За майже рік після вторгнення російських військ в Україну – Верховна Рада визнала Росію агресором. Щоправда, це рішення одразу додало рішучості європейським політикам. Цього тижня Парламентська асамблея Ради Європи врешті забула мову дипломатії – у Страсбурзі прийняли резолюцію, якою Росію позбавивши права голосу в ПАРЄ, наразі до квітня.
Але, очевидно, що за три місяці їх буде продовжено. Бо Росія вперто демонструє послідовність у ігноруванні будь-яких санкцій. Як результат, 29-го січня ПАРЄ ще й продовжила на шість місяців санкції, введенні проти Росії одразу після анексії Криму.
«Час перестати гратись у дипломатію, бо це лише би шкодило українській стороні… У політиці треба говорити твердо, а іноді більш м'яко. Сьогодні треба говорити твердо хоча б для того, аби ті в ЄС, хто виступають за санкції проти Росії, отримали «амуніцію» та нею і є ця резолюція українського парламенту», – пояснив віце-президент Європейського парламенту Рішард Чарнецький.
Такі заяви лише підтверджують, що від України світ вимагає жорсткості. Хоча офіційний Київ часто навпаки, пояснюючи відсутність власної твердої позиції і жорсткості, апелює до Заходу, який, мовляв, тоді не дасть грошей.
За позбавлення Росії права голосу в ПАРЄ проголосувало 160 депутатів ПАРЄ, проти – 42. Це значить, що європейські, часто «збентежені» і стримані політики, зараз проявили себе більш рішуче, ніж українські. Адже за визнання Росії агресором в українському парламенті проголосував лише 271 народний депутат з 289 зареєстрованих у залі. Нагадаємо, що парламентська коаліція налічує понад триста обранців, а весь парламент – більше 420.
Тільки в блоці Петра Порошенка навпроти прізвищ шести депутатів стоїть позначка «не голосував». А це означає, що їхня картка була зареєстрована в системі «Рада», однак вони з якихось причин не підтримали визнання Росії агресором. Ще навпроти 25 депутатів БПП можна побачити статус «відсутній» – вони просто не з’явилися.
Чому навіть у цьому, здавалося б, очевидному, рішенні, парламентська коаліція не проявила обіцяну єдність? Чому не всі її депутати, у тому числі й з оплоту патріотизму – Західної України, прибули на це голосування? Навіть ті галичани, які під час виборів наліво-направо обіцяли своїм виборцям «жити по-новому», не «кнопкодавити» та захищати країну від російської агресії, у день голосування за це – просто проігнорували сесійне засідання.
До числа тих, хто таким чином саботував прийняття рішення, входять і львівські мажоритарники, які входять до фракції БПП Андрій Кіт та Андрій Лопушанський, і їхній колеги з тернопільської області Степан Барна (також БПП) та Тарас Пастух із «Самопомочі».
Степан Барна пояснив «Вголосу» свою відсутність тим, що напередодні поїхав у Берлін. Пояснень Кота та Пастуха з приводу відсутності у сесійній залі в день голосування, «Вголосу», на жаль, не вдалося отримати.
Натомість, якась абсурдна ситуація виявилася з Андрієм Лопушанським з Блоку Порошенка. 27 січня, у день голосування, його карточка була зареєстрована у системі «Рада». Але визнання Росії агресором він не підтримав: на сайті Верховної Ради у таблицях з поіменними результатами голосування вказано, що він «не голосував». Водночас, у соцмережах він публікував свої фото, стверджуючи, що знаходиться… у Страсбургу на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи. Де ж він насправді був у день голосування? У складі делегації ПАРЄ, чи віддав свою картку для голосування комусь з колег?
Як свідчать дані, розміщені на сайті ПАРЄ, 27 січня, у день, коли Верховна Рада приймала рішення щодо визнання Росією агресором, а ПАРЄ приймало резолюцію щодо ситуації в Україні, народний депутат не голосував ні там, ні там. Це підтверджують дані, оприлюдненні на офіційних сайтах обох організацій.
У телефонному коментарі «Вголосу» Лопушанський не зміг пояснити цей злочинно-недбалий стосовно своєї країни та виборців парадокс. «Я є у складі делегації, видно пройшла якась помилка. Я полетів в неділю зранку, вже в неділю зранку був на засіданні ПАРЄ. Видно, пройшла якась помилка», – розповів він, так і не змігши пояснити, чому його прізвища немає у списку офіційної делегації Верховної Ради, затвердженому спікером Гройсманом.
Нема його й у списках делегатів з нашого боку, які того дня голосували у ПАРЄ.
Так само не прояснив він ситуацію і з реєстрацією його картки у системі «Рада». «Не знаю, видно пройшла якась помилка. Я написав звернення до голови Верховної Ради, і коли повернуся, вони змінять, що я був у відрядженні», – пояснив Лопушанський.
Зрештою, того дня українці чекали від Верховної Ради більшої рішучості щодо ситуації на Сході. Натомість, парламент так і не визнав угрупування ЛНР та ДНР терористичними організаціями. Лише ухвалив в першому читанні закон – що колись це таки зроблять: за рішенням суду чи висновками РНБО.
Аргумент співавторів закону: він приймається на десятиліття вперед. Тому в майбутньому , можливо, доведеться визнавати ще нові і нові терористичні організації, створені Росією. Та й механізм визнання терористичною організацією у законопроекті не прописаний. Тому завтра фактично будь-кого можна визнати винним – як це зараз є в Росії, де будь-яку громадську організацію можна визнати терористичною.
Щоправда, визнання Росію агресором – це було швидше популістське рішення, адже по факту все залишилось по-старому. А от самопроголошені псевдо республіки ДНР та ЛНР вже зараз парламент назвав терористами, це б значило, що Росія фінансує тероризм, а не якихось там «ополченців».
Адже, окрім популістських заяв, насправді наша Верховна Рада досі не ввела санкцій проти Кремля, не заборонила діяльність їхніх банків та пропагандистських медіа, не розірвала дипломатичні стосунки з Росією, не перекрила кордони. І вже стає очевидним, що попри запевнення Порошенка, воєнний стан в Україні найближчим часом не буде введено – влада шукає будь-які нові слова і визначення, аби тільки оминути цей термін, який, на її переконання, принесе більше проблем, ніж користі. Саме тому сьогодні за офіційною версією в Україні маємо не війну, а «надзвичайну ситуацію», і то лише в двох областях.
В умінні називати речі не своїми іменами Україну можна вже вважати безсумнівним новатором. Адже, якщо у всьому світі надзвичайною ситуацією прийнято вважати повені та урагани, шторми і землетруси, то в Україні це – регулярні залпи «Градів», свист куль та вибухи снарядів. І це при тому, що усьому світу українські дипломати намагається довести, що у всіх цих «катаклізмах» винна Росія. Паралельно офіційно оприлюднюючи дані, що станом на 26 січня в Україні присутні 12 тисяч російських військових, 235 їхніх танків, 720 бронетранспортерів та 263 артилерійські системи. За даними ООН, жертвами такої «надзвичанйої сиутації», уже є понад п’ять тисяч людей.
Вадим Приставський, спеціально для «Вголосу»ІА "Вголос": НОВИНИ