні дії, у якійсь конкретній галузі. Ті, хто знає соціоніку, можуть навіть по голосу визначати соціотип людини, а це величезний набір сильних і слабких рис. Через наш клуб соціоніки пройшло не менше 100 людей, вони навчилися краще розуміти інших людей. Соціоніка дозволяє краще знати своїх дітей, щоб вони не виростали „гидкими каченятами”. Ця наука є надбанням людства, як і подібні до неї фізіономіка, типологія. У соціоніці передбачено поділ людей на багато груп – на мою думку є не менше 160 типів. Соціоніка бачить ті типи, які є незмінними. Соціоніка здатна передбачити поведінку людини, бачити мотиви її поведінки
Яке значення може мати соціоніка в політиці, чим вона може бути корисною для політиків і для самих виборців?
Кожен виборець хоче, щоб той, кого він делегує у представницький орган, представляв його інтереси. У людей є чотири групи вроджених інтересів. У соціоніці це зумовило поділ на чотири основні квадри. Для першої квадри характерним є нести в світ ідеї рівності, справедливості, об’єктивної істини, справедливого суспільства. Виборці, які належать до цієї квадри, шукають таких же політиків. Ця квадра була домінуючою в політичному житті України на початку 90-х років. Такі люди-ідеалісти були широко представлені в „Національному фронті”, вони з задоволенням воювали з комуністами. Будь-яке суспільство розвивається від ідеалістів до більших реалістів у політиці. До першої квадри з історичних діячів належав Карл Маркс, академік Андрій Сахаров. Ця квадра широко представлена у Західній Україні, особливо багато таких людей є у галицьких селах. У соціоніці до цієї квадри належать соціотипи Гюго, Робесп’єра, Дон Кіхота, Дюма.
Друга квадра – воїни, державники, до неї належать ті, хто любить служити, воювати і дуже цінують відданість. Зокрема до них належали лідери націоналістичного руху у першій половині ХХ століття, зокрема Степан Бандера, Володимир Винниченко, Дмитро Донцов. Вони старались на ділі будувати українську державу. Вони були революціонери, вони не боялися і навіть прагнули вмерти за Україну. На Західній Україні ця квадра представлена дуже добре. Скажімо серед галицьких політиків найпоширенішим соціотипом є Гамлет. До цього соціотипу належить народний депутат Олекса Гудима. Про це, зокрема, свідчить характерна його фраза: „у нас стільки-то штиків”. Саме тому, що ця квадра є характерною для Західної України, Галичина і стала П’ємонтом державності. До другої квадри також належить Юлія Тимошенко, тому вона користується такою популярністю в Галичині.
Третя квадра, представлена соціотипами, які дуже цінують гроші, люди цієї квадри вміють робити бізнес, вони щасливі, коли є більше грошей. Саме політики, які належать до цієї квадри, зараз керують нашою державою. До них належить Леонід Кучма, більшість членів уряду та парламенту. Підтвердженням цього є широко поширена практика купівлі депутатських голосів.
Остання, четверта квадра, це гуманісти. Цей соціотип характерний для Східної України. Східні українці завжди гнулися перед гнобителями, але завдяки тому й вижили. Нації-гнобителі, належали переважно до соціотипу Жуков, їх завжди було достатньо – половці, печеніги, татари, турки. За своїм соціотипом вони є конфліктерами щодо української нації. Українці як народ вижили, але створити державу без належно представленої войовничої квадри є складно. Войовничі народи, як польський, російський, які належать до другої квадри, давно створили власні держави.
Пане Пивоваренку, з того що ви сказали витікає найважливіше правило виборчих технологій – люди обирають собі подібних. Отож до кого є подібний Леонід Кучма?
Леонід Кучма любить гроші, він належить до третьої квадри, соціотип „Джек Лондон”, або за соціальною роллю „Підприємець”. Скажімо, про це свідчить те, яким чином він розв’язує проблеми, які виникають перед державою. Для цього соціотипу характерна сильна ділова логіка. І відповідно до неї він вирішив проблему, яка виникла навколо острова Тузла, одразу заявивши, що не може Краснодарський край тягнути цю дамбу, у нього стільки грошей не має. Саме за ділову логіку його цінують в Києві. Соціотип „Джек Лондон” є характерним для київських політиків, тому у них і справи йдуть так добре. Також у Києві багато політиків, які належать до соціотипу „Штірліц”, для якого характерна на першому місці ділова логіка.
Якщо виходити з соціонічних типів та очікувань виборців – якого саме президента очікує більшість українців, до якого соціотипу він належить?
Очікують Віктора Ющенка, адже він також належить до соціотипу „Джек Лондон”. Для нього характерна ділова логіка, свідченням цього є те, що він був банкіром, пов’язаний з Заходом. Адже «Джеки» -- це типові американці. Для Ющенка важливо також не порвати стосунки із Заходом. Так було під час голосування відносно доцільності контролю за грантами на діяльність громадських організацій. Підйом економіки за його прем’єрства у значній мірі відбувся за рахунок його ділової логіки.
А його дружина-американка – це з тієї ж серії?
Його дружина має соціотип «Драйзер», а серед американців переважають соціотипи «Джек Лондон» та «Драйзер». З точки зору інтертипних стосунків Віктор Ющенко та Катерина Чумаченко є дуальною парою, тобто вони ідеально доповнюють одне одного. У соціоніці це є найкращий тип стосунків.
Тоді поясніть стосунки між Ющенком і Кучмою, які за Вашими словами, належать до одного соціотипу, зокрема чому вони так легко знаходять спільну мову, включно до того, що говорять про певний „синівський” комплекс Ющенка?
От є фотографія, де вони один одному тиснуть руки. Це стосунки тотожників, вони один одного розуміють на рівні підсвідомості. Не всі так один одному тиснуть руки, один одному пробачають. Ющенко критикує Кучму значно менше, ніж Тарас Чорновіл. Адже останній належить до другої квадри, як і його батько, він наривається, навіть воює зі своїми. Він каже „Що там „Наша Україна”, я з неї вийду...”, адже „Наша Україна” переважно належить до третьої квадри.
Чи можемо ми говорити ще про іншого впливового українського політика – Віктора Януковича – хто він?
Янукович є вродженим лідером, це соціотип „Наполеон”, або „Політик”, „Дипломат”. Так само „Наполеоном” є Георгій Кирпа.
Якщо перейти до опозиційних політиків. Чому все ж Тимошенко користується меншою популярністю, ніж Ющенко?
Юля Тимошенко належить до квадри воїнів. Західні українці є більш войовничі, а східні українці, а їх є значно більше, є миролюбні, вони не люблять воювати. Підтвердженням цього є поразка Наталі Вітренко яка належить до другої квадри. Четверта квадра, а до неї належать східні та центральні українці є квадрою миру. Перша квадра – революціонери, друга – функціонери і воїни, третя – бізнесмени, четверта – квадра миру, сімейних людей, які цікавляться переважно сімейними проблемами, а не державними.
Чи можна з точки зору соціоніки пояснити жорсткий конфлікт між СДПУ(О) та „Нашою Україною”?
Там наявний конфлікт інтересів, але не конфлікт квадр. Вони належать до одної квадри – грошей, бізнесу. Але одні вже при владі, і не хочуть її загубити, а другі хочуть прийти до влади і тих посунути. Зараз Україні потрібні люди, які вміють робити бізнес. А обидві ці структури представлені людьми, які вміють робити бізнес.
Перейдемо до львівської влади і її персоналій зокрема до Михайла Сендака...
Він екстраверт, етик, раціональний, послідовний, він воює довго з Сергієм Медведчуком, вони обоє вміють воювати. Михайло Сендак належить до соціотипу „Гамлет”, для якого характерна романтика, драматизм, боротьба до кінця. Це типовий західний українець. Він готовий грати на рівних, є дипломатом, він не дає Медведчуку „фору”. „Гамлет” належить до квадри „війни”.
Як Ви, як соціонік, пояснюєте конфлікти, які точаться навколо Буняка?
Він має соціотип „Горький” або „Контролер” – сильна логіка, інтроверт, вроджений господарник, ділова людина, але всім логікам етики і тактовності не вистачає. Він не є вродженим психологом, а від нього більшість хотіла щоб він, як і попередник, виконував представницькі функції. Але ж Куйбіда є „Гамлетом”, тож представляти Львів у ЮНЕСКО – для його соціотипу нормально. До речі у Буняка є дуали в команді. Скажімо, так само не вистачало тактовності „залізній леді”, те саме можна сказати про Мадлен Олбрайт – ріже напряму. Якщо містом керує етик, яким є Куйбіда, він керує тактовно, керує логік, яким є Буняк – він говорить, що думає. При цьому Любомир Буняк воює здебільшого із своїми дуалами – „Гамлетами”, якими є більшість журналістів. А якщо дуали ворогують, то вони є найгірші вороги, бо знають слабкі місця один одного.
Найбільш активним серед львівських політиків є вже згаданий Вами Олекса Гудима, який виконує роль своєрідного „мотора” у львівській політиці. Чим ви можете це пояснити?
Він є „Гамлетом” – артистичний, драматичний, старається воювати, вміє завести інших, він є ідеологом. Тому він спритний, не боїться нариватись, адже належить до квадри війни.
Подібним до нього є Ярослав Кендзьор – постійно воює, у нього соціотип „Гамлета”.
Ви згадували про Тараса Чорновола. Як на його становлення, як політика, вплинув його батько, чи вони так само належать до одного соціотипу?
Найперше „Гамлети”, до яких належать обидва Чорноволи, є вродженими політиками, чим би вони не займались.
ІА "Вголос": НОВИНИ