Я взяв ці прекрасні слова видатного французького письменника через те, що вони жагуче актуальні сьогодні. А.Камю різко виступив проти радянської диктатури і був активним антифашистом. В СРСР він був заборонений. Натомість проти нього виступав Ж.П.Сартр, що у свій час був одним із лідерів французької компартії – одного із найчисельніших платних загонів Кремля. Все це сьогодні знову стало актуальним особливо на фоні російської диктатури В.Путіна.
Наведемо кілька прикладів лакейства та брехні, що була притаманна сталінському режимові, і його носіям, що творили керівництво СРСР. З приходом до влади більшовиків на чолі з В.Леніним мораль державна і особистісна перетворилися в яскраву антимораль. Причому – без винятку! Згадаймо сумнозвісний лист Дзержинського до Леніна від 19 грудня 1919 р. про майже мільйонну кількість козаків, що були захоплені в боях з Червоною армією. Усміхнений Ленін наклав резолюцію: «Расстрелять всех до единого». В роки радянсько-німецької війни понад сто тисяч російських козаків воювали на боці німців і під Сталінградом, і в армії Власова, і в Європі. В останні дні війни понад 40 тисяч російських козаків, в тому числі жінок і дітей було знищено смершівцями. Де сьогодні є ці «народні герої»? воюють у складі путінських формувань на території України з лютою ненавистю до українців.
Щоб тримати «на короткому повідку» членів Політбюро, Сталін діяв проти них жорстоко і по-звірячому. Кагановичу, цьому безграмотному садистові, Сталін наказав розстріляти трьох братів. Свого вірного сатрапа В.Молотова вождь теж покарав! Його дружина Поліна Жемчужина, що була подругою дружини Сталіна Надії Алілуєвої, була заарештована, як єврейка, в 1949 р. і сиділа в ГУЛАГу.
Троцький, Свердлов, що винищили українське селянство теж були причетні до винищення російського козацтва, як і ура-полководець Фрунзе. Троцький отримав удар льодорубом у Мексиці, смерть двох інших – теж загадкова. Саме Свердлов видав резолюцію про знищення царської родини і в тому числі безневинних принцес і сина-дитини-інваліда.
Ось прізвища ще кількох катів України: Якір, Антонов-Овсієнко, Тухачевський, Примаков, Щорс... Про якусь мораль цих маршалів і командирів писати годі.
Тухачевський по селах розстрілював селян-закладників по 60-100 чоловік відразу, в Тамбовщині труїв їх газами… і був типовим блюдолизом. Це він першим почав писати слово Сталін великими літерами: «СТАЛІН».
Якір. Відповідальний за колосальні жертви на Україні. Перед розстрілом написав листа Сталіну із твердженням: «Я помираю із словами любові до Вас». На цьому листі, як відомо,Сталін і члени політбюро поставили свої підписи і резолюції про розстріл. Сталін: «Подлец и проститутка». Каганович: «Предатель, сволочь и б…дь». Маршал Єгоров, Ворошилов, Блюхер засудили до страти Тухачевського, Якіра, Примакова, Уборевича та інших. Далі знищено Єгорова. І ніхто з них не знайшов кулі для диктатора. Може тоді Якір згадав свій гріх про те, як він платив китайцям, що були в його армії за голову кожного вбитого українського селянина і вояка УНР.
Дружина «всесоюзного старости»», підленького сексопата Калініна мала головне заняття в ГУЛАГу – бити воші на одежі арештантів. Ще один приклад високої моралі – радянського гейби лідера.
Одесько-молдавський злодій Г.Котовський поставив свій підпис на резолюції про розстріл 359 українських вояків УНР під Базаром. Та невдовзі Сталін і його відправив туди, де навіть «Макар телят не пасе». Син Свердлова – садист із НКВД грубо допитував у 1938 р. дружину Бухаріна Анну Ларіну, принижуючи її жіночу гідність.
І така «мораль» була у всіх, без винятку високопоставлених комуністів-керівників СРСР.
Напад Гітлера на СРСР не змінив моралі більшовицьких лідерів і відомих командирів.
Культ брехні, державного насильства, візантійсько-султанських традицій і тоді вітав за стінами «древнего Кремля». Підлабузництво, доноси, безпардонна брехня і надалі панували в оточенні Сталіна. Брехня стала ментальністю і тоді, і сьогодні.
Жуков розміновував мінні поля радянською піхотою. Пригадаймо слова видатного сучасного російського письменника фронтовика, який твердив, що «Жуков «израсходовал русский народ», «браконьер русского народа» і т.д. Жуков лупцював палицею Хрущова за те, що останній втік на лівий берег Волги. Мат, побиття і масові розстріли» - були полководчим почерком Жукова. Про це стверджував маршал Малиновський, один із найкращих полководців Червоної армії. Зате проти нього писали доноси майбутні маршали П.Голіков, М.Яковлев та І.Найденов.
Маршала і рафінованого садиста та сексуального збоченця Берію прийшов арештовувати маршал Жуков – «за втрату пильності».
Погляньмо на діяльність тих, хто б мав бути «сіллю землі». Маю на увазі радянських письменників. Сталінськими яскраво вираженими підлабузниками були К.Сімонов, Еренбург, О.Толстой, М.Шолохов, М.Светлов, Б.Антокольський, Е.Багрицький та кремлівський придворний скоморох Дем’ян Бєдний. І їх була ціла рать. Як сьогодні у Путіна, до яких ми ще повернемося. Їх було мало (як і сьогодні) що не писали зливи хвалебних од Сталіну: О.Твардовський, М.Ісаковський та Я. Смеляков.
Ніби прогресивні письменники,але насправді всі вони були українофоби. Маю на увазі Ю.Полякова, С.Давлаєва О.Солженіцина, зрештою, як і М.Горький, О.Купрін, О.Толстой та інші.
Про те, як «віддячив» Хрущову його висуванець Л.Брежнєв – відомо всім. Це теж антиморально. На найвищому московському рівні.
Мало хто в Росії знає цей факт, що ще в 1918 р. Ф.Шаляпіну присвоїли титул, але в 1927 р. його позбавили цього звання постановою раднаркому за допомогу емігрантам з Росії.
Нині мораль в Кремлі та Росії – аналогічна. Правда, нема масових розстрілів (поки що), але брехня, підлабузництво і імперіалістична агресивність, як сталінсько-брежнєвська спадщина перейшла у спадок путінській Росії. Морально-демократичного відношення у цій країні не сталося і Росія у її звироднілих діях (Молдова, Грузія, Україна) продовжує бути за висловом Р.Рейгана – «імперією зла». Міражі сталінського минулого не щезли із-за зубчатих стін Кремля і прикладом цього є сьогодні реалії у цій країні.
Президент Путін, його кишеньковий прем’єр, міністр закордонних справ Лавров і чиновники нижчого рангу свої виступи на найвищих міжнародних форумах, в Думі чи в численних інтерв’ю перетворили брехню в ранг державної політики. Пригадаймо бодай одне із таких тверджень, що в Україні нема російських військ і Росія непричетна до сепаратиських утворень ДНР і ЛНР. А нещодавно Путін освятив Крим як духовний першопочаток нинішньої Росії. «Піклування» Путіна і Ко про Крим та Донбас не мають меж, гуманітарні рейси везуть тільки гречку і муку. Дійшло до того, що моськи від політики – Дугін, Проханов, Глазьєв перетворилися в теоретиків російського нацизму і разом із сином юриста Жириновським щодня розчленовують Україну на догоду своєму «небожителю» Путіну, який теж вправлявся у слово блудливості про розчленування Україні. Брехня, що межує з психічними відхиленнями заполонила ефір Росії, згадаймо історії про розіп’ятих хлопчиків, зґвалтованих бабусь, знищених снігурів, виданих рабів та з’їдених немовлят!
З Кремлівської темноти і повилазили пушиліни, гіркіни, болотови, пономарьови, різні чорти відомі як бєси, лєшіє, абвери і Ко, що із звірячим оскалом кинулися плюндрувати нашу землю, несучи смерть і руїну. Типові виплодки енкаведистсько-чекістської раті. Саме за вказівкою Кремля вони і організували «п’яту колону» в Україні, що перетворилася в первісне дегенеративне стадо.
Дії російської, присвоєної інтелігенції, що втратила своє інтелектуальне обличчя і отримала стадний характер є логічним продовженням дій сталінських борзописців від пера та сцени. Усі підписанти сумнозвісного листа до Путіна про підтримку анексії Криму, справили гнітюче враження на справжню інтелігенцію, особливо творчу, в Росії. Так сформувалася провідна верства рабської черні - задорнови, і кобзони, які мали б отримати додаткове звання «Заслужений підлабузник Путіна», «Народний артист Кремля» чи «Коридорний скоморох» і т.д.
Нині ми вдячні тим небагатьом артистам та письменникам та засуджують агресію Путіна щодо України. Саме вони є надією майбутньої Росії і список цих героїв «потрясает своим величием». Це Лія Ахеджакова, Олег Басилашвілі, Армен Джигарханян, Ельдар Рязанов, Борис Гребенщіков, Андрій Макаревич, Михайло Жванецький, Марк Захаров, Борис Акунін, Олександр Розенбаум, Леонід Броневой, Олена Яковлева, Дмитро Глуховський та інші.
Ні Сталін, ні Путін не жаліли Росію, як не жаліли її ж сатрапи типу Тухачевського чи Жукова. І зараз такоє тисячі вбитих російських солдатів, за вказівкою Кремля не знайшли собі християнського спокою, а закопані будь-де, і будь-як. Їхні фактично безіменні могили не освячені Божим словом і не зрошені материнськими слізьми. Сучасного путінського антиморального режиму. Сьогоднішня Україна є сьогодні цілковитою протилежністю Росії.
І так було завжди. Згадаймо, як вмирали, виборюючи волю Україні, козаки, січові стрільці чи солдати УПА. Наші лідери не просили кидати у в’язниці своїх братів, не відмовлялися від дружин та синів, не писали доноси, не провокували воєн підлими провокаціями чи підписанням секретних статей з диктаторами. Мовчки вмирали від рук найманих вбивць (С.Петлюра, Є.Коновалець, С.Бандера, Л.Ребет) чи від карателів гестапо (О.Ольжич, Олена Теліга, брати С.Бандери). З наказів кривавого вождя загинуло майже все керівництво УГКЦ, але не зрадило Материнської Церкви, а Патріарх Йосиф Сліпий 18 років просидів в ГУЛАГу. Порівняймо його життя із життям Патріарха всія Русі – сріблолюбця Гундяєва.
Для наших провідників Бог і Україна були понад усе, як і батьки та діти.
ІА "Вголос": НОВИНИ