У принципі, приблизно все так і було б. От тільки розмаїття подій, які відбувалися під час фестивалю, настільки викликали зацікавлення, що камера просто не встигала їх фіксувати. Та й на дворі наче потеплішало. Одночасно хотілося бути на двох сценах, на яких розгорталися дійства. Для прикладу, якщо на одній з них можна було заслухатися чудовими виступами місцевих художніх колективів, полюбуватися козацькими строями, то на іншій сцені ведучі влаштовували цікаві вікторини як для малечі, так і забави для дорослих. Дух перехоплювали майстер-класи бойового козацького мистецтва та програма місцевого вітрильного клубу.
Охоче своїм ремеслом ділилися майстри з ковальства, вишивки, писанкарства, трипільської кераміки, виготовлення іграшок і прикрас, бісероплетіння, художньої обробки дерева. Не було проблем і з сувенірами на згадку про «Богданові звитяги». Народні умільці заздалегіть подбали про декоративні вази, тарілки, пляшки з розписами, вироби з бісеру, а ще – авторські підсвічники, підставки, прикраси на козацьку тематику тощо. Не дорого пропонували купити емблему фестивалю – козака.
Ближче до обіду в епіцентрі подій опинився кремезний під два метри зросту справжній козак. А точніше величезний казанок, в якому під його досвідченим керівництвом булькотів куліш. Хоча жінки одна наввипередки, користуючий нагодою, припрошували козака скласти їм компанію у фотокадрі. Воно й не дивно, бо таких статечних мужчин на сьогодні не так вже й багато.
Ближче до вечора фестивальне поле помітно наповнилося людом, який безперестанку прибував і прибував. Оскільки саме у вечірній час свої концертні програми представляли гурти, знані по всій України - “Лесик Бенд”, Ватага “Дзвони Сонця”, “Мандри”. Люди із задоволенням підспівували давно забуті пісеньки і відверто отримували задоволення від музики. Очевидь, вони дуже скучили за музикою саме такого штибу. Одним словом, свято просто неба вдалося на всі сто відсотків!!!
Що тут казати, для Городоччини «Богданові звитяги» - це перший в історії фестиваль! Досі, чомусь, ні в кого не виникала ідея саме у такий спосіб обіграти тему битви військ великого козацького гетьмана України Богдана Хмельницького під Городком 1655 року – найбільшої, найвідомішої виграної битви, яка свого часу сколихнула всю Європу, і на повний голос заявити про городоцьку землю.
А чому б і ні? Жодної миті не сумніваюся, що не кожен на Львівщині знає, чим особливий і цікавий цей край, яка значимість його в історії, яка багата його культура. Я вже не кажу про українців, які мешкають в інших областях, про іноземців, які, може й, і хотіли б сюди приїхати, але не мають достатньо інформації про Городоччину. Зрештою, як і про будь-який інший район нашої області, який не популяризується.
На кінець фестивального вечора від малого до великого вже не тільки наспівували на весь голос «Не спи, моя рідна земля», а й дискутували про якісь історичні моменти, які лягли в основу організації «Богданових звитяг», були вдячні організаторам за дорогу, яка сьогодні веде до місця фесту і від якої ще донедавна й сліду не було...
На жаль, у зв’язку з аваріями, що сталися 29 липня року на шахтах «Суходільська-Східна» міста Суходільськ Луганської області та ім. В. М. Бажанова ДП «Макіїввугілля» Донецької області та призвели до людських жертв, внесено зміни в програму фестивалю і відмінено всі розважальні заходи. На знак жалоби приспущено державний прапор та запалено гостями сотні символічних свічок.
ІА "Вголос": НОВИНИ