Я хотів би, щоб Ющенко став президентом України. Хоча, як і більшість, я слабо вірю в те, що Ющенко переможе. Або, краще сказати, вірю, що влада не дозволить Ющенкові перемогти. Механізм фальсифікацій уже споряджено і немає підстав надіятися, що у призначений час він дасть збій. Справедливості заради варто сказати, що вирівнювання рейтингів Ющенка і Януковича та втрата першим тієї величезної переваги, яку він мав на початку кампанії, є не так заслугою влади, як результатом прорахунків штабу народного кандидата. Але не це є темою даної статті.

Сьогодні, за кілька днів до виборів, хочу сказати, що всупереч тверезим аналітичним розрахункам, я все-таки вірю у можливість того, що Ющенко стане президентом. І ось які підстави мого оптимізму.

1. Соціологи вимірюють суспільні настрої з точністю до інструмента. А при вимірюванні громадської думки на цьогорічних виборах інструмент є несправнішим ніж зазвичай. Простіше кажучи, люди свідомо приховують від соціологів своє істинне волевиявлення.

Усі соціологічні служби повідомляють, що понад 50 % респондентів відмовляються відповідати на запитання за кого вони голосуватимуть. А скільки опитаних вводять соціологів в оману, побоюючись, що їхня думка все-таки якимсь чином стане відомою начальству? Відомо, що дуже часто з приводу багатьох значимих питань людина має дві точки зору – приватну і публічну. Приватна точка зору відома тільки самому індивіду, а його публічні висловлювання відображають те, яким би він хотів виглядати в очах оточуючих його людей. Якщо приватна точка зору не збігається з громадською думкою, або з ідеями, які насаджує правлячий режим, то більшість людей схильні приховувати свої справжні думки. Тому не виключено, що на виборчих дільницях владу можуть очікувати серйозні сюрпризи. І якщо перевага голосів на користь Ющенка буде очевидною, то фальсифікувати результати виборів владі буде неможливо.


2. Влада неоднорідна. Янукович не є кандидатом від влади, а тільки від однієї її частини – угруповання „донецьких”.

Чому влада висунула зі свого середовища найменш прохідну особу? Неосвіченого, неінтелігентного, судимого. Якби кандидатура від влади стала результатом компромісу між різними її частинами, Ющенко мав би менш одіозного опонента, такого наприклад, як Г. Кірпа, А. Кінах чи С. Тигіпко. Чому ж зупинилися на кандидатурі Януковича? Якщо вдатися до історичних аналогій, то свого часу і Хрущов, і Брежнєв опинялися на найвищих постах через те, що політична еліта вважала їх слабкими фігурами. Одні вважали, що такі керівники не будуть занадто крутими, як їх попередники, і „даватимуть жити”, а інші розцінювали їх як перехідних лідерів, від котрих легко буде відібрати крісло. Як відомо, такі розрахунки виявилися неправильними. Але що найцікавіше – у випадку з Януковичем подібного роду розрахунків не може бути взагалі! Чи є хоча б хтось настільки наївний, котрий сподівається, що Янукович може випустити владу після того як візьме її у руки!? Або буде м’яким лідером, який „старини не порушуватиме і новизни не вводитиме”? Мабуть, таких наївних немає. І тим не менше, при всьому багатстві вибору, кандидатом від влади було призначено Януковича. Для чого? Щоб він переміг, чи, можливо, щоб виконував функцію технічного кандидата?

Якщо придивитися до виборчої кампанії Віктора Януковича, то її можна сміливо назвати справжньою „антикампанією”, або ж безперервним „чорним піаром”, який провадить виборчий штаб Януковича проти свого ж кандидата.

Щоб не бути голослівним, пропоную пригадати тільки деякі з основних її віх.

• Висування кандидата. 14 квітня лідери більшості на нараді у Президента таки спромоглися висунути єдиного кандидата на президентські вибори 2004 року. Сам Леонід Кучма, щоправда тільки висловився у тому сенсі, що, мовляв, як і обіцяв, підтримує того кандидата від парламентсько-урядової коаліції, у кого найвищий рейтинг, а координатор парламентської більшості Степан Гавриш обмовився, що для утвердження у ранзі єдиного кандидата, прем’єр ще має провести політичну реформу. Тобто увесь сценарій висуненням Януковича кандидатом у президенти справив враження чогось вимученого, непевного, хиткого. Прем’єрові із підмоченою репутацією ніби через силу дозволили балотуватися в президенти. І одночасно, як висловився Олександр Волков, відразу ж на старті на всяк випадок почепили йому дві гирі, позиціонувавши Януковича як кандидата і від влади, і від Кучми.

• Логотипом кампанії обрана велика літера „Я”. Ідея розкручувати літеру ”Я” як лейбл претендента є настільки антиянуковичською, що виглядає неймовірним як на це погодився сам кандидат в президенти. Спершу мені здавалося, що за цим стоїть якийсь хитромудрий план. Скажімо, спершу розкручують літеру „Я” (крутий кандидат, фахівець і т. ін.), згодом – „Я” перетворюється у „Ми” (підтримка еліти), а насамкінець – домінує слоган „Разом” (всенародна підтримка ідей і проектів, які реалізовуватиме новий президент. Однак все обмежилося тільки розкруткою першої літери прізвища претендента яка, одночасно, ще з дитинства пам’ятна для нас як „остання літера в абетці”. Це настільки тупо, що такої тупості в природі просто не буває. Це явна стилізація, очевидний саботаж.

• Біг-борди з тупим словосполученням „Тому що...” породили безліч анекдотів, але навряд чи переконали хоч когось чому потрібно голосувати за Януковича. Радше примусили задуматися шокований електорат про походження шалених грошей, які витрачаються на усю цю, з дозволу сказати, „агітацію”.

• Історії з безграмотністю Януковича – людини, яка претендує на найвищу посаду в державі! Це зовсім не жарти! В Україні авторитет освічених людей все ще дуже високий. І навпаки. А витік документів, які підтверджують безграмотність „проффесора” стався не інакше як за сприяння виборчого штабу Януковича. Неможливо, щоб при заповненні ним анкет поряд не було людей із його штабу. Такі речі не робляться нашвидкуруч.

• Намагання позиціонувати Януковича як ставленика Росії, а його опонента – як ставленика США. Очевидно, що це порівняння є аж ніяк не на користь Януковича, оскільки в Україні насправді більшість людей все-таки краще ставиться до США, ніж до Росії.

• Подія у Франківську продемонструвала усім, що Янукович зовсім не такий твердий, як хотів би здаватися. Людям відкрили очі, що „прємьєр” – просто боягуз. Якщо згадати його зонівську кличку – „Хам” – прецікавий вимальовується портрет. Боягузливий і жорстокий – страшний коктейль!

• За дев’ять днів до виборів на мітингу у Луганську Янукович обізвав опонентів „козлами”, таким чином усі виборці, і україномовні, і російськомовні, отримали сигнал про те, якою насправді є рідна мова Януковича. Це має примусити людей серйозно задуматися над своїм вибором.

Про що ж говорять наведені приклади? Про простакуватість і непрофесіоналізм штабу Януковича, чи про саботаж у його керівних ланках, чи про тонку, а іноді й про зухвалу „підставу” кандидата від влади тією ж таки владою?

Кучма і його оточення не дозволили Януковичу стати самостійною силою на цих виборах: „нагнавши” його рейтинг, вони, одночасно, зробили все, щоб Янукович не здобув реального авторитету. Для усіх очевидно, що Янукович може перемогти тільки завдяки адмінресурсу. Тільки за умови, що Кучма включить механізм масових фальсифікацій на дільницях і в ТВК. Для кого і для чого Кучма це робить? Чи не для почесної капітуляції?

Поясню свою думку. Маю надію, що насправді Захід уже „нагнув” Кучму. Однак безумовно здаватися на милість переможця для Леоніда Даниловича є неможливо, поза як беззастережна капітуляція найвірогідніше означатиме для нього Гаазький трибунал. Тому Кучма вступив у змагання з Заходом, щоб добитися права на почесну капітуляцію на вигідних для себе умовах. І Януковичу у цій комбінації відведена роль розмінної монети. Кучма демонструє Заходу, що якщо той не погодиться на його умови, то Кучма продовжить курс на відверту конфронтацію зі світовим співтовариством і забезпечить перемогу Януковича усіма можливими і неможливими засобами.

Очевидно головні домовленості з Заходом мають бути досягнуті після першого туру президентських виборів, який має показати реальний потенціал Кучми, переконавши опонентів, що при бажанні він таки може зробити Януковича президентом, але разом з тим, показати, що Янукович є „дутою фігурою”, яка ні на що нездатна без підтримки діючого президента.

ІА "Вголос": НОВИНИ