Не виключено, що повторні переговори Ющенка та Путіна відбудуться у Тисовці

Не люблю російську попсу. Примітивні тексти, спрощені музичні схеми. Сучасна російська політика Путіна нагадує подібну попсу. Оточення та і сам “самодержець Володимир Володимирович Путін (ВВП)” панічно бояться складних, змінних величин, намагаються максимально спростити політичне життя всередині країни і за її межами.
Але з Україною Путін не розрахував. Намагання російських політехнологів реалізувати тут недолугу схему розділу українців на перший, другий і третій сорт з тріском провалилась. І в цьому сенсі смішним виглядають наші, українські, псевдопатріоти, які намагаються виправдати проколи Путіна тим, що його підставили і він, бідолашний, нічого не знав, коли двічі вітав Януковича з перемогою. Смішно, панове! У Росії усі важливі рішення, а українське питання однозначно є таким, вирішуються безпосередньо ВВП і лише ним.

Розкол Росії

А ще кілька років назад львівська клумба при згадці прізвища Путін закочувала очі і шепотіла: от би й нам такого президента. Тепер “Путін” у Львові – лайливе слово. Дай волю нашому чоловікові, він би Росію переніс подалі від кордонів України, десь за Північний полюс. Проте немає на то волі, та і сили такої теж ще не придумали. Реалії такі, що Україні з Росією доведеться існувати кордон в кордон ще не одне століття, а можливо, скільки існуватиме світ.
Росія окраїнна країна, а, за визначенням політехнологів, це означає, що вона постійно буде намагатися якщо не завоювати Україну, то тримати її під своїм впливом. Ментальна приналежність “старшого брата” до Азії означатиме нав’язування кочової, сировинної економіки та великої залежності людини від держави. І саме на перетині впливів азійської Росії та індивідуалістичної Європи доведеться існувати Україні, і саме на перетині цих факторів нашу державу чекає розквіт чи загибель.
З іншого боку, втрата України для росіян не якась там дрібничка, а катастрофа. В результаті перемоги Ющенка, вплив Росії на Україну був нівельований з території, за винятком хіба що Галичини, лише до Донецької та Луганської області на Сході України та Криму на півдні. Катастрофа для Росії в тому, що якщо так далі піде, то війна за основні цінності росіян, а саме спосіб життя, на якому трималася російська імперія, буде переведено безпосередньо на її територію, що може означати розкол держави. До речі, вплив Ющенка на майбутню політичну долю Путіна може мати “смертельні” для останнього як лідера держави наслідки.

ВВП бездарно програв

Путін нібито не особливо полюбляє російську попсу. Кажуть, що слухає “Любе”. Однак і тут не важко помітити певні закономірності. Путін вчорашній і Путін теперішній, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Теж саме і з музикою. Легендарне “Любе” напочатку своєї творчості, яке грало рок, і “Любе” теперішнє, яке нещадно експлуатує таку продажну в Росії патріотичну тему – теж речі далеко не тотожні.
Повернемося назад, до того часу, коли на зміну оточенню Єльцина до влади прийшли “ленінградські” друзі Путіна по роках його буремної праці в КГБ. Свіжа кров, за задумом ВВП, мала надати потужний ривок Росії та привнести порядок в усі урядові структури. Спочатку так і відбулося, проте пізніше оточенню та й самому Путіну набридли непередбачувані проблеми з чеченськими бойовиками, підводними човнами, губернаторами, пресою, і вони почали перекроювати Росію на стабільні елементи, які самі запланували або ж які не несли у собі нічого несподіваного. Останнє рішення російської Думи про призначення губернаторів (раніше їх в Росії обирали) свідчить про остаточне входження країни в запрограмовані Путіним стандартні рамки. ВВП дратують навіть пенсіонери, які вийшли на вулиці Москви з протестом проти заміни пільг на грошові виплати, яких вони, до речі, так і не отримали. Для розгону дідусів і бабусь знадобилися воєнізовані загони міліції.
Усе складне Путін намагається спростити, як і у попсовій пісні, до двох, трьох елементарних акордів. Якщо подібне йому не вдається – він програє. Приклад України – тому свідчення. Кремлівський істеблішмент не здатен був нічого протиставити швидким, енергійним змінам під час помаранчевої революції, і їхні дії виглядали недолугими.
ВВП бездарно програв… Політичні еліти в Росії та за її межами побачили наскільки примітивно і брудно була зліплена путінська карта в Україні. Але основне – стало зрозуміло, що державну машину Володимира Путіна можна переграти. Чим не привід, за це випити пляшку шампанського політикам російської опозиції: Явлінському чи Хакамаді з Нємцовим, яких на минулих парламентських виборах режим Путіна викинув за межі Думи. Чим не привід приєднатися до цієї пляшки опозиціям з інших країн безкрайнього СНД…

“Огонь батареи”

Реванш гряде або “огонь батареи”, якщо за текстом улюбленого Путіним “Любе”. Яким буде цей “огонь” – таким же примітивним та бездарним, як під час президентських виборів в Україні, покаже час. Але вже тепер зрозуміло, що за діями Ющенка у Росії спостерігатимуть особливо пильно. І завжди будуть готові скористатися навіть найменшою його помилкою. Якщо Путін і надалі підтримуватиме “єдиного кандидата”, то подвоєна сила удару (Росія плюс так звана опозиція Януковича) може призвести до нищівних наслідків у стані Віктора Андрійовича.
Стратегія дій Москви дуже проста, і вона не раз була апробована оточенням самого Ющенка. По-перше, майданчик опозиції завжди є вигіднішим для приходу до влади, оскільки дає можливість критикувати дії влади. А по-друге, опозиція має можливість працювати довготерміновими стратегічними інструментами. Ющенко ж буде затиснений у рамки тактичних рішень. До того ж не завжди таких, які будуть подобатися його прибічникам. По-третє, Україна все ще перебуває під потужним інформаційним впливом російських ЗМІ, які здатні маніпулювати громадською думкою у потрібному напрямку.
Реванш можливий уже у вересні цього року, коли в Україні почне працювати конституційна реформа. Прем’єр, який очолить країну в 2005-му, а потім отримає більшість під час парламентських виборів у 2006 році, матиме значно більшу повноту влади, ніж президент, який перетвориться лише на представницьку фігуру.
Дії зрозумілі і передбачувані. І тим важливішим є рішення Віктора Андрійовича здійснити свій перший офіційний візит уже у ранзі президента у Росію. Цікаво, що, як повідомили “АГ” люди з оточення Ющенка, ще до кінця зими може відбутися візит у відповідь російського президента в Україну. За даним джерела, самі повторні переговори мають шанс відбутися у Тисовці, який дуже припав до душі Віктору Андрійовичу (за цьогорічних півмісяця він там побував уже двічі).
Своїм Ющенко у Кремлі навряд чи коли-небудь стане, але от за певних умов рішення ставитися лояльно до нього Москва таки може прийняти. І основне – у жодному випадку Віктору Андрійовичу не потрібно слухати тих, хто говорить, що на Росію після помаранчевої революції уже не варто зважати. Поранений Путін удвічі небезпечний…

Тарас Смакула

Тим часом

Путін має намір піти у відставку

Президент Росії Володимир Путін може подати у відставку вже у середині 2005 року, передало російське агентство “АПН”. На думку джерела, в адміністрації російського президента, яке й повідомило цю інформацію, Росію очікує конституційна реформа – пост президента втратить значення, влада перейде до голови уряду й парламенту. Нинішній президент Володимир Путін стане лідером партії “Єдина Росія” і прем’єр-міністром. На пост глави держави парламент обере одного з його найближчих соратників.
За інформацією джерела, на зміні Конституції наполягають кремлівські політтехнологи. За їхніми розрахунками, наразі Путін має достатній політичний ресурс, щоб стати прем’єр-міністром і продовжити свою владу після 2008 року (другий термін Путіна закінчується саме у 2008. – Авт). З огляду на падіння популярності голови держави, в 2008 році можливості продовжити повноваження в Путіна може й не бути. Тому вирішено зіграти на випередження.

ІА "Вголос": НОВИНИ