В ніч з 10-го на 11-е червня зловмисники вчинили бандитський напад на партійний офіс Бориславської міської організації Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). Виламавши замок, невідомі проникли в приміщення, підпаливши партійне майно та документацію. Звичайно ж ця подія послужила підставою до нового витка нагнітання політичної ситуації в області.
СДПУ (О) розцінила цей випадок як свідоцтво радикалізації політичної ситуації на Львівщині, спровоковану представниками правих політичних сил регіону. Згадали, що за останні два роки це вже 15 випадок пограбувань та нападів на партійні приміщення Соціал-демократичної партії (об’єднаної) у Львівській області і підкреслили, що хоча радикалізм на Львівщині не має персонального вираження, але він має чітке ідеологічне обличчя – „нашизм”.
Представники „Нашої України” зі свого боку відразу ж висловили припущення, що напад на партійний офіс Бориславської міської організації СДПУ(О) це провокація з боку самих соціал-демократів. Народний депутат, керівник представництва блоку „Наша Україна” на Львівщині Петро Олійник навіть виступив з ініціативою щодо розгляду питання охорони офісів партійних блоків та політичних організацій Львівщини на період виборчої кампанії на найближчому засіданні колегії УМВСУ у Львівській області.
Насправді ж ситуація з підпалом офісу виявилася досить банальною і не пов’язаною із політикою. Як установили правоохоронці троє непрацюючих мешканців міста віком 17-18 років проникли до адміністративного будинку парку, щоб чим-небудь поживитися. Вони викрали з сейфу кабінету директора парку культури і відпочинку Борислава дві акустичні колонки та 11 доларів США, а також проникли до кімнати, що орендується міською організацією СДПУ (О), однак, не знайшовши там грошей, втекли з місця події. Під час скоєння крадіжки зловмисники не вмикали світло, щоб охоронець парку не помітив їх, а підсвічували собі сірниками. Від одного із недопалків, кинутих зловмисниками, у коморі, де зберігалися костюми, виникла пожежа. Правоохоронці уже затримали одного із винуватців пожежі, інші перебуваються у розшуку.
Але розголос про політичні провокації на Львівщині уже пішов – прокотився усіма вітчизняними та й деякими закордонними ЗМІ. Подробиці забудуться, а загальне враження залишиться – львів’яни агресивні вандали, нетерпимі до чужої позиції, іншої точки зору, нездатні вирішувати суперечки у цивілізований спосіб. Крім того все вищою стає глуха стіна недовіри і відчуження між представниками різних політичних сил. Відбувається те, чого у жодному випадку не маємо права допустити: політики спалюють мости до компромісу, із політичних опонентів вони все більше перетворюються на ворогів! Кожен крок опонента вони розцінюють винятково як „ворожу інтригу”, „реалізацію підступних планів”! А скільки б проблем в області вдалося уникнути якби есдеки і „нашоукраїнців” спробували сприймати один одного не як вороги, а як партнери у яких є спільна ціль – сильна і багата Україна.
У зв’язку з цим мені згадалася одна китайська притча про селянина у якого пропала сокира. Подумав він на сина свого сусіда і став до нього приглядатися: ходить, як той, що вкрав сокиру, дивиться як той, що вкрав сокиру, говорить як той, що вкрав сокиру. Словом, кожен жест, кожен рух вказують, що це злодій. Але через якийсь час цей селянин став наводити порядки на обійсті і знайшов свою сокиру. Наступного ж дня подивився на сусідського сина: ні жестом, ні рухом не подібний на злодія.
ІА "Вголос": НОВИНИ