Петро Писарчук – народний депутат, керівник виборчого штабу Партії регіонів на Львівщині
Петре Івановичу! На з’їзді ПР прозвучала заява Януковича про готовність створення широкої коаліції з пропрезидентськими силами після виборів. Наскільки це реально, адже вибори поглиблюють протистояння між Сходом і Заходом, а представники помаранчевого табору клянуться не співпрацювати з ПР?
Я уважно слухав виступ Януковича на з’їзді. З найвищої партійної трибуни лідер ПР задекларував бажання та готовність об’єднатися зі всіма політичними силами, які будуть представлені у наступному парламенті. Отже йдеться про створення широкої парламентської коаліції. Він справедливо підкреслив, що жодній партії, навіть у випадку абсолютної перемоги на парламентських виборах, не вдасться створити однопартійний уряд, адже останній просто не зможе успішно працювати. Якщо в майбутньому парламенті не вдасться створити широкої коаліції, то в опозиції опиниться не якась окрема партія, а політична сила яка фактично представляє половину країни. Повторення цієї ситуації допустити не можна.
Це і є позиція Партії регіонів. Ми відкриті до співпраці, ми протягуємо руку дружби всім, хто бажає спільно будувати добробут українців. Як образно сказав Янукович, «навіть якщо нам протягують кулак, ми повинні протягнути руку».
У той же день я дивився репортаж зі з’їзду іншої політичної сили, на якому звучала агресивна риторика і робилися радикальні заяви про те, що, мовляв, вони в жодному разі з Партією регіонів не об’єднаються.
То скажіть мені, хто вже сьогодні починає творити оце протистояння? Як може відповідальний політик говорити «в жодному разі», ще навіть не знаючи результатів виборів? А є всі підстави вважати, що результати дострокових виборів не будуть значно відрізнятися від результатів попередніх виборів. Отже подібні заяви можна розцінити як те, що нас заздалегідь готують до того, що в черговий раз політики, заради своїх амбіцій, знехтують думкою половини країни. Для Партії регіонів це неприпустимо.
Я сподіваюся, що на цей раз здоровий глузд візьме верх, і після виборів в тій чи іншій конфігурації, але широка коаліція буде створена і новий уряд діятиме в інтересах всього українського народу. Саме цього від нас сьогодні очікує як Схід, так і Захід України.
Якщо «НУ-НС» — мегаблок, то Партію регіонів вже сьогодні можна розглядати як мегапартію. Адже під час формування виборчого списку в неї вступили лідери кількох інших партій і цей процес триває. Як Ви, як нардеп-«регіонал» зі стажем, ставитеся до цього процесу?
Це закономірний процес, який свідчить про структуризацію політичного простору України. Сьогодні в Україні зареєстровано понад 130 політичних партій. Більшість з них не відіграє жодної помітної ролі. Тому вони приречені на об’єднання з потужнішими політичними союзниками. В іншому випадку, рано чи пізно, але вони зійдуть з політичної арени. Для мене важливо, щоб процес політичної структуризації відбувався не за регіональним принципом, а на ідеологічних засадах. Тоді ми створимо дійсно сучасну демократичну партійну систему в Україні.
До виборчого списку ПР увійшли представники СДПУ(о), Республіканської партії, ПППУ, «Віче». Ряд інших партій задекларували свою підтримку на виборах ПР. Тобто всі вони тверезо визнали, що в існуючих умовах саме Партія регіонів, яка має всі шанси потрапити до парламенту і виконавчі органи влади, спроможна реалізувати на практиці завдання та програми, які ці партії декларують у своїй діяльності.
Аналогічні процеси сьогодні відбуваються і на базі блоку НУНС, що сьогодні об’єднує дев’ять партій. Після виборів вони декларують створення єдиної партії. Те ж саме і БЮТ. Це для України добре, бо знаєте українське прислів’я: де два українці, там три гетьмани.
Включення до списку ПР таких відомих політиків, як Інни Богословської чи Нестора Шуфрича — тільки на користь партії. Адже вони привнесуть нові ідеї, новий імпульс, і що не менш важливо — свій досвід. Це також свідчить про те, що ПР все більше набуває ознак загальноукраїнської партії.
Експерти відзначили, що Партія регіонів змістила акценти у своїй програмі, і сьогодні позиціонує себе не як партія, яка сформує професійний уряд, а як партія, що декларує готовність реалізувати найбільш масштабну соціальну програму. Ваше враження від передвиборчої програми ПР? Наскільки реальна її реалізація?
Нова програма ПР мені дуже імпонує. Це стислий і конкретний за змістом документ, який містить чіткі обіцянки, за які виборець потім може спитати з нас по кожному пункту. На мій погляд, саме ця чіткість складає великий позитив. Це не пусті обіцянки, не манна небесна, а такі речі, які допоможуть Україні відроджуватися.
Не менш важливо для мене й те, що ця Програма є перспективною, орієнтованою на майбутнє. Турбота про сім’ю, допомога матерям при народженні дітей, освітні проекти, підтримка молодих спеціалістів на їх першому робочому місці, соціальне житло, податкові канікули як елемент розвитку малого й середнього бізнесу— все це логічні ланки одного ланцюжка, принципові моменти в становленні громадянина, а відтак і всієї держави.
Візьмемо хоча б таке положення нашої програми, як податкові канікули для малого бізнесу на 5 років. У нас про це говорять вже багато років. Ми ж пропонуємо запровадити цю норму вже у наступному, 2008, році. Безкоштовне оформлення документів, ліцензій, дозволів і ніхто вже з чиновників не буде вимагати хабара. Це є конкретна річ, про яку вже в 2009 році виборець зможе з нас спитати. Якщо ми цього не виконаємо, виборець втратить до нас довіру. І партія це прекрасно розуміє.
Так по всіх пунктах. Якщо ми чогось не виконаємо, то на наступних виборах Партія регіонів розгубить довіру виборців. Саме тому мені ця програма подобається, вона здатна дисциплінувати і об’єднати нас, депутатів.
Помаранчеві сили сьогодні все більше підтримують ідею посилення президентської гілки влади. Програма ж Партії регіонів декларує пріоритетну розбудову парламентської республіки, а отже посилення впливів парламенту. Чи не стане це завадою на шляху майбутньої співпраці?
У 2000 році, коли Віктор Ющенко був прем’єром, а Леонід Кучма — президентом, саме оточення Ющенка ініціювало політичну реформу, яка мала на меті забрати частину повноважень у президента на користь прем’єра. Отож тоді Ющенко виступив за європейську модель політичної розбудови української держави. Але коли Ющенко сам став президентом, він кардинально поміняв свою позицію і тепер вимагає, навпаки, надати ще більше повноважень президентові. На жаль, чомусь люди не пам’ятають цього.
На мій погляд, така кардинальна зміна поглядів є трохи «від лукавого» Ми не можемо і не повинні весь час переформатовувати державний устрій під якусь особистість, бо нині маємо одного президента, завтра – другого і так без кінця. Ми повинні виробити ефективну модель управління державою, незалежно від того, хто буде президентом чи прем’єром. Беручи до уваги традиції української державності, особливості її сучасного політичного розвитку, а також наше прагнення європейської інтеграції, вважаю, що парламентсько-президентська республіка сьогодні є найефективнішою формою державного устрою для України.
Попри те, що у виборчому списку Партії регіонів присутні 11 львів’ян, складається враження, що сама партія не стала ближчою до Львівської області. Ваша думка про місця, які отримали львів’яни в списку, і про те, як «Регіони» бачать себе на Львівщині у майбутньому?
На з’їзді ПР були присутні 500 делегатів. І, наприклад, 140 з них представляли Донецьку область, а лише 8 — Львівську. Ці представницькі пропорції відображають реальний стан справ на місцях, показують, яку роль відіграє наша партія в житті того чи іншого регіону. Обласні парторганізації представлені у виборчому списку в залежності від того, як вони своєю роботою себе зарекомендували. Адже, крім амбіцій, має бути ще й підтримка людей. Якщо ПР на виборах 2006 року на Львівщині набирала лише 3% голосів виборців, то навряд чи можемо претендувати у виборчому списку на перші місця. Разом з тим, уродженець Львова Тарас Чорновіл є на третьому місці у списку ПР. Тобто наш список формувався з урахуванням як особистих заслуг перед партією, так і вкладу кожної обласної партії організації в її розбудову. При цьому не стану заперечувати, що на формування списку впливали різні інші чинники, адже необхідно було врахувати інтереси багатьох суб’єктів, а не лише інтереси областей.
Особисто мене не цікавить, який саме порядковий номер я отримав. Важливо інше. Сьогодні я призначений керівником виборчого штабу на Львівщині і переді мною поставлено завдання змінити на краще ставлення наших мешканців до Партії регіонів. Я переконаний, що «Регіони» — партія, яка своїми справами заслуговує на повагу львів’ян і намагатимуся робити все, щоб донести правдиву інформацію про її діяльність та про її лідерів до простих виборців.
Петре Івановичу, коли Ви особисто вступили у Партію регіонів? Адже у виборчому списку Ви значитесь як член партії, а на виборах міського голови Львова 2006 року, якщо ми не помиляємося, Ви балотувалися як позапартійний?
Офіційно членом ПР я став після міських виборів 2006 року.
На президентських виборах 2004 року я відкрито заявляв про свою підтримку Януковича. Пам’ятаєте, на ринку Південний висів великий плакат на його підтримку і я за це не раз «отримував на горіхи» – тут були і пікети, і «ганьба» мені кричали. Після президентських виборів я самостійно прийняв рішення про перехід у парламентську фракцію Партії регіонів. У СДПУ(о), членом якої я був до того часу, більшість моїх колег поставилися до цього кроку з розуміння, хоча й не всі.
Якщо ж говорити про вибори міського голови Львова 2006 року, то я глибоко переконаний, що мер повинен бути позапартійним, бо він не є політик, це — господар. У нього має бути одна політика: аби дороги добрі були, аби тепло в хаті було, незалежно від того хто там живе, чи прихильник «Нашої України», чи КПУ, чи БЮТ.
Те ж саме стосується і керівництва області. Коли я дивлюся, як Львівська обласна рада «знімає міністрів», пише заяви про те, що президент має вести на Львівщині президентське правління, але зовсім не займається господаркою, не піднімає жодного конкретного питання про село, про те, що болить в людей, про підготовку до зими – я не перестаю дивуватися: чому депутати не виконують своїх функцій? Але їм так легше, говорити, язиком плескати. А хто буде думати про те, як притягнути інвестиції в область, як підготуватися до Євро-2012, як зробити кращим наше місто? Це дійсно складно, але це потрібно робити.
Скажіть, будь-ласка, з ким в Партії регіонів у Вас склалися дружні, партнерські сосунки?
Я тісно співробітничаю з депутатами з Партії регіонів, які прийшли у політику із підприємницьких та промислових кіл. Скажіть мені, хто більший патріот України: Ахметов, який приватизував підприємства, розбудував їх, і сьогодні на них працює близько 147 тис. людей, при чому і менеджери, і робітники отримують зарплату європейського рівня, чи львів’янин, який тоді ж приватизував один із заводів чи інше підприємство, розвалив його до ручки, порізав на металолом, тобто – ні собі, ні людям? Що краще для людей, для України? Хто є більший патріот? Той що платить податки, хто дає людям роботу, чи той, що кричить: «я чесний», а не вміє нічого робити? Мені особисто імпонують ті, які за однакових стартових умов з іншими, зберегли виробництво і нині їхні підприємства є лицем України. І таких людей в лавах ПР багато. Це, наприклад, і Ландик, і Богуслаєв, і Звягільський, і Скудар і багато інших.
ІА "Вголос": НОВИНИ