[media=91260,91262,91265,91268,91270,91272,91273,91275,91277,91278,91281,91285,91288,91290] 

У «січовиків» існує традиція – перед кожною ротацією збиратися на Алеї Небесної сотні на своєрідну посвяту в дорогу. Так уже дев’ять разів.

«Герої! Герої! Герої», – під вигуки і оплески киян, що прийшли провести хлопців, батальйон «Січ» прокрокував з Майдану вгору по колишній Інститутській і зупинився біля каплички Небесної сотні.

«Тут полягли наші побратими за волю і незалежність нашої держави. Наше основне завдання зараз – перемога над зовнішнім ворогом, кривавою Москвою, яка хоче знищити українську державу», – звернувся до вояків, що вишукувались у дві шеренги, Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода». Він теж вдев’яте приходить на такі проводи, адже основу «Січі» складають «свободівці».

«У сьогоднішній ротації є як досвідчені воїни, що вже мають державні відзнаки, так і новачки. Маємо тут і шістьох депутатів місцевих рад, у тому числі двох депутатів обласних рад», – перелічив вояків Тягнибок.

Після коротенької промови він вручив новобранцям кожному по два шеврони –   «Батальйону Січ» та «Легіону Свободи».

«Близько тисячі наших побратимів, які служать в Збройних силах України, Нацгвардії, МВС об’єдналися в Легіон Свободи – комбатанську побратимську організацію, яка займатиметься забезпечення усіх наших вояків та допомогою їх сім’ям і родинам», – додав лідер «Свободи».

Серед тих, хто вперше почепить шеврони «Січі» на рукав – Олександр Болтян. До весни минулого року від мешкав у Криму і очолював Севастопольський партійний осередок «Свободи».

За освітою Олександр – психолог. Готувався до поїздки на фронт лише два тижні. «Часу не було. Основний досвід ми вже отримаємо там. Тут головне було навчитися з зброєю поводитися», – розповідає «Вголосу» колишній кримчанин, який переконаний, «якщо ворога не зупинити, він полізе далі».

Після відпустки вдруге їде на фронт колишній голова Талалаївської райдержадміністрації Володимир Брюховецький. «На Чернігівщині в нас було шість голів районних адміністрацій. Чотири з них переодяглися у військову форму і поїхали захищати Україну. Всі, як і я, рядові бійці. Виконували завдання з охорони дамби і в Пісках на позиціях стояли», – каже Брюховецький.

Це вже третя ротація для 19-річного стрільця-«січовика»  за позивним «Нардеп». «Мене так прозвали з університеті за громадську активність, боровся за права студентів», –  пояснює «Вголосу» юнак.

Відпустку між ротаціями «Нардеп» проводить в Тернопільському університеті, де навчається на журналіста. «Викладачі ставляться лояльно, бо на Тернопільщині вже багато героїв полягло, з різних навчальних закладів. Викладачі так і кажуть: хто, як не ви», – додає «Нардеп».

Найбільшу дозу адреналіну за час війни хлопець отримав у Пісках. «Бо розумієш, що це передова, а  далі – все. Тільки тобі говорять, що загальний периметр чистий, як за три хвилини починаються обстріли. І ми розуміємо, що там ніхто не може передбачити, що буде через декілька хвилин», – каже хлопець.

«У козаків ніколи не питали, скільки їм років, вони йшли воювати і в шістнадцять, і в дев’ятнадцять, і в двадцять років», – каже двадцятирічний студент Львівського інституту фізкультури за позивним «Бобер». «Прозвали так, бо я кусаюсь», – сміється хлопець.

Він у «Січі» з початку її створення –  з вересня минулого року. Був у Слов’янську, де батальйон проводив зачистку, у Курахово, де бійці охороняли дамбу, і в Пісках – на передовій.

Місце дислокації для «Січі» визначає МВС, якому батальйон підпорядковується. Зараз хлопців відправляють в Авдіївку, де не менш гаряче, ніж у Пісках.

«Мене тягне саме на передову. Бо в мене такий характер. Хочеться по швидше ворога звідти прогнати», – каже «Бобер».

Не менший запал і в бійця за позивним «Віллі», який банально хоче повернутися додому. Зараз його дім на окупованій території. Він єдиний, хто на урочистих проводах був у масці.

«Бо в мене рідні на окупованій території і я не хочу, що з ними щось сталося. Мене земляки часто питають, коли це все закінчиться? Мені так хочеться сказати, що завтра, але я не можу так сказати. Я не хочу нічого прогнозувати» – небагатослівно відповів «Віллі» з «Січі».

В.о. командира першого взводу батальйону «Січ» Юрій Черкашин теж не береться робити прогнозів. Під час своєї першої ротації у вересні минулого року його бойових дух розчарувало оголошене перемир’я.

«Тоді їхав з готовністю воювати до кінця, і вже через два тижні ми почули про мінські домовленості. Тоді ми відчували, що нас, солдат, зрадили. І зараз нам теж не вистачає важкого озброєння, яке відвели згідно з зрадницькими мінськими домовленостями. Бо ворог його не відвів, а використовує проти нас. Єдине, що трохи менше стало «градів». Все інше  – танки, самохідні артилерійські установки, як працювали, так і працюють проти нас», – розповідає Черкашин.

«Січовиків» в цій ротації чекають нові виклики. До того вони звикли воювати в осінніх та зимових умовах. Зараз зіштовхнулися з таким явищем як «зеленка». «Ми пройшли важку зиму, досвід боїв маємо, але все зазеленіло і це означає, що активуються розвідувальні диверсійні групи. Тобто збільшиться інтенсивність дрібних сутичок з використанням стрілецької зброї», – додає Черкашин.

Наслідки зміни сезону бійці уже відчули. 19-го травня в Пісках був ранений один з «січовиків». «Ворог зумів підійти дуже близько, але наші таки відбились», – каже Черкашин.

Цього ж дня в Харківському госпіталі помер боєць «Легіону Свободи»  Олександр Єрмаков за позивним «Генерал» із Добропілля, що на Донеччині. Він воював у добровольчій чоті «Карпатська січ», сформованої закарпатським «свободівцем» Олегом Куцином. Нещодавно перейшов 30-ту бригаду ЗСУ, оскільки хотів пересісти в танк, а важке озброєння є лише в армії. Поранення отримав 12 травня біля Артемівська.

«Всі встигли попрощатися. Ну тоді скажіть, що всі живі і здорові, хай нас чекають. А ми задніх пасти не будемо, перед собою будемо класти «зелених чоловічків» і йти вперед по тому шляху, по якому прийшли вони до нас», – в кінці урочистих проводів звернувся до «січовиків» командир. Хлопці вже тримали в руках малюнки і листи від дітей, принесені киянами.  Вони вірять, що це найкращий оберіг на фронті.

Мар’яна П’єцух, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ