Минулий рік має стати для партії уроком. Можливо, гірким, але необхідним уроком.
Від proUA. За останніми соціологічними дослідженнями близько третини українців сьогодні не пішли би на вибори. На нашу думку однією з головних причин є не тільки те, що люди розчарувались у політиках, а й те, що багато українців не можуть знайти серед сотні українських партій ту, яка б відповідала їхній ідеології.
Так виглядає, що це починають розуміти і самі партії. Пропонуємо Вашій увазі погляд партії «Пора».
«Пора» здобула досвід виборчої боротьби, буквально на марші зумівши сформувати доволі чисельні і впливові осередки.
Загалом вибори 2006 р. показали, що самого лише ентузіазму та палкого бажання виявилося замало для того, аби реалізовувати свої програмні засади на законодавчому рівні.
Тому, підводячи підсумки минулого року, ми повинні проаналізувати як помилки виборчої кампанії, так і наші локальні успіхи і, зробивши належні висновки, продовжувати наш шлях.
Урок перший: нова партія має нести нові ідеї
Захопившись складанням чорних списків, гуркотом барабанів та іншими прямими діями, «Пора» не запропонувала суспільству стратегічної програми розвитку. Ми не змогли продемонструвати своєї інтелектуальної переваги над іншими партіями. А демократична та ще й до того молода партія може завоювати виборця на загальнонаціональному рівні і стати учасником всеукраїнських політичних дій тільки висуваючи нові ідеї. Молода партія може компенсувати відсутність політичних і організаційних ресурсів та юридичних преференцій, якими диспонують політичні сили, представлені у Верховній Раді, тільки своєю інтелектуальною перевагою.
Урок другий: партія повинна мати чітку ідеологію
26 листопада 2006 року, у Києві відбувся найвищий партійний форум – Громадянські збори партії «Пора». Одним із ключових питань на цьому форумі стало вироблення ідеологічних засад партії, визначення власної політичної ідентичності. Фактично ми взялися махати кулаками вже після бою – після виборчої кампанії. Але хай так – ми віримо, що для «Пори це були не останні вибори – і тому краще пізно, аніж ніколи. Ми визначили для себе ідеологію, яку назвали «Ідеологією громадянського патріотизму». Вона декларує пріоритетність громадянина, громади та суспільства перед державою. Її основними цінностями є: життя, свобода, правда, дія, Україна, а пріоритетами – самореалізація, самоорганізація та самоврядування.
Отже, якщо висловлюватися мовою політологічних термінів, то за своєю ідеологією «Пора», безумовно, є правою ліберальною партією. Саме в рамках цієї ідеології і належить конкретизувати імідж партії. Тобто чітко сформувати програмні установки, сформулювати її стратегічні і тактичні завдання, кінцеві та етапні цілі. Вона мусить створити реалістичний месидж, який повинен чітко сигналізувати нашим однодумцям про те, що «Пора» – це їхня партія. Партією, яка орієнтується на демократичну модернізацію країни, на реальну, практичну ініціативу самостійних людей.
Чим Пора відрізняється від інших українських правих та ліберальних партій
Зрозуміло, що в частини виборців слова «правий», «ліберал», «демократ» асоціюються з відомими персонажами нашої недавньої історії. З одного боку – маємо приклад не вельми успішної діяльності традиційних правих партій, як Рух, КУН чи УНП. З іншого – . виникають спогади про «поколіннєві» ліберальні проекти на зразок «Команди Озимого Покоління» чи «Віче». Однак «Пора» чітко бачить свою політичну місію і нішу.
Традиційні націонал-демократичні партії народжувалися і розвивалися в умовах запеклої боротьби з радянським тоталітаризмом і його наслідками. Своє головне завдання вони вбачали у завоюванні незалежної Української держави. Новому поколінню не дуже комфортно серед демократів першої хвилі, яких життя поставило в такі умови, що вони більше звикли протидіяти, руйнувати. Віддаючи шану цьому поколінню, завдяки зусиллям якого ми отримали власну Українську державу, ми, разом з тим, вбачаємо свою місію в тому, щоб зробити Україну цивілізованою європейською державою, яка буде комфортною для людей, які тут проживають. Наша місія — дати можливість громадянам України якнайповніше розкрити власну особистість у цій державі, не втративши власної гідності та незалежності.
Що ж стосується попередніх ліберальних проектів, то «Пору» від них відрізняють два моменти:
По-перше, ми вважаємо, що ідеї лібералізму можуть і повинні бути патріотичними. Більш того, ідеї лібералізму здатні сприяти українізації України.
Відомо, що в Україні саме ототожнення з певною національно-культурною групою, її способом світосприйняття сьогодні формує політичний вибір індивіда. Добре відомо, що в українських регіонах існує чітка кореляція між мовою, якій віддають перевагу, і рівнем підтримки Януковича або Ющенка. У Центральній і Західній Україні частка людей, що воліють українською мовою, становить 75-80%, і рівень підтримки Ющенко перебуває в межах того самого процентного діапазону. У Східній і Південній Україні від 75 до 80% людей воліє розмовляти російською, і приблизно таким же є рівень підтримки Януковича. Фактично в Україні функціонують дві «мегапартії», які умовно можна позначити як «ліву» - об’єднуючу російськомовне й проросійськи налаштованих громадян і «праву» - україномовну й прозахідну. Разом з тим не можна забувати, що всі є громадянами однієї країни.
Звичайно, для «Пори» природно і комфортно працювати в прозахідній частині України. Однак «Пора» має унікальну можливість поширювати на Схід і Південь України українські національні вартості саме завдяки тому, що західні, ліберальні, ідеї в суспільній свідомості є тісно пов’язаними з україноцентричністю. Відтак, відстоюючи інтереси всіх хто хоче бути вільними і заможними, мати реальні політичні, економічні й особисті права і можливість відстоювати ці права, «Пора» тим самим розширюватиме кордони європейськоорієнтованої і українокультурної України.
Другою ключовою відмінністю «Пори» від попередніх ліберальних проектів є те, що ми виступаємо проти розширювального трактування ринкових відносин. Як зазначив колишній голова уряду Франції Лайонель Жоспен: «Ми говоримо ”Так” - ринковій економіці, але “ні” - ринковому суспільству». «Пора» має чітко показати своє негативне ставлення до так званого «ринкового фундаменталізму». Ми вважаємо неприпустимими спроби поширення ринкової ідеології на сфери, що апріорі не піддаються ринковому регулюванню, такі як охорона навколишнього середовища, фундаментальна наука, культура у вищих її проявах, а також сферу прав людини й моральності.
Урок третій: проблема соціальної бази
Партія заплуталася у власному позиціюванні. Розмови про те, що ми «партія молодих» зумовили у частини електорату специфічне ставлення до «Пори», сприйняття її як чогось на зразок «комсомолу» при «Нашій Україні». Так само неправильне є позиціювання «Пори» як «партії середнього класу».
Нам треба відмовитися від шкідливого забобону, буцімто партія мусить відстоювати якісь класові інтереси. Сьогодні в Україні практично всі центристські партії заявляють, що вони представляють інтереси т. зв. «середнього класу». Відтак часто згадуваний, але практично неіснуючий у нинішній соціальній реальності середній клас власників останнім часом став ключовим поняттям соціального аналізу і об’єктом на який орієнтуються низка політичних сил. Про середній клас сьогодні говорять так, як свого часу про пролетаріат. Можна подумати, що у нас вже з’явився новий «авангард» із новим «гегемоном».
Але вже минули ті часи, коли головні інтереси людей концентрувалися навколо проблем, безпосередньо пов’язаних з доходами і економічною безпекою. Необхідно сприйняти, що у сучасному суспільстві пріоритетними є інтереси, які концентруються навколо особистісних проблем. Ще десять років тому відомий американський політолог Френсіс Фукуяма опублікував книгу «Довіра. Соціальні чесноти й творення добробуту» в якій, зокрема, відзначив, що «природні потреби нечисленні, і задовольнити їх досить легко, особливо в умовах сучасного індустріального господарства. Наша трудова мотивація й прагнення до заробляння грошей набагато тісніше пов’язані з визнанням, котре приносить нам така діяльність, а гроші стають символом не матеріальних благ, а соціального статусу й визнання». Такий підхід є головним у розвинутих країнах світу і має сьогодні щораз ширшу підтримку в Україні. Він вимагає якісно інших методів роботи. Нашою головною турботою має стати не проблема перетворення «Пори» на новий авангард нового гегемона (середнього класу), а завоювання соціальної більшості в реально існуючому суспільстві.
Суспільні зв’язки партії, що діє в рамках демократичних процедур, повинні бути диверсифіковані, а соціальна база – міжгруповою, соціально «змішаною» за своїм складом. Головне завдання партії сьогодні полягає у здійсненні політичного синтезу найширшого спектру соціальних інтересів у поєднанні з чітким відстоюванням національних інтересів України. Саме це дасть можливість говорити про «Пору» як про авангард політичного представництва громадянського суспільства в Україні.
ІА "Вголос": НОВИНИ