Про це повідомляє Львівська міська рада.

Траурні заходи розпочнуться у четвер з окремого прощання з Володимиром Мартином, яке заплановане на 09:30 у храмі святого Івана Хрестителя, що розташований на вулиці Варшавській, 33. Спільний чин похорону обох захисників України пройде об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, після чого львів’ян та гостей міста запрошують долучитися до загальноміської церемонії вшанування пам’яті Героїв на площі Ринок, яка розпочнеться орієнтовно об 11:30.

Місце вічного спочинку

Після завершення офіційної церемонії прощання у центрі міста процесія вирушить до Личаківського кладовища для проведення процедури поховання. Обох військовослужбовців поховають із почестями на полі № 87, яке спеціально відведене для почесних поховань захисників на вулиці Пасічній. Громаду просять гідно зустріти та провести воїнів в їхню останню земну дорогу, дотримуючись маршруту руху колони.

Ігор Мельник (05.04.1980 — 06.01.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №1 м. Львова, згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту».

Проходив строкову військову службу. Працював у сфері торгівлі на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Ігор цікавився риболовлею, любив відпочинок на природі, був активним, добрим, щирим і товариським.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Ігоря Мельника залишилися дружина, дві доньки, онуки, брат та родина.

Володимир Мартин (29.05.1981 — 06.01.2025) Уродженець села Любині Львівської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 23 м. Львова. Згодом здобув фахову освіту у Львівському професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу.

Мав власну справу з ремонту взуття, також працював у будівельній сфері.

Зі слів рідних, Володимир був майстром на всі руки, завжди приходив на допомогу, вирізнявся вправністю, відповідальністю та сумлінністю. Був щирим, доброзичливим, турботливим і чуйним, любив тварин, захоплювався музикою. Був хорошим сином, батьком, хрещеним і братом.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Курському напрямках у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Володимира Мартина залишилися батьки, донька, похресниця, троє сестер, брат та родина.

ІА "Вголос": НОВИНИ