Це, мабуть, не випадково, що оприлюднення складу Кабінету Міністрів, а також керівництва обласних і районних держадміністрацій відбулося саме зараз, коли увесь світ відзначає ювілей Боба Марлі? У цьому, вірогідно, є якийсь прихований зміст? Може, хтось зробив надто глибоку затяжку і саме в цей момент „побачив як воно усе повинно бути”, як Ви думаєте? Побачив хто має очолити міліціонерів і податківців, транспортників і міністерство культури і ще багато чого. І буде нам добре. Як у раю.
Свого часу, ще до війни, один політично заклопотаний юродивий об’явився на Ямайці і став розповідати, що земний рай існує в Ефіопії. Що, м’яко кажучи, не відповідало дійсності. З раєм на Землі, як я помітив, взагалі напряжно. Тому розумні люди вже давно зрозуміли, що не варто його чітко локалізувати в часі і просторі. Цього вчить не тільки історія растаманів, але й, зокрема, і досвід товстого життєрадісного Хрущова, який пообіцяв нам рай на одній шостій частині Земної кулі у 1980 році. Люди фатально розумнішають і сьогодні навіть рухівець Кендзьор намагається пригасити зависокі очікування, закликаючи „не обожнювати владу, якщо вона навіть дуже добра”, бо високе посадове крісло, за його словами, „має дивовижну здатність деформувати людину”.
Він щось знає, цей Кендзьор, він явно щось знає. Так само, як і Юлія Тимошенко (та, котра, за її ж словами, ніколи не отримувала більше 5 тисяч доларів за місяць), вона теж знала що каже, коли перед урядовцями, які претендували на посади, поставила дуже чіткі умови: “Перше - ніякого зв’язку з бізнесом. Друге - ніякого лобіювання бізнес-інтересів. Третє – жодних хабарів. І тільки четверте – професіоналізм”.
Ті коричневі хлопці з дреддами, задали своєму суспільству потужний імпульс, який триває і до сьогодні. Щоправда, той імпульс майже увесь пішов в траву. Растамани заперечували алкоголь, тютюн і м’ясо – все, що тягне вниз, але при цьому їхній апостол – Боб Марлі – у 36 років виглядав на усі 66, а Ямайка залишається бідною країною, жителі якої ідеалізують ще біднішу – Ефіопію. Такі вже там люди: вірогідно вони творять красу своєї духовної сутності.
Наше ж суспільство наскрізь матеріалістичне. Можливо, цьому сприяє клімат – п’ятнадцятиградусний мороз не сприяє відстороненим медитаціям, але наші помаранчеві хлопці з краватками явно не з тих, хто плювати хотів на матеріальні блага. Хоча, може, я й не правий, адже на запитання, чому в області розгорнулася справжня війна за посади, зарплатня на котрих становить не більше 1,5 тисячі гривень, Петро Олійник відповів: „Люди хочуть зреалізувати свої здорові амбіції”.
ІА "Вголос": НОВИНИ