Ключові проблеми сучасного стану освіти викликані насамперед тим, що освіта не має політичної та фінансової підтримки як пріоритетний інститут суспільства. Ця підтримка повинна забезпечуватися державою та органами місцевого самоврядування, підприємствами, громадськими організаціями та окремими громадянами.

Головними ознаками кризового стану освіти Львівщини, і української загалом, є такі:
• триваюча вже котрий рік гостра недостатність коштів на потреби освіти. До того ж частина із тих, які все ж надходять в систему, використовується неефективно. Яскравий приклад неефективного використання коштів — видання підручників. Жодне їх покоління, випущене за роки незалежності, не задовольнило педагогів, зате ряд видавництв, “близьких” до чиновників МОН України, за цей час твердо “стали на ноги”;
• постійні кадрові втрати. Кращі педагоги один за одним залишають освіту через низьку платню і падіння престижу праці, решта, з тих самих причин, збайдужіли до результатів своєї роботи;
• некерованість системи. Освітня бюрократія і педагоги, мов дві різні касти, не сприймають одна одну. Вказівки щодо організації навчально-виховного процесу, які перші дають швидше для того, щоб нагадати про свою владу, аніж з розрахунку на суспільнокорисний результат, другі або ігнорують, або виконують формально, в цілому працюючи відповідно до власного розуміння та інтересів. Прикладом може бути розробка і впровадження “реформи оцінювання” з її переходом від 5-бальної до 12-бальної шкали. Некерованість системи породжена корінною розбіжністю інтересів чиновників та педагогів: перші думають як завдяки посаді нажитися, другі — як на цій посаді вижити.
• Низькоякісні, за невеликим винятком, навчальні комплекси (програми, підручники, посібники, зошити і т.д.). Недосконалість навчальних комплексів, а також нездатність багатьох педагогів ефективно використовувати педагогічні технології та методичні прийоми унеможливлює досягнення учнями високих результатів у навчанні, зводить його до репродукції навчального матеріалу;
• Недостатня кваліфікація і низькі моральні якості частини педагогів. Останні десять років у освітніх закладах залишаються працювати переважно найслабші випускники вузів. Та й педагоги із стажем не завжди хочуть, а декотрі й не можуть самотужки підвищувати кваліфікацію. Неефективно працюють методичні служби та заклади післядипломної педагогічної освіти.

Проблеми освіти зумовлені наступними чинниками:

• Відсутністю “суспільного замовлення” на якісні освітні послуги. Життєвий досвід багатьох громадян переконує їх у тому, що ні моральні якості, ні професійна досконалість та широка ерудованість не забезпечують матеріального благополуччя і високого суспільного статусу;
• Замкнутістю освітньої системи. Реальна влада в освіті перебуває в руках освітньої бюрократії, тоді як інші соціальні групи, що мають тут інтереси (педагоги, батьки, підприємці, молодіжні, просвітні та релігійні об’єднання), впливають на освітню політику неузгоджено і спорадично.
• Відсутністю питань розвитку освіти серед пріоритетів державної політики. Свідчення цьому фінансування освіти за залишковим принципом та байдужість до якості менеджменту освіти. Єдиною відомою нам спробою системного підходу до усунення цих чинників були розроблені у 1999 році з ініціативи тодішнього начальника Управління освіти Департаменту гуманітарної та соціальної політики м.Львова Павла Хобзея “Основні засади освітньої політики міста Львова”. Стратегічна мета освітньої політики міста, згідно з цим документом, полягала в модернізації міської системи загальноосвітніх навчальних закладів та подоланні названих вище освітніх проблем. На жаль, через об’єктивні причини, а також окремі вади самого документа, “Основні засади…” залишились нереалізованими. Однак, ця добре продумана програма все ще зберігає актуальність.

Проблеми української освіти вдасться розв’язати, якщо стратегічними завданнями, виходячи з яких розроблятиметься освітня політика, будуть визнані наступні:

• Відкритість освітньої системи (демократизація управління). Згідно з теоретичними постулатами синергетики відкриті системи мобільніші, ефективніше адаптуються до змін, адекватно реагуючи на зовнішні виклики. Відкрити освітню систему – означає створити на рівні дошкільних, загальноосвітніх та вищих навчальних закладів, а потім і на рівні “шкільних округів” (міст, районів) уявлені “освітні спільноти”, здатні виробляти “замовлення” на освітні послуги.
• Усвідомлення громадянами цінності освіти, престижності праці педагогів. Очевидно, що для цього, розвиток освіти має бути визнаний пріоритетом державної політики не тільки на словах.
• Модернізація навчальної бази освітніх закладів, відхід з освіти професійно непридатних осіб та їх поповнення висококваліфікованими кадрами. Фінансування освіти має стати цільовим, підтримувати спеціально розроблені програми, а педагогічні посади — заміщуватись на конкурсній основі.

Для того, щоб “відкрити” систему освіти Львівської області і сформувати “освітні спільноти” навчальних закладів та шкільних округів, необхідно:

а) утворити батьківські, учнівські, студентські самоврядівні громади;
б) активізувати у навчальних закладах роботу громадських організацій, в першу чергу молодіжних;
в) переорієнтувати громадські об’єднання педагогів, які сьогодні або обслуговують потреби освітньої бюрократії (“офіційні” профспілки), або є засобом заробляння грошей (окремі товариства, орієнтовані на гранди) на задоволення потреб освітян;
г) перейти до державно-громадського управління освітою.

Для усвідомлення жителями Львівщини цінності освіти, престижності педагогічної праці доцільно:

• збільшити обсяги фінансування освіти, віднайти кошти для стимулювання праці педагогів;
• систематично презентувати громаді із залученням засобів масової інформації, досягнення навчальних закладів, окремих педагогів, студентів, учнів;
• публічно обговорювати за участю представників влади, педагогів і широкої громадськості, освітні проблеми, регулярно оприлюднювати звіти про стан освіти області, “шкільного округу” (міста, району), розвиток кожного освітнього закладу.

Модернізація навчальної бази та кадрової обласної системи освіти проявлятиметься у:

• будівництві нових та ремонті діючих навчальних закладів за державні і залучені кошти;
• інформатизації, що включає не лише забезпечення навчальних закладів комп’ютерною технікою, а й підготовку педагогів до використання інформаційних технологій у навчальному процесі, розробку і поширення навчальних засобів на електронних носіях, створення електронних бібліотек та баз даних про стан освітньої системи;
• забезпеченні підвозу учнів до навчальних закладів (програма “Шкільний автобус”);
• задоволенні потреб навчальних закладів у навчальних комплексах нового покоління шляхом цільового фінансування їх розробки та видання;
• автономізації методичної служби в межах шкільних округів та включення її в систему післядипломної педагогічної освіти;
• створенні мережі опорних освітніх закладів, у яких студенти педвузів набуватимуть фахової компетентності;
• забезпеченні безперервного професійного зростання педагогічних працівників в рамках системи післядипломної педагогічної освіти, центральним осередком якої стане реорганізований ЛОІППО;
• заміщення вакантних педагогічних посад на конкурсній основі (переваги надаватимуться лише особам, які матимуть рекомендаційні листи від кращих педагогів області).

Вказані стратегічні завдання можна реалізувати, якщо Головне управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації уже в 2005 році зможе зробити наступне:

• продуктивно використати виділені на освіту бюджетні кошти та додаткові джерела фінансування її потреб (кошти батьків, прибутки від аренди шкільних приміщень, спонсорські кошти);
• створити ефективний механізм управління обласною системою освіти;
• гарантувати усім дітям, за винятком тих, батьки яких зробили вибір на користь приватних навчальних закладів, вищу, порівняно з минулим роком, якість освітніх послуг та безоплатне їх отримання (визнати за школою реальну відповідальність за якісь освіти);
• гарантувати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів відбір у вузи на підставі справедливої оцінки їхніх навчальних досягнень під час підсумкової державної атестації;
• стимулювати розвиток приватних закладів, що надають освітні послуги, які не передбачені державними стандартами середньої та вищої освіти, а також тих, які обслуговують дітей з вадами розвитку.

Продуктивно використовувати виділені на освіту бюджетні кошти та залучити додаткові надходження дозволять наступні заходи:

1. Фінансова ревізія навчальних закладів і дошкільних освітніх установ області. За її результатами можна буде: а) виявити причини фінансових втрат; б) усунути з посад осіб, винних у нецільовому використанні та розкраданні державних коштів.
2. Встановлення чітких, однозначних критеріїв і точний обрахунок на їх основі оптимальних витрат освітнього закладу на догляд дитини, навчання учня, студента. Встановлені дані допоможуть розраховувати необхідне бюджетне фінансування освітніх установ та справедливо розподілити виділені на освіту кошти (нормативне фінансування).
3. Визнання освітніх закладів області повними розпорядниками виділених для них бюджетних коштів. Їх кошториси повинні не схвалюватись, а лише погоджуватись із районними, міськими, обласними органами управління освітою. Відмова останніх у підтримці поданого на погодження річного кошторису навчального закладу має бути письмово обгрунтована.
4. Створення спеціальних програм розвитку системи освіти (наприклад, програми інформатизації, “Шкільний автобус”, “Педагогічний експеримент” та ін.) та цільове фінансування з бюджету тих, що схвалені обласною Радою. Кошти, виділені на реалізацію таких програм, мають спрямовуватися освітнім установам, проекти яких були відібрані на конкурсних засадах. Фінансування таких програм і поданих під них проектів має регулювати спеціальне Положення. Оприлюднення для широкої громадськості звітів про фінансування цих програм.
5. Виявлення реальних стимулів і заохочень до добровільного фінансування фізичними та юридичними особами освітніх потреб. Розробка правових документів, що гарантують жертводавцям моральні та матеріальні преференції і використання виділених коштів на визначені ними самими потреби.
6. Обов’язкове оприлюднення кошторисів освітніх закладів та звітів про їх виконання.

Реорганізація управління освітою передбачає:

1) відмову районних, міських та обласного відділів і управлінь від галузевої структури і створення функціональної.

Орієнтовна структура Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації

Начальник Головного управління відповідає перш за все за стратегічне планування діяльності системи освіти. Він також контролює реалізацію пріоритетних напрямків розвитку освіти.

Перший заступник начальника Головного управління відає поточними питаннями управління освітою.

Заступник начальника з питань науки та євроінтеграції освіти відповідає за впровадження в освітній мережі області євростандартів, зокрема й за адаптацію вузів до вимог Болонської декларації, а також за проведення в області наукових (науково-педагогічних) досліджень та педагогічних експериментів.

Головний інспектор області керує роботою обласної інспекторської служби та забезпечує об’єктивну оцінку стану системи.

Заступник начальника з економічної роботи опікується фінансуванням потреб освіти, зокрема розподілом коштів, виділених на реалізацію програм розвитку освіти, розвитком платних освітніх послуг, віднайденням додаткових джерел фінансування освіти.

До складу Головного управління освіти і науки Львівської облдержадміністрації входять:

а) організаційний відділ:
• інформаційне забезпечення закладів освіти та інших державних і громадських структур;
• робота з освітніми закладами обласного підпорядкування;
• організація різноманітних освітніх заходів.

б) відділ правового забезпечення освіти:
• ліцензування освітніх послуг;
• акредитація навчальних закладів;
• консультування з правових питань;
• розгляд скарг та юридичний захист інтересів освітньої системи;
• атестація працівників освіти.
Обидва відділи перебувають у підпорядкуванні першого заступника начальника управління.

в) відділ науки та євроінтеграції освіти
• розробка власних і аналіз отриманих освітніх проектів;
• обмін досвідом на міжобласному та міжнародному рівнях;
• проведення наукових (науково-педагогічних) досліджень та педагогічних експериментів.
Начальник відділу має статус заступника начальника управління.

г) відділ економічної роботи
• укладення кошторисів та звітів про їх виконання;
• пошук джерел фінансування освітніх проектів;
• будівництво освітніх закладів;
• оцінка платних освітніх послуг;
• забезпечення матеріальних потреб освітніх закладів обласного підпорядкування;
• виконання державних програм модернізації матеріальної бази навчальних закладів;

д) бухгалтерія
Відділ економічної роботи та бухгалтерія Головного управління підпорядковані заступнику директора з економічної роботи.

2) Реорганізацію методичної служби області. Зміст реорганізації у створенні автономної мережі методичних центрів, центральним осередком якої має стати методичний відділ ЛОІППО. Методична служба повинна надавати навчальним закладам та окремим педагогам послуги з методики навчання та виховання на їхнє замовлення (консультації, опис досвіду роботи, педаудит). До обов’язків кущових та окремих методистів має входити також керівництво процесом підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Очолюватиме методичну службу області заступник директора ЛОІППО з методичної роботи.

3) Реорганізацію Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в інтелектуальний центр освітніх змін.

4) Створення автономного Центру моніторингу та зовнішнього оцінювання навчальних досягнень. Директор обласного Центру призначатиметься обласною Радою за поданням всеукраїнського Центру.

5) Реєстрацію громадських об’єднань учнів, педагогів, батьків, первинних осередків регіональних і національних організацій, в тому, а також підприємців, які складатимуть спільноти освітніх закладів; формування з представників цих спільнот дорадчо-консультативних (поки що) органів управління школами, дошкільними установами, профтехучлищами — Рад, а також укладення правових документів, що регламентують діяльність цих Рад та проведення навчання їх членів;

6) Поширення досвіду самооцінювання освітніми закладами своєї діяльності.

Гарантувати безоплатність та підвищення якості освітніх послуг, що надаються у межах державних стандартів середньої освіти можуть:

1. Відмова від практики конкурсного відбору учнів у початкову та основну школи. Переваги при наборі повинні мати жителі мікрорайону, який обслуговує навчальний заклад.
2. Розгортання у середніх навчальних закладах програм профорієнтації (із залученням практичних психологів) та проведення відбору у профільну старшу школу за чіткими критеріями.
3. Забезпечення потреб профтехосвіти на рівні не нижчому ніж забезпечуються потреби ліцеїв.
4. Перехід від централізованих закупівель літератури до виділення освітнім закладам коштів на придбання підручників та іншої літератури.
5. Створення бібліотечних фондів на електронних носіях і об’єднання їх у єдину мережу на рівні області.
6. Сприяння заснуванню із залученням громадських організацій кооперативних центрів денного догляду за дітьми та груп дошкільного виховання. Працювати у цих центрах та групах можуть студенти педагогічних вузів.
7. Створення консорціумів (об’єднань) “школа-профтехосвіта” для реалізації ідеї профільного навчання у старшій школі.

Гарантувати справедливе оцінювання навчальних досягнень та безплатне навчання у вузах кращим випускникам загальноосвітніх навчальних закладів можна, якщо:

1. Розгорнути роботу обласного Центру освітнього моніторингу та зовнішнього оцінювання навчальних досягнень і фінансувати його дослідження якості навчання з обласного бюджету.
2. Зобов’язати вузи І-ІІ рівнів акредитації проводити відбір абітурієнтів виключно на основі результатів зовнішнього оцінювання.
3. Добитись зростання числа вузів ІІІ-ІV рівня акредитації та спеціальностей у цих вузах, які практикують відбір абітурієнтів на навчання державним коштом за результатами зовнішнього оцінювання

Стимулювати розвиток мережі недержавних спеціалізованих освітніх закладів можуть:

1. Фінансування з бюджетних коштів відповідно до схвалених програм розвитку освіти не лише державних, а й інших освітніх закладів (умовою має бути лише перемога відповідного проекту).
2. Сприяння реєстрації та ліцензуванню недержавних освітніх закладів, у програмах яких передбачені послуги, що не входять до державного освітнього стандарту.
3. Забезпечення наукового супроводу та фінансової підтримки педагогічних експериментів, що проводяться в недержавних освітніх закладах.
4. Надання статусу неприбуткової організації освітнім закладам, що створені громадськими об’єднаннями батьків або педагогів.

Основні ідеї реформування ЛОІППО

Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти повинен стати науковим та навчально-методичним центром для працівників загальноосвітніх закладів області, інтелекутальним центром освітніх змін.

Що для цього необхідно зробити?

А) Реорганізувати підвищення кваліфікації педагогічних працівників таким чином, щоб воно стало
– безперервним
– високоякісним
– індивідуалізованим.
Курси повинні стати складовою комплексу заходів, що забезпечують підвищення кваліфікації педагогів (інші елементи – самонавчання, вивчення досвіду педагога-наставника, участь в акціях обміну досвідом – семінарах, курсах, нарадах та ін.)
Навчання має тривати до трьох років (якщо атестація – що п’ять років) і повинно відбуватися за індивідуальним планом.

Б) Перетворити інститут в центральний структурний компонент методичної служби області
Завдання методичної служби:
– Виявити проблеми учителя як фахівця.
– Консультувати педагогів з питань методики навчання і виховання.
– Розробляти спільно з педагогами індивідуальні плани підвищення кваліфікації (на основі діагностування).

В) Створити в інституті (при кафедрах) лабораторії змісту освіти (навчання, виховання, психічного розвитку).
Завдання лабораторій:
– Готувати для навчальних закладів якісно нові комплекси навчальних засобів (підручники, посібники, зошити, книги для вчителя).
– Розробляти нові технології та прийоми навчання і виховання
– Лабораторії працюють як осередки для працевлаштування виконавців проектів (основних, частини виконавців проектів), що були відібрані у ході конкурсу й виконання яких фінансуватиметься (частково фінансуватиметься) з бюджету.

Перелічені та інші напрями розвитку освіти Львівщини потребують широкого громадського обговорення. Програму розвитку освіти і науки нової влади необхідно базувати на грунтовному аналізі та оцінці розвитку системи освіти Львівщини протягом останніх 10 років. Як документ для обговорення проект програми повинен бути оприлюднений для широкого загалу громадськості.
Успіх нової програми буде залежати від того, чи взаємодіятиме вона з стратегією загального соціоекономічного розвитку Львівщини і чи визнаватиме влада освіту пріоритетом соціально-культурного розвитку, який має значний вплив на якість життя загалом та гуманітарні цінності зокрема.
Для забезпечення змін в освіті необхідна політична воля і фінансова підтримка держави та органів місцевого самоврядування.

ІА "Вголос": НОВИНИ