Перемога опозиції в 2004 році була багато в чому визначена мобілізуючим впливом загального «ворога» - президента Кучми. З відходом Кучми з великої політики розсипалася і єдність помаранчевих сил. Таку думку висловив академік НАНУ, екс-віце-прем’єр Володимир Семиноженко.
«Єдине мобілізуюче начало у вітчизняній політиці сьогодні - прагнення не допустити Юлію Тимошенко до верхівки влади. Гасло «Уряд без Тимошенко» здатний згуртувати навіть недавніх непримиренних супротивників - «Нашу Україну» і Партію Регіонів. Поки українські політики керуватимуться принципом «проти», а не «за», революція в країні буде вічною», - вважає Семиноженко.
«Вже зараз очевидно, що помаранчеві партії близькі за кольором, але зшиті за різними ідеологічними лекалами: БЮТ і соціалісти - ліві, НСНУ - праві. Спроби створити коаліцію за колірною ознакою закінчилися провалом і це закономірно, адже політика - це не курси крою і шиття», - зазначив він.
proUA
ІА "Вголос": НОВИНИ