Як вже інформував «Вголос», дерев’яна одноповерхова хата, вкрита очеретом, яка розташована у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові, згоріла вщент.

Про це повідомляє департамент із цивільного захисту населення Львівської обласної держадміністрації.

«6 лютого о 02:14 год. на ОКЦ ГУ ДСНС України у Львівській області надійшло повідомлення про пожежу в м. Львові (Львівська МТГ) на вул. Чернеча Гора, 1, на території Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького, в дерев’яному одноповерховому будинку, критому очеретом. Внаслідок пожежі знищено будинок повністю», – говориться у повідомленні.

Про прикрий випадок висловився на своїй сторінці у соціальних мережах колишній художник-реставратор музею Микола Бандрівський. Чоловік пригадує, що за часів, коли музей був у підпорядкуванні ОДА, подібні проблеми не траплялися. Зокрема, йдеться про охорону та фінансування музею. Утім, відколи він перейшов у підпорядкування місцевої влади, нещастя на території почали траплятися одне за одним.

«Колишні директори скансену – св.п. Борис Якович Рибак, а після нього Архип Григорович Данилюк, ще давали собі раду з охороною тих дерев'яних хат і церковець і вибивали кошти на протипожежне оприскування гонтових і солом'яних покриттів, самі їздили косити взимку очерет у Кривчиці, щоб перекрити ним окремі об'єкти. А перебування того скансену у структурі міської господарки – то сумний фінал цієї музейної інституції», – говорить він.

 Обурив такий випадок і львів’ян, які не збагнуть, що така важлива пам’ятка не була облаштована протипожежною сигналізацією.

Також, як вже повідомляв «Вголос», гуцульська ґражда у Шевченківському гаю могла зайнятися через необережне поводження з вогнем під час паління у печі.

Такі попередні висновки оприлюднили у поліції Львівської області.

Відтак значне скорочення фінансування, відсутність протипожежної безпеки  та навіть проблеми зі відеоспостереженням роблять випадок не таким вже і випадковим.

Попри це, Бандрівський заявляє, що навіть наявність відеоспостереження ситуації не змінило б. Оскільки дерев’яні будівлі згорають дуже швидко. Така ж ситуація з протипожежною сигналізацією. І до того часу, поки доберуться пожежники до місця, з об’єкта не залишиться нічого.

«На такому важливому і територіально розкинутому об'єкті, як Музей архітектури і побуту, має бути свій внутрішній підрозділ швидкого реагування, бо зорієнтуватися пожежним чи поліцейським машинам на тих звивистих доріжках музею, та ще й вночі, майже нереально», – наголошує художник-реставратор.

Натомість місцева влада вкотре довела, що збереження важливих архітектурних пам’яток не є для них в пріоритеті. У підсумку бачимо катастрофічні наслідки.

Про чергову недбалість у цьому випадку свідчить і те, що поруч зі спаленою граждою вже запланували новий проєкт, який, з огляду на те, в якому стані перебуває музей, є вкрай необачним. Йдеться насамперед про «криївку УПА», яка мала б 10-метровим тунелем з’єднувати спалену будівлю.

 «Як можна було пропонувати таку нісенітницю для об'єкта пам'ятки архітектури, який, до того ж, позбавлений елементарних систем пожежогасіння і навіть банального відеонагляду..? Невже не можна було передбачити ймовірність провокації (підпалу) у зв'язку з таким проєктом та прорахувати технічні умови її здійснення», – наголошує Бандрівський.

Варто зазначити і те, що територія музею поступово починає зменшуватися та переходити до рук приватних власників.

«Ще одне, просто для інформації: та гуцульська гражда, що нині вночі раптом здиміла до тла, була за 200 метрів від вілли сьогоднішнього міського голови Андрія Садового. Цей факт, звісно, ні про що не свідчить, але є вперте намагання деяких львівських (і позальвівських) чиновників та депутатів будуватися якомога ближче до лісистого і відносно ще чистого музею. Питання: якщо територія скансену – не льодовик, то чому вона починає танути?»

Наразі справою займаються правоохоронці. Винуватцю загрожує штраф, або виправні роботи строком до двох років, або ж позбавлення волі до трьох.

Натомість директорка департаменту розвитку Львівської міської ради Наталія Бунда заявила, що упродовж року ситуацію виправлятимуть. Утім, чи зміниться щось, доведеться лише спостерігати.

Насправді ситуація є вкрай сумною. Адже, окрім вже згорілих будівель, на території розташовано 110 об’єктів. І всі вони не захищені від схожої ситуації. Проблеми зі світлом, протипожежною системою та відеонаглядом – лише частинка проблем, які варто вирішувати у музеї. В іншому випадку їх може очікувати така ж доля.

Проте «нещасний випадок» – далеко не єдиний за останні роки. Відтоді як директором Шевченківського гаю у 2013 році став Роман Назаровець – друг нинішнього мера, такі ситуації стали радше звичної справою, аніж випадковістю.

Земля, яка поступово зменшується

Вже з 2015 року територія музею стрімко почала зменшуватися. А земля відходити у руки забудовникам з незрозумілих причин.

Спочатку місто привласнило собі майже 15 га землі.

Зокрема, про це йдеться в ухвалі від 30.12.2015 № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Музею народної архітектури та побуту у Львові земельної ділянки для збереження та використання пам’ятки природи місцевого значення «Шевченківський гай» передано у постійне користування Музею народної архітектури та побуту у Львові земельну ділянку площею 36,5320 га. Тобто площа зменшилась із попередніх 48,9 га до 36,5 га.

У відповідь місцева вдала запевнила, що ця земля передана нібито на баланс парку «Знесіння».

Окрім цього випадку, будівництва на території парку рясніють не одною судовою тяжбою. Що тягне за собою чималу кількість втраченої землі.

Відтак, за словами Миколи Бандрівського, зі 70 га залишилося лише 40 га.

Візит-центр замість реконструкції

Згодом місцева влада замість того щоб відновлювати важливі пам’ятки, більшість з яких потребує реставрації, почала реалізацію нового проєкту.

Так, у листопаді 2017 року ухвалили рішення про будівництво нового візит-центру.

Попри численні скарги та невдоволення депутатів і жителів, що музей можуть перетворити на розважальний центр, рішення залишилося незмінним.

фото: lviv.media

До справи приступили не вагаючись. І одразу для таких робіт почали вирубувати старезні буки і дуби.

Такі роботи почали викликали чимале обурення. Адже як вирубка дерев, так і створення самого візит-центру є доволі сумнівною ініціативою. Відтак важливу частину архітектурних споруд почали розбавляти сучасними об’єктами.

Ресторан у додаток

Однією з частин створення візит-центру мало б стати і створення ресторану. Кошти та розмір якого викликають чимало запитань.

Візит-центр мав би складатися з чотирьох частин:

 У ньому йшлося про близько 180 квадратних кілометрів разом з обідньою залою та баром на 80 осіб. Не говорячи вже про гарячі та холодні цехи, комору для зелені та мийні кімнати.

Замовником такого будівництва виступив Роман Назаровець – директор музею.

Гроші на кошторис проєкту виділили, звісно, з місцевого бюджету. Так початкова сума з 18 млн переросла у 24, а трохи згодом – і у 27 мільйонів.

Щобільше, для створення будівлі вирубали 52 дерева. Натомість ніякого спротиву така ситуація у громадських діячів не викликала.

Знищення пам'яток

Ще у 2017 році депутати Львівської обласної ради почали висловлювали своє занепокоєння знищенням Шевченківського гаю.

Так, було зруйновано хатину 19 століття, яку привезли зі села Шпиці. Ще у 1991 році цей об’єкт був внесений у перелік важливих пам’яток архітектури, який з реєстру не виводили. Відтак знищення культурної спадщини свідчить про пряме порушення законодавства. Більшість об’єктів музею виконували без попереднього обговорення та комісійного рішення.

«Поки напрацьовується стратегія збереження Шевченківського гаю, дирекція музею спалює експонати. Уже спалили пам'ятку архітектури – унікальну хату з села Шили. Планується ще спалити кілька об'єктів. Ці об'єкти охороняються законом. Дирекція Шевченківського гаю має бути покарана не лише адміністративно, а й кримінально», – сказав депутат Львівської міської ради Валерій Веремчук.

Ідеться і про те, що якби влада вчасно звертала увагу на об’єкти, які потребують капітального ремонту, то вони б не доходили до стану повної ліквідації чи самознищення.

Відтак знищення пам’яток привернуло увагу всіх, окрім самої влади. Попри те, що музей перебуває в комунальній власності, унікальні пам’ятки стають непотребом, а на їхньому місці зводять сумнівні об’єкти.

Пожежа далека не перша

Як повідомляє «Львівський портал», ще у 2016 році була спроба підпалу однієї з хат в Музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай».

Як повідомив тоді директор музею Роман Назаровець, біди вдалось уникнути. Проте за останній час це вже другий подібний випадок.

«Вночі доглядач виявила, що замки в хаті були розбиті. Ліжко було облите бензином. В хаті виявили ще десь 1,5 л бензину, ліхтарик і запальничку. Ми одразу ж викликали поліцію. На жаль, нікого не впіймали. З хати вкрали три сорочки і один рушник. Збитки оцінили орієнтовно у 10 тис. грн. Інакше, як провокацією, це не назвеш. Міг згоріти дуже цінний об’єкт, де завжди відбуваються різні заходи», – повідомив він.

Окрім цього, такий випадок трапився і за пів року до того. У дворі музею стався підпал. Працівники самотужки ліквідували пожежу.

Спровокований конфлікт

Попри знищення пам'яток, важливих об’єктів та пожеж, місцева влада натомість зосередила увагу зовсім на іншому. Як вже раніше повідомляв «Вголос», ще у 2020 році у Львові спалахнув скандал через нібито незаконне будівництво на території музею «Шевченківський гай» дерев’яної каплиці, внаслідок якого ініціатора проєкту, отця Юстина Бойка, навіть називали незаконним забудовником. 

Власне, саме рішення про будівництво мало б стати новим фундаментом для стосунків між лаврою та містом. Проте щось пішло не так. За словами священника, він став жертвою інформаційної провокації, яка мала всі шанси вилитись у кримінальне провадження.

“Була ще приватна переписка, але я вирішив, що з мого боку буде неправильно її публікувати, і взяв основний удар на себе. І вийшов незаконним забудовником. Але я побачив потім, що це було підготовлено, адже медіа міського голови розкрутили інформаційну агіткампанію проти мене особисто. Я так розумію, що проти мене готувалось щонайменше адміністративне провадження, а може, й кримінальне”, — розповідає він.

В результаті капличку було демонтовано та перенесено до паломницького комплексу УГКЦ, що поблизу села Губичі.

Священник переконаний, що конфлікт спровокований свідомо та навмисне. Натомість усі чиновники, які раніше контактували з ним щодо цього питання, усунулися від справи.

У підсумку, подальша доля Шевченківського гаю викликає чимало приводів до занепокоєння. Черговий «нещасний випадок» лише підтвердив те, що влада не зважає на культурні цінності міста. Стан музею не відповідає елементарним нормам. З чого розуміємо, що такі випадки можуть повторюватися і надалі.

ІА "Вголос": НОВИНИ