Поети - дивізійники.
Частина третя
Українська поезія - різнопланова. Поезія українських дивізійників, в цілому, це поезія, що, за висловом Івана Багряного, ототожнювалася з мечем. Дивізійники були вояками і їхнє основне кредо (в мечі і слові)- вільна Батьківщина. У своїй поезії вони стверджували дійсність і мрію. Проти них був весь тодішній світ, але вони у слові, як там, в окопах під Бродами, і в прориві під Княжим, стали на захист своєї Батьківщини. Наші поети - дивізійники не були заражені ідеями нацизму і вони не виступали за поневолення якогось народу, а мріяли про свободу своєї землі і свого народу. Це найбільш зафіксована ідея, зрештою і мета їхньої поезії. Було ще особисте, але воно було лише похідним від цієї мети.
Микола Угрин - Безгрішний, відомий педагог,письменник та громадський діяч(1883-1960) у своєму вірші »Марш Дивізії «Галичина» писав:
Дивізіє, гей рідна мати
Новітня Січ Ти є для нас .
І треба, треба теє знати
Чого від нас жадає час.
Москва лютує в Україні
Руйнує, палить все кругом
Вмирають діти на руїні
Сумує Київ над Дніпром.
Комуна, нащадки гунів
Лиш муки й смерть готують нам
Кобзар порвав останні струни
Ще лиже ката свій же хам…
…Відомий український митець, художник Володимир Каплун, що на еміграції проживав в Аргентині, теж був дивізійником і поетом. Зберігаю його рукопис під назвою «Від 1944-1991…». Захоплений німцями він зумів перейти до Дивізії і пройшов з нею нелегкі фронтові дороги і полон. Про це його рядки:
І так почалась «епопея»
моя, в дивізійних рядах,
Спочатку: в вишкільних таборах,
А згодом: в фронтових боях…
Німеччина,Чехія, Польща
Й Словаччина -знані мені…
А потім Словенія й Фельдбах,
(Хвилини трагічні…Сумні…)
Тринадцять уламків гранатних
Дістав там я в ногу ліву
І думав, що вже її втратив
Та, радий був, що живу…
Уже в полоні, в Ріміні, В.Каплун редагує сатиричну газету «Оса», яка допомагала українським воякам вистояти і в полоні продовжити боротьбу з радянськими репатріаційними комісіями, які старались повернути дивізійників на «родіну», щоб там їх запроторити в Сибір чи знищити.
…Вояк - поет, дивізійник В. Мусій у своєму вірші «Неначе вчора (Борцям під Бродами) писав:
Неначе вчора творилась
гать
З людей і заліза,
Щоб в Україну не лізла
Гадь
Червона люта і грізна.
… Поет – дивізійник Михайло Ліщинський, досвідчений офіцер, завжди був у гущі боїв Дивізії. Вижив. Представляємо два його вірші «Пелюстку маку, вітре принеси» та «Багнет на кріс». Читаємо:
Пелюстку маку, вітре, принеси…
Що в Жаркові між жита впала,
Бо бачити я хочу, чи вона така, як ті,
Що їх колись, гранати розірвали
Пелюстку маку, вітре принеси…
Таку як та, що при межі в полях
Багром заквітла на чолі стрільця,
Що впав за рідний край там у боях…
Пелюстку маку, вітре,принеси,
Щоб внукам, як Євшан лишити,
Щоб і вони дорогу там знайшли,-
Де буде бій…останній бій великий.
Підполковник Михайло Ліщинський знав ціну війні і знав мету, за яку йшли в бій його побратими. У своєму вірші «Багнет на кріс» писав:
Багнет на кріс! Ще раз за Україну!
Ще роз багнетом проб’ємо собі шлях,
Ось бачите: горять ворожі танки,
Вони не спинять вже нікого у боях.
Ми зброю - хоч чужу - та взяли,
Слідами ми пішли батьків
Війну цю ми не розпочали
І-Боже!- Ти її не докінчив.
Тому клянемось в цю хвилину
На матір нашу-на Вкраїну:
Ми вернимось при повній зброї -
Як сонця схід зійде вогнем.
Ми вернемось кінчати діло.
Почате пламенним мечем.
Михайло Ліщинський зустрів цей щасливий для нього день, коли Україна стала вільною. І він прибув додому, де не був майже пів століття.
…Василь Де - Ву поет - дивізійник, перебуваючи на постої, в серпні 1944р., після битви під Бродами, відізвався на цю епопею віршем «Брідська Елегія»:
Болота, болота. Скрізь могила одна.
Куди ступиш - то гріб, гробом кожний окоп. Гробом
Кожний ручай…
Де ж ці так?!...
Не питай…Гроби села , городи…
Гріб на гробі…Це Броди.
З Гути чайки летять і квилять, все квилять.
Поет вірить в те, що вони ще повернуться під Броди. Це була тверда,
непохитна віра, перевірена залізом і кров’ю бо лише місяць пройшов після цієї запеклої битви:
І в нерівнім бою
БРОДИ вмилися кров’ю,
Спіть, Брати, сном благим
Автоматом стальним
Плюнем в очі катам,
Бо присягу ми Вам , в ніч пекельну
склали:
Стати кріпше скали
І крізь бурі - негоди
Знов пробитись під Броди.
У трьох статтях ми згадали ще далеко не всіх поетів - дивізійників. Попереду ще копітка робота.
Серед дивізійників було чимало письменників, які написали і видали прекрасну художню літературу, свої спогади, що нині є цінним джерелом до історії національно - визвольних змагань і нашої військової історії. Один із них - Євстахій Загачевський, львів’янин, який залишив по собі унікальну джерельну літературу.
Вони не можуть бути забутими в незалежній Україні!
Завершимо цикл статей про поетів – дивізійників словами Миколи Вереса:
Гей вставай на зазивність кличів
Жовтих Вод, Конотопу, Полтави,
Піднеси ,Україно, мечі
За життя, за народ, за державу!
Нині ці слова знову стають актуальними.
ІА "Вголос": НОВИНИ