Роман Козак — лідер Організації українських націоналістів в Україні, кандидат в Президенти України.
— Пане Романе, ми ставимо своїм гостям одне запитання: причини балотування на найвищу посаду в державі? У вас якісь особисті мотивації чи справа лише в інтересах держави?
— Я вже не раз підкреслював, що Організація українських націоналістів, яка в середині минулого століття вимагала відновлення української державності та в процесі відродження держави в кінці століття активно втручалася в політичні процеси, нарешті спромоглася висунути свого кандидата на пост президента України. Це треба було зробити ще на початку 90-х років. Потрібно було добре розбудувати політичну структуру. Я прикро вражений тим, шо було затрачено великі кошти, в тому числі «закордонними наїзниками», а національну ідею було нівельовано. Але ніщо не може завадити Україні розвиватися. І я радий, що хлопці, які знаходяться в лавах ОУН, благословили мене боротися за найвищу посаду в державі. Причому я радію не лише за себе, а й за політичну Організацію українських націоналістів.
— Не секрет, що ультраправі ідеї не користуються великою популярністью на всій території України і характерні, можливо, лише для західних регіонів. На який електорат ви розраховуєте, адже кажуть, що Захід — це електоральне поле Віктора Ющенка?
— Я розраховую не стільки на електорат, скільки на народ України. Люди прагнуть голосувати за людину, яка не асоціюється з сьогоднішньою владою. Я не поділяю людей на електорати. Знаєте, як кажуть: Петро Симоненко має свій «комуністичний електорат», у Віктора Ющенка свій «західний електорат». Але я певен, що за мене будуть голосувати і на сході, і на півдні, і на заході, і на півночі України. Це будуть справжні патріоти України, прихильники правої ідеї. До речі, наша соціологічна група провела моніторинг, і результати показали, що я можу набрати не менше 10 відсотків голосів. А це означає, що є неабияка можливість позмагатися у другому турі. І я переконаний: якщо залишуся у другому турі з Ющенком, то переможу. Так само, як і з Януковичем або з будь-яким іншим кандидатом, у тому числі з Симоненком…
— Ви могли б окреслити декілька головних тез своєї передвиборчої програми, зробивши акцент на тих, що відрізняються від програм інших кандидатів?
— Якщо я переможу, то Україна буде забезпечена робочими місцями. Крім того, буде значно піднятий добробут української нації. Це першочергові задачі. Я сповідую консервативну ідеологію українського націоналізму. Візьмемо інших кандидатів: Симоненко — комуністичний, Янукович — поєднання ліберальної та соціал-демократичної ідеології, Ющенко — ліберальний капіталістичний проамериканський настрій. А я орієнтуюся на консерватизм досягнень європейських партій. І я спроможуся в найкоротший термін зробити так, аби життя людей в Україні вийшло на європейський рівень.
— Це не означає, що ви будете сповідувати гасло «Україна для українців»?
— Ні, це означає, що паразитувати та панувати в Україні нікому не вдасться. Ніхто більше не зможе зіштовхувати лобами українців між собою або українців з їхніми братами-слов’янами. Адже багато століть українців настроювали проти сусідів, і таким чином винищували слов’янські народи. Тому ми виступаємо за благополуччя, добробут українського народу.
— Приблизно рік тому ви давали інтерв’ю нашому виданню «МИГ» і коментували свої відносини з Віктором Ющенком. Тоді ви сказали, що не вирішили, чи будете підтримувати його на президентських виборах. Скажіть, будь ласка, яка ситуація зараз: зрозуміло, що про підтримку не йдеться, але чи є якесь напруження стосунків?
— Ви знаєте, в нашій країні є багато облуди. І я, і члени нашої організації, бачать цю облуду. Всі, хто мають відношення до політики, рано чи пізно переконуються, що Ющенко не відстоює національні, народні традиції в Україні. Ні він, ні команда, що його оточує. Це люди, які себе скомпроментували і показали свою аморальність в уряді і у правлінні Кучми. Це люди, які нічого корисного для українського народу не зроблять. Ми в цьому вже давно переконалися, і саме тому ОУН висунула свого кандидата в президенти.
— Тобто в тому випадку, якщо не справдиться прогнозований вами варіант, то свої голоси ви віддасте не Ющенку?
— Що стосується Ющенка, у мене будуть великі сумніви. Але не виключено, що він не отримає наших голосів.
— Які відносини між вашою організацією та Конгресом українських націоналістів, який очолює член «Нашої України» пан Івченко? Хіба ви займаєтеся не одним і тим самим?
— В Україні діють дві політичні партії, які сповідують націоналістичну ідеологію. Це Конгрес українських націоналістів і Організація українських націоналістів. Усі політв’язні, репресовані, ті патріоти Україні, які змагалися за відродження України, зареєструвалися в Організації українських націоналістів. Абревіатуру ОУН не замінить жодна інша. Що стосується КУН, то ситуація не нова. Як Антон’єва колись «викупила» у Яворівського назву «Демократична партія», як Медведчук — «Соціал-демократичну партію», так і Івченко, користуючись великим олігархічним капіталом, очолив КУН і веде свою політику.
— Серед 26 кандидатів у президенти приблизно 15 вважають «технологічними» кандидатами або навіть «аутсайдерами». Серед них називають і ваше ім’я. Як ви реагуєте на подібні випади? Що можете сказати у відповідь?
— Закономірно, що в Україні мало бути чотири, п’ять, максимум шість кандидатів в президенти. Тобто тих людей, які за своє життя спромоглися зробити щось корисне для держави, сформувати якісь підрозділи, заснувати установи, політичну структуру, об’єднати навколо себе однодумців, які б працювали на поліпшення добробуту в країні. Саме такі люди, маючи реальну програму, чітку політично структуровану партію, з підрозділами в усіх областях України, мають право балотуватися на пост президента. Зараз ми маємо недобру річ. 26 кандидатів — це насмішливо щодо українського народу. Тому мені боляче. Я 20 років займаюся політичною роботою. З 1992 року я склав повноваження директора Ботанічного саду, який заснував, для того, аби вберегти РУХ від розколу. Але моїх сил було замало. Я добре розбудував політичну партію «Організація українських націоналістів». Дехто прагне розколоти ОУН, викликати якісь непорозуміння всередині структури. Але це нікому не вдасться. Роман Козак цього не допустить.
— Дозвольте дещо провокаційне питання. Якщо я не помиляюся, ви мали проблеми з реєстрацією в ЦВК через те, що невчасно внесли грошову заставу в розмірі 500 тисяч гривень. Як людина, яка декларує близько п’яти тисяч гривень річного доходу, може внести такі гроші? Адже набрати сім відсотків, необхідних для повернення застави, не так вже й легко…
— Ризик дуже великий. І я роками свідомо йшов на такі жертовні справи. Як і мої побратими, я для розбудови української держави жертвував усім: роботою, родиною, майном. Ще за радянських часів я спорудив трьохповерховий особняк в п’яти кілометрах від Львова. Три роки тому я його продав. Минулого року я продав Audi-А6, вартість якої 49 тисяч доларів. Тому я свідомо йду на пожертви і прагну так розбудувати політичну структуру своєї партії, аби в кожному селі була трійка-п’ятірка оунівців.
— Зараз тільки лінивий не заявив про порушення закону про вибори президента. Чи ви на своєму досвіді помітили щось подібне?
— Ми з перших днів кампанії зіткнулися з серйозними проблемами в ЦВК. Наприклад, в автобіографії мені заборонили писати, що я українець. Потім почали відсівати членів територіальних виборчих комісій. До мене особисто теж ставилися не дуже дружньо. Прикро, що ОУН сьогодні знаходиться між ковадлом і молотом. Влада виступає в ролі молота, прибиваючи нас, а в ролі ковадла слугує команда, яка оточила Ющенка і прагне спаплюжити праві ідеї.
— Багато хто з кандидатів в президенти не приховує, що їхня участь в президентських виборах — це лише тактичний хід. А стратегічна мета — парламентська кампанія 2006 року. Чи є у вас подібні прагнення?
— Так, звичайно. Я прагну потрапити до Верховної Ради та сформувати там потужну фракцію. Більше того, я хотів би бачити своїх однодумців на владних посадах місцевого самоврядування: сільського голови, депутатів міської та обласної рад тощо. Це для нас — головна мета.
— Ви хочете йти самостійно чи плануєте блокуватися з кимось?
— Вже вкотре ми переконуємося, що блоки не працюють і треба розбудовувати свою політичну силу. Ви пам’ятаєте, як формувався блок «Наша Україна»? Коли з його складу вийшла Ліберальна партія із Щербанем, об’єднання розпалося, і Віктор Ющенко змушений був самовисуватися на посаду президента. Назву «Наша Україна» у Ющенка вкрав Пинзеник. Одже, «Нашу Україну» вже не можна назвати повноцінною політичною силою. Добре, що є інші політичні партії — чітко структуровані, організовані, які мають ідеологію. Саме таким силам треба довіряти…
ІА "Вголос": НОВИНИ