Це були перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну. До Львова постійно прибували евакуаційні поїзди, які привозили з територій, охоплених ворожим вогнем.
На цю молоду маму звернула увагу психологиня Центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало...
Жінки мають взяти відповідальність за своє життя
Марта розповідає, що на сьогодні Центр «Жіночі перспективи» у Львові відкрив сім притулків для переселенців з територій, де йдуть бойові дії, або які тимчасово перебувають під російською окупацією. Деякі з них спеціалізовані. До прикладу, є притулок для багатодітних мам; для жінок старшого віку, які не потребують стороннього догляду; притулок, де живуть жінки з інвалідністю або жінки з дітьми, які мають інвалідність.
«У цих жінок вже є досвід, коли вони мусили жити у великих залах, спали на матрацах. То ж у наших притулках ми створюємо для них певну приватність, тобто по кілька осіб у кімнаті. У деяких притулках у кімнатах є окремі туалети з душем. Також є кухні, де жінки самі собі готують», - розповідає психологиня.
За її словами, це має принципове значення. Адже після пережитих стресів та трагедій жінки мусять відновлювати контроль за своїм життя і починати думати що вони будуть їсти, чим годуватимуть своїх дітей. Так через щоденні рутинні справи вони зможуть потроху повертатися до свого життя.
Марта Чумало наголошує, що у притулках під патронатом Центру «Жіночі перспективи» кожна мешканка може отримати психологічну, юридичну та соціальну підтримку.
«Ми залучаємо кар’єрну радницю, яка працює з жінкою та з’ясовує як вона бачить своє майбутнє, своє працевлаштування та що для цього потрібно. Може комусь треба довчитися, комусь перевчитися, комусь - допомогти правильно скласти резюме», - говорить психологиня.
І пояснює, що пережита травма регресує людину у дитячу позицію, коли людина потребує аби за неї дбали, доглядали та приймали рішення. Натомість в Центрі допомагають жінкам відновитися. І на сьогодні багато з тих, хто в перші дні втечі від війни отримав прихисток у Львові, зараз вже знайшли роботу, квартиру і переїхали.
Серед мешканок притулків є жінки, яким довелося тривалий час мешкали в підвалах через сильні бомбардування російських окупантів; є жінки, яких завалило і їх відкопували.
Але якщо переселенки не мають можливості перебратися з притулку в інше помешкання, то це не означає, що вони сидять склавши руки. За словами психологи ні, вони волонтерять: плетуть маскувальні сітки, печуть печиво та виготовляють інші смаколики, які відправляють бійцям на фронт.
Перші дні вторгнення росії
Повертаючись до перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну, Марта Чумало згадує, що про бомбардування українських міст вона дізналася від своєї колєжанки.
«Вона зателефонувала мені вночі й сказала: »Нас бомбардують«. Для мене це стало сильною травмою: зі сну отримати таку інформацію», - говорить вона.
Але коли думки зібралися докупи, то психологиня вирішила, що її фаховий досвід може допомогти тим людям, які втікали від бомбардувань, які залишилися без домівок, втратили рідних і не знають що робити.
Логіка підказувала, що ці люди будуть їхати поїздами до Львова. То ж Марта Чумало пішла на вокзал.
«Я була вражена тим, що я побачила. Я - психолог, я знала, що я зможу допомогти», - каже вона.
Фахівчиня розмовляла з переселенцями, показувати до кого можна звернутися, що зробити, куди йти. Люди панікували, кричали, плакати.
«Я побачила як за кілька днів розвинулася мережа підтримки. Люди самі задіювалися», - говорить Марта Чумало.
Я піду і буду воювати
Повертаючись до початку нашої розповіді, психологиня каже, що звертала увагу на тих, хто був зовні ніби спокійний, але насправді ці люди найбільше потребували допомоги.
«Я побачила цю жінку і почала з нею говорити. Вона приїхала з Київської області. На той момент там були сильні бомбардування. Її мама мешкала у Німеччині. То ж вони домовилися, що мама приїде до Львова та забере дітей. А жінка мала намір повернутися додому сама та записатися в тероборону», - розповідає вона.
Проте фахівчиня помітила, що молода мама перебуває у дисоційованому стані та говорить про свої наміри на автоматі, відсторонено. Марта напоїла її чаєм і спробувала переконати, що діти надто маленькі й потребують мами.
«Ця жінка дотепер стоїть перед очима. На жаль, я не знаю як склалася її доля. Але часом я думаю про неї та її дітей», - зізнається вона.
Як нам жити далі
Як психолог Марта Чумало зауважує, що зараз українці зазнали дуже багато болю й травм, в тому числі й психологічних та почали переоцінювати своє життя.
«Після досвіду виживання та ризику для життя люди стають усвідомленими, починають любити своїх близьких. І я сподіваюся, що після війни ми більш чутливіше ставитимемося одні до одних, цінуватимемо те, що маємо та мали», - говорить вона.
Проте як фахівець, Марта Чумало зауважує, що держава зараз недостатньо працює з психологічним станом осіб, які повертаються з війни.
«Буду проблеми з інтеграцією травматичного досвіду. Ми вже маємо зараз збільшення випадків домашнього насильства у родинах бійців, які повертаються після контузій та поранень. Ми бачимо, що система не готова з цим працювати», - каже психологиня.
Читайте також у «Вголосі»: захисники Маріуполя усвідомлювали, що йдуть на вірну смерть.
ІА "Вголос": НОВИНИ