Про це говорять або про це пишуть. Про силу або безсилля мови в політиці. Про мову політиків, як найбільш нестійку річ на цьому світі. Про те, що вірити слову політика не можна і навіть не варто намагатись. Даремна справа. Коли робиш одне, думаєш друге, то щоб говорити про третє, справді потрібно бути акробатом словесної реальності, щоб не потрапити у тенета власної пам’яті. Бо знаючи те, про що інші навіть не здогадуються, відчуваєш себе чарівником, магом здатним одним помахом руки змінити життя інших в кращу, чи як це частіше буває в гіршу сторону. І це зачаровує. Це, якщо так можна сказати, подвійна влада над іншими. Ти володар таємниці, маленький змовник, хлопчисько, який показує лише друзям знайденого ним хруща.

Але ж не завжди усе можна проконтролювати, чи попередити. Втомлений чи знервований (стан дуже характерний для політиків, враховуючи їх завантаженість), іноді нетверезий (стан дуже характерний для політиків, враховуючи їх завантаженість) мимоволі послаблюєш контрольні пункти і тоді часом проривається...

Так, наприклад, пан Сендак говорить спочатку одне, потім інше, не пригадує того, про що говорив декілька днів тому. Дивна якась пам’ять у нього. Таке враження, що вона у функціонує незалежно від усього іншого організму. Але ж цей організм політика, а це уже зовсім інша історія.

А сьогодні вранці з’явилось повідомлення про те, що голова ЛОО Християнсько-демократичної партії України Михайло Максимик вийшов з партії. Як зазначила прес-служба партії, згідно із домовленістю з Віталієм Журавським пан Максимик не повідомлятиме про причини свого виходу з лав партії. Що не завадило йому через декілька годин дати кореспонденту „Контекст-медіа.” доволі вичерпний коментар. І повірте, без жодного натяку на конспірацію, і без жодного бажання ховатись в навколишніх лісах.

А гаряча заява партії„Батьківщина”, яка на минулому тижні жалілась, що пан Олійник, на зустрічі з депутатами, заявив, про те, що „буде мочити її на усіх рівнях.” Голова ОДА спокійно собі відповів, що навіть не пригадує ні такої зустрічі, ні такої промови. В кого з них амнезія? Зрозуміло, в переломні періоди історії, коли все хитке і непевне, процвітає любов до містики, але це перевершує і Борхеса, і Кортасара, і Маркеса разом взятих. Містичний реалізм по-львівськи.

Чи слова „що ми будемо помилятись, але намагатись помилятись менше”, сказані губернатором про формування НСНУ на Львівщині. Це майже як у армії – „надо понимать всю глубину наших глубин”.

З цього можна зробити висновок: чим вищий пост посідає особа, тим заплутаніша й хитромудріша у неї мова. Це як відповідь героя з фільму „Операция Ы” на запитання чому ж операція саме так називається. – „А чтоб никто не догадался.” На завершення – тільки одне питання: вони самі розуміють, що кажуть?

ІА "Вголос": НОВИНИ