Роман Пак – Голова ЛОО „Єдність”, керівник Львівського обласного виборчого штабу кандидата в президенти Олександра Омельченка

Свого часу Ви заявили на вічі про підтримку кандидата в президенти Віктора Ющенка і навіть прийняли резолюцію-звернення про співпрацю Віктора Ющенка і Олександра Омельченка. Тепер ЛОО „Єдність”, здається, підтримує Олександра Омельченка. Прокоментуйте ситуацію, що склалася.

Балотування Олександра Омельченка для нас було несподіваним. Ми дізнались про те, що лідер нашої партії йде на президентські вибори тільки на З’їзді партії 24 липня. Це було несподіванкою, бо ще навіть 8 липня на засіданні Центральної Ради ми цього питання не обговорювали.

Олександр Олександрович навіть сказав, що на порядку денному на засіданні Центральної Ради не розглядатиметься питання про висунення когось конкретного на президента. Він сказав однозначно: підготуйте думки і дайте нам протоколи, хто кого хоче в регіонах підтримувати на президентських виборах, кого ви хочете бачити президентом.

Я зразу подав документ, який наша Львівська обласна організація прийняли ще 29 лютого. Ми довго чекали зібрання в Києві, а там його чомусь відкладали. І З’їзд був перенесений незрозуміло ким. Я мусив в пожежному стані видзвонювати по районах, щоб попередити делегатів про відміну З’їзду.

Ми зібралися 29 лютого (якраз на 5-річчя заснування нашої Львівської обласної організації) і на вимогу районів прийняли рішення, що будемо підтримувати на наступних виборах Віктора Ющенка. Тоді інших кандидатів ще ніхто і не знав. Думали, може, Мороз, Юля Тимошенко ще об’єднаються з Ющенком. А про те, щоб Омельченко йшов у Президенти — взагалі думки не було.
Ми шукали шляхи із тим самим „Галицьким вибором”, як якомога більше людей залучити на підтримку Ющенка. Навіть коли Олександр Олександрович мене питав, як Львів стоїть, скільки людей буде за Ющенка, я йому сказав, що десь біля 70% буде. А вибори покажуть, що буде.
А тепер казати, що Ющенко ― не такий?

Коли було скликано Президію 6 липня, а 8 — Центральну Раду, то нам не дали можливості навіть говорити. Сказали: в порядку денному такого питання нема — то й не обговорюйте. Потім нас попросили, щоб ми дали свої пропозиції. Я віддав наше звернення, де було написано, що ми не маємо права підтримувати олігархічну систему, яка по-суті довела до жебрацтва народ України. Українська партія „Єдність”, на нашу думку, повинна підтримати одного кандидата — Віктора Ющенка. Тоді ніхто до нас претензій не мав. Таке ж рішення подала Одеса. Інші області сказали так, як наприклад, Миколаїв: міська партійна організація — за Анатолія Кінаха, а обласна — за Віктора Ющенка. На тому все закінчилося, обговорень більше не було.

Коли я дійшов до процесу обговорення доповіді і питання президентських виборів, то повторив, що ми вже визначилися і закликаємо З’їзд підтримати Віктора Ющенка на посаду Президента. Наші зі Львова тоді заготовили 2 плакати: зі зображенням бренду Віктора Ющенка «Так!” із підковою з написом „Львів — за Ющенка!”. Тут зразу камери, фотожурналісти почали знімати. Я відчував, що в Президії не всім це сподобалося. Володимир Яловий, заступник голови Київської міської держадміністрації Олександра Омельченка, секретар київської міської ради, голова Київської міської організації Української партії „Єдність», взяв слово і запропонував підтримати Януковича. Тоді в залі почалися свисти і крик „Ганьба!”.

Коли ми приїхали до Львова, я переповів на віче, як йшов З’їзд, що ми говорили. Там же я сказав, що ми все-одно будемо підтримувати Віктора Ющенка.

На З’їзді партії я також закинув Олександру Омельченку, що я — керівник обласної партійної організації їду до Києва, хочу зустрітися з головою партії, ходжу коридорами міської ради, передаю його працівникам, що хочу з ним зустрітися, вони тягнуть час півгодини-годину, а потім кажуть — він не може вас прийняти. Коли я пізніше обурюся, чому він же мене все-таки не прийняв, то мені кажуть — ми були в Олександра Олександровича, але він нічого не знав про мій приїзд. Що ж це за порядок — я приїжджаю, а оточення Олександра Омельченка неправду говорить мені і нічого — йому?!

У Києві вони тішаться, що мають велику партійну організацію. Я ж їм сказав, то — добре. Ви і офіс маєте, і людей тримаєте в секретаріаті, але ж ви задіяли адміністративний ресурс свій міський, ви поназначали голів районних партійних організацій з адміністрацій. Вони всі — слухняні, а ви внески збираєте. А в нас, в регіонах, ми того не можемо зробити, таким чином наповнити партію „Єдність”.

Яким чином ви збираєтеся проводити агітацію за Олександра Омельченка, адже часу залишилося не так вже й багато?

Трудно нам всім у Львові. Вже скільки років ми чекаємо президентських виборів. Скільки разів сюди приїжджав Ющенко. Ми розуміємо, що розкрутитися Омельченку за ті два місяці, що залишилося до виборів, не так легко.

Так, це нелегко. Уявіть собі, як мені зараз трудно зібрати з усіх районів людей і переконати, що ми все ж маємо підтримати Омельченка, хоч ми і знаємо, що він не є реальним претендентом на Президента.

Тут треба шукати форми агітації, форми роботи, щоби і його лице не втратилося, і наше не втратилося, і щоб наші мрії теж не були знищені.

Як завершилася історія із виключенням Вас із рядів партії „Єдність”?

3 серпня відбулося засідання Центральної Ради. Що вони задумували, що вони готували — я не знаю. Бо статут є статут. Я знаю, що згідно зі статутом ніякі органи в центрі мене виключити з партії не можуть. А мені навіть з Одеси дзвонили: передайте Роману Петровичу, що у Києві готується засідання Президії і його будуть виключати із Президії. Але ж мене у Президію вибирав З’їзд, а не Президія. І тільки З’їзд мене може виключити. Вони також зрозуміли, що вони того не можуть зробити.

Володимир Яловий і його заступник із Асоціації міст підготували ухвалу про виключення Пака із партії. Стали обговорювати. Що я говорив? Говорять про резолюцію віча. Я й кажу, що ви все тут гарно написали. Ми справді прийняли резолюцію з пропозицією, щоб і Омельченко, і Ющенко об’єдналися, щоб не ділили народ. А те, що вони тут понаписували ― я кажу, що не могло такого бути. Так, я давав інформацію, де закликав усіх підтримувати Ющенка. Вони стали допитуватися, хто ж бреше. На мою думку, ніхто не бреше, але я й не можу сказати, що вони написали правду.

Хтось тоді сказав Омельченку, що Центральна Рада не має права виключити Пака. Тоді Омельченко замінив формулювання і написав доручення Львівській партійній організації розглянути це питання у Львові. І на тому усе закінчилося.

Ви на віче назвали Володимира Ялового масоном. На яких підставах?

Ми отримали інформацію від Едуарда Ходоса, що Яловий — масон і носить орден шевальє Станіслава.

Яловий у березні підписав угоду з „Партією регіонів” про співпрацю на території Києва. Ідеологія української партії „Єдність” і „Партії регіонів” ― то різні речі, у нас нічого нема спільного. Ми зрозуміли, що ця людина, і ми це відчуваємо уже 3 роки з того часу, як він прийшов до нашої партії, хоче змінити програму нашої партії. Йому не подобається, що наша декларація, що ми ― за вільну державу Україну на основі української національної ідеї. Він навіть тепер перед З’їздом захотів, щоб у програмі було написано ― „розбудова держави на основі відродження”. Ми це Олександру Омельченку на Президії запропонували почитати. Він читає і каже: „А що це за відродження?” Я й відповідаю, що це, напевно, на основі програми партії Кирпи! Ми документ відкорегували і залишили місце, де йдеться про національну ідею, незмінним.

Яловий заявляв в Києві в пресі, що партія переходить на соціал-демократичні засади. Ми не проти соціально-демократичного захисту, але ж...

Повернемося до виборчого процесу. Уже відомі імена довірених осіб Олександра Омельченка і кількість членів територіальних виборчих комісій?

Після того, як усе вляглося із моїм виключенням, мені дали документи і сказали, що за два дні я маю здати в Київ списки і фотографії, заяви людей, яких будемо делегувати у територіальні виборчі комісії. Я приїхав у Львів і став видзвонювати людей. По двох округах я все-таки не спромігся дати людей, але я вже бачив, що списки вже поповнились іменами. Видно, когось через Асоціацію міст взяли.

Список довірених осіб не повністю сформований. Він буде готовий цього тижня. З Києва його вимагали ще минулого тижня. Але вже деякі імена є: Богдан Вовк, думаю, що буде Надія Філяк, у Стрийському районі ― письменник Віктор Романюк, у Самборі ― член нашої партійної організації Леся Сомарук та ін. На Львів є багато претендентів, але Львів мене менше всього турбує.

У склад територіальних виборчих комісій увійшли 4 наших активісти зі Львова, по Стрию є двоє, по Червонограду ― двоє, так само і по Бузьку.

Перед нами стоїть завдання правильно обрати довірених осіб. Треба знайти людину, яка б добре знала Омельченка, розуміла і знала його програму, і все те, що він зробив в Києві і не тільки. Він і на Закарпатті будує, і в Херсоні, і в Донецьку! Він багато чого робить: і багато заводів прийняв у комунальну власність, для того, щоб вони працювали, а не лежали, в нього вже безробіття не те, що нема, в нього ― дефіцити робочої сили у Києві! Зарплата середня ― 1000 грн., хліб найдешевший по всій Україні ― в Києві. Він сам запасається хлібом на весь Київ, та ще й машинами возять в райони! Як господарнику йому рівні нема. Єдине що ― якби він заявив на Президента хоч рік назад, то хто знає, чи він не був би претендент номер один. Бо порівняти його з кимсь іншим ― нема що порівнювати...

На Вашу думку, чим мотивувався Олександр Омельченко при висуненні своєї кандидатури на кандидата в президента України?

Ми розуміємо, що ситуація така склалася, що, мабуть, Омельченка змусили підтримувати представника від влади, хоча він також є як влада. Олександр Омельченко на наших засіданнях, на З’їзді постійно повторював, що ми не маємо права підтримувати олігархів, що в державі усе так погано йде тому, що голови обладміністрацій, райадміністрацій призначаються зверху, вони не відповідальні перед народом. Робиться зло по всій державі, бюджет формується зверху, а має формуватися знизу, самоврядування ― в занепаді, закони ― не працюють.

Десь наприкінці червня в Іллічівську збиралися мери міст України. Туди приїжджав Віктор Федорович. Можливо, він надіявся, що Асоціація підтримає його кандидатуру на Президента. Віктор Федорович спілкувався з Олександром Олександровичем. Наскільки я знаю, Олександр Олександрович привітався і сказав, що у нас є вимоги до кандидатів у президенти України. І зачитав їх. І ніякої підтримки Янукович не отримав. Десь тоді людей зігріла думка. Мовляв, Олександр Олександрович, тобі не здобрувати, якщо ти не визначишся сам. Найкращий варіант ― то йти тобі самому в президенти.
Через це ми тепер маємо такі труднощі.

Як іде робота у виборчих штабах Олександра Омельченка у Львівській області?

Оскільки я очолюю обласну партійну організацію, то я й очолюю штаб. А кожен голова партійної районної організації має завдання бути начальником районного штабу. Минулого тижня я об’їздив Миколаїв, Стрий, Моршин, Ходорів, Новояворівськ, Стрий, Городок, Мостиська, Самбір та ін.

Як проходить підписна кампанія на підтримку Олександра Омельченка? Скільки вже зібрано підписів?

Підписна компанія триває. Наші люди вже ходять, збирають підписи. На жаль, я не маю даних, скільки вже зібрано підписів. Надіюся, що зберемо необхідну кількість підписів. Думаю, що голова комісії із закордонних справ Верховної Ради якось утрясе, що у деяких областях може бути менша кількість підписів. Ясно, що не кожна область може дати необхідну кількість підписів, але ми налаштовані на те, що на Львівщині зібрати 20 тис. підписів. Правда, нам склали такі графіки, що ми вже би мали здати 5 тис. На разі я ще нічого в Київ не подавав. Ти даєш людині з Турки чи Сколе завдання збирати підписи, а вона йде косити. Ясно, що ми по всіх селах вже не будемо збирати підписи.

Коли дивишся, як працюють УРП, ПРП і ті всі інші партії... Але ж вони мали усі списки людей заготовлені, бо вони знали, що вони стануть учасниками виборів. А ми ж не сподівалися. На „Галицькому виборі” ми мали зустрічі з Петром Олійником як куратором регіону від Ющенка. Він казав, що „Галицький вибір” матиме окремий фронт роботи. А після того, як Ющенко висунувся сам, в них ентузіазм трішки впав, бо тапер не відчувають тієї відповідальності і тих заслуг, які б вони мали, якби висунули Ющенка.

Який відсоток голосів набере Олександр Омельченко на Львівщині?

Це мене питали на засіданні Центральної Ради. Я й запитав, а хіба Олександр Олександрович зараз скаже, скільки він набере по Україні? Вони можуть спрогнозувати в Києві, бо там усі люди ― їхні. Досить сказати, що в 2002 році українська партія „Єдність”, хоч туди було напхалося таких партій, що їх краще було б не знати, набрала достатньо голосів. Ми би хотіли, щоб Олександр Омельченко максимум відібрав від другого претендента від влади, який в наших краях має дуже низький рейтинг. Я буду вести агітацію, що Омельченко ― від влади і Янукович ― від влади. Але Олександр Омельченко ― заслужена людина, відкрита, чесна, прозора, робить благо для столиці. будує храми, а ті беруть, захоплюють і передають Московському патріархату.
Ми хотіли, щоб все-таки Омельченко набрав свої голоси, і більше взяв від того представника влади, який дурить народ.

Скажіть, будь ласка, від приходу до влади представника від опозиції в Україні відбудуться суттєві зміни на краще?

Переконаний, що зміниться. Навіть за той рік, коли при владі були Ющенко і Юля зуміли, ні копійки не взявши від Міжнародного валютного фонду, погасили йому борг 1 200 млн. грн. Ті кому таке зростання виявилось невигідним, вирішили Ющенка зняти. Дехто каже, що Ющенко і його команда рветься до влади, але ж найгірше те, що влада боїться уступити місце.

Я також впевнений, що підняття цін на бензин ― це гроші на кампанію Віктора Януковича. Це було сплановано, і вони це знали.

ІА "Вголос": НОВИНИ