9 березня цього року Василь загинув через удар безпілотником «Форпост» по позиції українських військових біля села Садки на Сумщині. Він залишався відданим присязі на вірність Українському народу, виконавши військовий обов’язок в бою до останнього подиху, демонструючи безмежну мужність, силу духу та самопожертву.
Василь був воїном, для якого обов’язок перед Батьківщиною завжди стояв на першому місці. Він відзначався відповідальністю, старанністю та незламним характером.
«Як би йому не було важко, він ніколи не скаржився, не говорив про труднощі, завжди запевняв, що у нього все добре, аби рідні не хвилювалися», - пригадують батьки.
Василь Маркевич народився 8 березня 1990 року в селі Незнанів Шептицького району Львівської області. Проходив строкову службу, у 2015-16 роках брав участь у АТО. Після повномасштабного вторгнення став на захист України. Служив солдатом артилерійського взводу військової частини А7113.
Вдома на нього чекали мама, тато, сестра та кохана дівчина. Вони втратили дорогу людину, яка своєю жертовністю наблизила перемогу України.
«Василько просив, якщо загине, то, щоб його обов'язково поховали у рідному Незнанові. Прощатися з сином прийшло усе село, приїхали побратими, друзі», - каже мама.
Його мужність, витримка та самопожертва стали прикладом справжньої відданості Україні.
«Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане гідним вшануванням його подвигу, визнанням внеску у свободу України та важливим символом для майбутніх поколінь», - звертається до українців родина полеглого Воїна.
Підписати петицію можна тут:
https://petition.president.gov.ua/petition/244908
ІА "Вголос": НОВИНИ