Галичина у багатьох аспектах унікальна. Як ніде, тут чітко виражена специфіка краю – і культурно-побутова, і історична, і природна. Але є ще одна специфіка, про яку ми поговоримо – це регіональні особливості «полювання» на кримінальників, з якими змушені миритися тамтешні правоохоронці. Ті визначники створюють неповторний місцевий «колорит», з яким чи не щодня доводиться мати справу вартовим закону.
*Приміром, тут є такі знані курорти, як Трускавець і Моршин. Ця обставина вимагає від правоохоронців по особливому ставитися до виконання безпосередніх завдань. Бо вони мають обстоювати імідж безпечної території і для туристів, і для тих, хто їде сюди лікуватися. Адже, коли гостя пограбують чи перестрінуть хулігани, поки він прийматиме повітряні ванни серед прикарпатських краєвидів чи насолоджуватиметься смаком цілющої мінеральної води, ті емоції позитиву від красот і щедрот краю у пам’яті затьмарить незмивна пляма дьогтю процесуальних розбірок. Отже, слово начальнику міліції Львівщини генерал-майору Михайлу Цимбалюку:
Найхитріші аферисти виявляються доморощеними
«На жаль, Львівщину використовують кримінальники у своїх оборудках, бо відомо - через область проходять транснаціональні канали постачання наркосировини, “живого товару”, контрабанди. Прикро, та ті темпи, з якими ми боремося із зазначеним лихом, є недостатніми. Сьогодні на часі проблема розповсюдження трамадолу, важких наркотиків, до її подолання треба залучати всі можливі державні інституції, громадськість, ЗМІ. До речі, нас у багатьох суто міліцейських питаннях добре розуміє і підтримує депутатський корпус облради, обласна держадміністрація, Львівська мерія і особисто губернатор Петро Олійник, який, до слова, днями підписав доручення щодо посилення протидії розповсюдженню наркоманії. Нам дуже сприяють активні, небайдужі журналісти. Приміром, вони допомогли задокументувати одну з аптек групи “Доктор”, де збували трамадол, і за їхнім матеріалом ми порушили кримінальну справу. В останні роки саме із цією мережею у зазначеному сенсі були постійні проблеми. Це просто неприпустимі речі і я вдався до кардинальних кадрових рішень, - після звільнення начальника обласного ВБНОН і призначення нового керівника, робота з протидії розповзанню наркотичного зла поволі поліпшується – з початку року цей підрозділ вилучив майже півтонни наркотичних речовин.
Львівщина – єдина область Західної України, хіба окрім Волині, де є шахти з видобутку кам’яного вугілля – зловживання виявляються і у цій сфері, як і у лісопромисловому комплексі, спиртовій галузі, де працює 8 потужних заводів. Принагідно зазначу, що народні умільці продовжують продукувати чималі об’єми фальсифікату, не зважаючи на помітні успіхи міліції на ниві попередження підпільного виробництва і збуту підакцизних товарів. Тому наша активність щодо кримінальних гуралень не спадатиме.
Не обходять наш край і фінансові аферисти. Причому найхитріші з них - доморощені. Посадовці управління капітального будівництва Львівської мерії (які так і продовжують там працювати – Авт.) підозрювалися у перерахуванні понад 1 мільйона гривень з бюджету фірмі, що нібито виграла тендер на реконструкцію будівлі Першого українського театру для дітей і юнацтва. КРУ ж «прочитала» у цьому «виграші» нецільове використання коштів псевдо-будівельниками. Тих грошей допоки так і не знайшли, цим займається наш главк.
Окремо хочу зупинитися на справжній “виразці” на державному тілі – контрабанді і тих, хто її провадить – це лихо розхитує підвалини цивілізованої, конкурентної економіки, підточує добре ім’я Україні на світовій арені, потенційно відбирає чимало робочих місць у країні. Щомісяця ми виявляємо в середньому 50 тонн недоброякісної продукції тваринного походження, яку незаконно ввезли. Українці вже дожили до того, що працівники ДАІ почали затримувати на шляхах фургони із польським салом. Коли таке було!? Та якби те все визначалось би споживчою якістю, було б півбіди, але ж ми маємо справу із цілком некондиційним, протермінованим продуктом, що може відправити на лікарняне ліжко чимало наших співгромадян. Ця тема вимагає постійного оновлення оперативних позицій, довіри та співпраці поміж митниками, прикордонниками і міліцією. Саме оперативна інформація стала запорукою успіху в одному із випадків контрабанди, виявленої у м. Рава-Руська. Тоді фахівці ДСБЕЗ отримали відомості, що місцеві мешканці на автомашині “Форд-Транзит” збираються через тутешній митний пост обмежені у переміщенні через кордон України м’ясопродукти. Цими підозрами міліціонери поділилися із митниками. У результаті вони на смузі спрощеного контролю у багажному відділенні того авто віднайшли майже тонну фаршу зі свинини на загальну суму близько 8 тис. гривень. У іншому випадку на під’їзних шляхах до того ж митного посту затримали автомобіль “Мерседес”, яким керував житель Івано-Франківщини і хотів без будь-яких документів завезти в Україну 800 кг імпортованих ковбас загальною вартістю 30 тис. гривень. Таких випадків можна навести безліч.
Галичани – заробітчани
Багато галичан змушені зараз перебувати за межами держави аби отримувати більш-менш достойну зарплату і утримувати сім’ї, що лишилися вдома, як то кажуть, “на плаву”. Звісно, є певний негатив від того: зростання кількості безбатченків і злочинності серед підлітків, бездоглядності, конфліктів у сім’ях, багато земляків потерпає на заробітках від нелюдського ставлення роботодавців, дехто із трудових найманців спивається, вчинює кримінал або сам стає жертвою лиходіїв і навіть дочасно гине від убивств і нещасних випадків. Для галичан сімейні цінності дуже вартують і завжди поціновуються, і на українському тлі цей край тим вирізнявся, що тут найголовнішими святинями є церква (віра) і родина. Тому тут менше, ніж будь-де у державі, діє шкіл-інтернатів, тут найменше дітей потрапляє до притулків і дитбудинків, бо завжди хтось у родині знайдеться і не поцурається взяти на виховання хоч і дальню, проте кровинку, яка через життєві обставини потрапила у біду. Та тепер навіть у нас є тенденція до все більшої появи так званих “соціальних сиріт” – кинутих напризволяще дітлахів, у яких є живі батьки. Серед останніх чимало саме заробітчан і надіслані додому кошти не компенсують батьківської уваги, навпаки, розбещують нащадків. Такі підлітки стають неконтрольованими, злими на суспільство, схиляючись до скоєння злочинів. Особисто для мене (співрозмовник до призначення очільником міліції Галичини керував Департаментом КМСН МВС – Авт.) проблема зниклих дітей завше на перших місцях, а сам факт такої пропажі завжди сприймаю як НП найвищого масштабу. Нині ми шукаємо восьмеро дітей, які безслідно щезли, четверо з них пропали у минулі роки. Нещодавно на залізничному вокзалі Донецька знайшли четверо дітей з неблагополучної родини Дрогобича, які, посварившись з батьками, вдалися до мандрів і за добу опинилися понад, як за тисячу кілометрів від домівки.
Позитив від заробітчанського руху теж є, хоч він не в змозі переважити соціальні і моральні наслідки від свого існування. Зароблені на чужині кошти акумулюються на Галичині і все одно впливають на покращення економіки краю. Найбільш вдалі трударі нині “розкрутилися”, відкрили власну справу вдома і їздять закордон вже як ділові партнери й гравці бізнесу. Це не може не втішати, але не більше, бо неповноцінне дитинство їхніх дітей безслідно не минеться для громади і родини. Тому і стаються такі випадки, не характерні для на загал побожної Львівщини, що мали місце у Яворівському районі. Там зграйка якихось, даруйте на слові, здичавілих людей, розтрощила на цвинтарі майже два десятки огорож з металу і здала до пункту прийому металобрухту. Себто маємо небезпеку втрати визначальної для наших людей риси – прихильності до закону і порядку: як моральних засад такої толерантності, так і традиційно-історичних. На щастя, таких випадків допоки небагато – з початку року в області це четвертий зафіксований факт вандалізму (приміром, на Київщині їх упродовж одного тижня може статися до десяти – Авт.). Але сказати “лише” не дозволяє совість і моє виховання.
«Du you speak in English?», панове міліціонер…
Дехто із представників мас-медіа чи того ж політикуму заявляють: Галичина перебирає на себе лаври найгарячішої точки кримінальної мапи Україні, згадуючи резонансні вбивства і замахи. Але запевняю, що у багатьох випадках ті злочини наближаються до розкриття, та й загалом таких гучних подій у нас стається менше, ніж у індустріальних регіонах. З початку цього року на Львівщині скоєно на чверть менше убивств, ніж минулоріч, розкриття злочинів перебуває, на мою думку, на високому рівні. Хоч і турбує те, що більше стали виявляти у галичан зброї, причому нарізної і обрізів. Та нам основне не відсоток, що може бути чудовим, а те, щоб неухильно підвищувалася довіра громадян до міліції.
За роки незалежності я вже чотирнадцятий керівник міліції Львівщини. І це не є предметом якоїсь гордості, бо такі часті зміни “на відомчій горі” неодмінно впливають на стабільну ситуацію у кадровому наповненні главку і мають свій вплив на керівне представництво служб і районних відділів. От і нині щодо наших працівників, чистоти їхніх рядів є питання. Приміром, весь карний розшук зараз виведено поза штат, прикро, та залишено всього третину від його чисельності. Загалом проти міліціонерів у області порушено тринадцять кримінальних справ, троє правоохоронців заарештовані… Я пішов тим шляхом, що зумисне нікого не звільняв, дав можливість кожному реалізувати себе у справі, хоча кілька посадовців у погонах таки залишили очільні крісла.
Та будь-хто з моїх попередників залишив свій помітний слід у розбудові цього потужного правоохоронного інструменту, призначеного гарантувати кожному галичанину захист від втручання у його життя лиходійських намірів. Поспішаю те зробити і я. Є плани, що вже починають упроваджуватися, та ще більше стратегічних речей, які чекають на втілення. Це і реконструкція приймальника-розподільника для неповнолітніх, і бажання аби патрульні пересіли на сучасніші автомобілі, отримали надійний зв’язок, одягли нову форму. Є перспектива укладення угоди з інвестиційного будівництва житла для наших міліціонерів і до цьогорічного святкування Дня Незалежності ми зможемо надати їм до 50 квартир. Хочемо також збудувати службові приміщення для допоміжних, підрозділів, облаштувати пости ДПС за останніми вимогами.
Також у планах обладнання автомобілів слідчо-оперативних груп Львова ноутбуками, які підключатимуться до наявних міліцейських баз даних, аби оперативники могли на місці перевірити об’єкти за всіма каталогами – від “Угону” і “Розшуку” до карток Інтерполу і дактилоскопічної ідентифікації особи. Разом з владою галицької столиці ми не тільки розробили систему “Безпечний Львів” щодо облаштування кнопок термінового виклику міліції і камер відеоспостереження, а й знайшли фінансування проекту, перший зразок якого має запрацювати 1 липня на площі Ринок.
Зважаючи, що футбольний єврофорум 2012-го не за горами, ми повинні мати міліціонерів, спроможних спілкуватися з іноземцями, яких в Україні щороку ставатиме усе більше. Через те в систему службової підготовки з вересня плануємо включити поглиблене вивчення англійської мови, залучивши до цієї справи фахівців львівських вузів.»
Що ж, щиро дякуємо Михайлу Михайловичу за насичену і відверту розмову, зичимо йому, генеральській родині та всьому колективу міліції Галичини найліпших гараздів і успіхів.
Департамент зв’язків з громадськістю МВС України
ІА "Вголос": НОВИНИ