Однак за підсумками всіх цих перипетій варто глибше копнути в те болото, де мешкають і провадять свою діяльністю деякі хробаки українського футболу.
Хід «пішаком»
Слухняний солдат української футбольної влади – макіївський арбітр Юрій Іванов – неодноразово вляпувався в різноманітні скандали, які спричиняли його необґрунтовані рішення на футбольних полях. «Справа Собуцького», «справа Гельзіна» – це далеко не всі гучні випадки за його участі, коли він упевнено йшов стройовим ходом пішака, мріючи про те, щоби стати генералом.
Складається враження, що рефері з Донеччини цинічно вислужується, виконуючи певні вказівки під час важливих ігор. Інакше складно пояснити, як людина з доволі низькою суддівською кваліфікацією (і це підтверджено далеко не одним його суперечливим рішення) без особливих проблем пройшла шлях з низів до елітної ліги українського футболу.
Тепер «вершитель футбольних доль» «відзначився» у Львові. У матчі «Руху» з «Дніпром-1» він призначив пенальті, якого насправді не було. При цьому зробив це в момент, коли гостям це було потрібно – гол у роздягальню, як відомо, має значне психологічне значення для обидвох команд.
Однак «дніпрянам» це не допомогло вийти вперед у рахунку. Як і два вилучення, які можна вважати справедливими, хоча теж, як кажуть, на розсуд арбітра…
Спочатку Юрій Іванов за рахунку 2:2 компенсував до основного часу 4 хвилини. І такому вердикту головного арбітра матчу є чимало свідків на обидвох тренерських лавах. Табличку з цифрою «4» готував резервний арбітр. До режисера трансляції теж надійшла така інформація.
Згодом він гарячково придумав додати ще одну хвилину, наче передбачаючи, що цього «Дніпру-1» виявиться замало. А саме на перемогу нинішніх лідерів чемпіонату України на стадіоні «Україна», схоже, працювали не лише футболісти.
Але це ще не все. Під завісу 4-ої компенсованої хвилини «дніпрянин» Логінов у штрафному майданчику господарів буквально вистрибнув на «рухівця» Дідика, опершись руками тому на плечі, що є очевидним порушення за сучасними правилами футболу.
Якби Юрій Іванов призначив у тому епізоді штрафний, то гра би майже на сто відсотків закінчилася нічиєю. Однак засліплений переможною метою для «Дніпра-1» суддя проігнорував той момент, і вже з наступною хвилею атаки відбувся гол…
Мабуть, задоволення від такого підсумку гри отримав і сам Юрій Іванов. Кажуть, що цей 36-річний хлопець із Макіївки зі «сєпарськими замашками», м’яко кажучи, не долюблює «западенців». Принаймні під час скандалу з почесним президентом «Агробізнеса» (Волочиськ), коли арбітра начебто побили після матчу, вигулькнула у свідченнях очевидців його неоднозначна фраза, мовляв, «зачєм ви к нам прієхалі ваєвать, ми, данєцкіє, вас нє звалі»…
Махінації «ферзя»…
Але на тлі інших персонажів української футбольної історії Юрій Іванов виглядає таким собі виконавцем. Замовники – інші. Одним зі сірих кардиналів українського футболу є одіозний 47-річний Євгеній Красніков, футбольний функціонер, який фактично управляє двома клубами – «Дніпром-1» і «Металістом». Хоча юридично картину можуть представити іншу, але це якраз той випадок, коли де-факто та де-юре суттєво відрізняються.
На ньому теж немає де проби ставили. Свого часу внаслідок скандалу про договірний характер матчу «Металіст» – «Карпати» його дискваліфікували на 5 років. Тоді саме «дядько Женя» домовився з футболістами, пізніше його відлучили від професії – спочатку довічно, але потім зменшили термін до 5-ти років.
Це з доведеного. Офіційно не доведеними є його так звана робота зі суддями, що допомогло виграти не один важливий поєдинок. «Мета виправдовує засоби» – за таким принципом філософа Макіавеллі крокував футбольними дорогами Красніков. До того ж, зухвалий Євгеній анітрохи не почувався винуватим. Подивіться в ютубах відеосюжети тих часів: він або вдає, що насправді нічого не сталося, або взагалі виправдовує себе, мовляв, так має бути. Ось такий він безпринципний український футбол.
Як відомо, непокаране зло продовжує в тому ж дусі. Тому й надалі Красніков поновив свою «діяльність». Регламент? Ні, не чули. У порушення футбольних законів його «Метал» без участі в аматорському чемпіонаті України опинився у Другій лізі.
Показовим у цьому плані є рішення Ради ПФЛ, яке зафіксували в протоколі засідання Ради ліг. Пунктом під номером 5 прийняти «Металіст» у ПФЛ – і відразу ж наступним пунктом під номером 6 скасували вимогу про те, що клуби, які гратимуть в ПФЛ, обов’язково мають грати в аматорському чемпіонаті.
Як вам краса гри: в одному рішенні спочатку визнали, що порушили регламентні норми, а вже потім скасували їх. Словом, зробили те, що їм треба, і так, як їм треба.
І далі тривав бурхливий шлях догори «видатного» футбольного функціонера та його новоявленого клубу – арбітри засипали суперників харків’ян одинадцятиметровими та вилученнями, не встигали з цього приводу вщухнути попередні скандали, як на поверхню спливали нові непорозуміння, а Красніков і «Метал» «торували» дорогу, не зважаючи на те і тих, хто в них перебував під ногами.
За час своєї діяльності у футболі Євген Красніков «повідривав купу голів» і «повбивав багато команд і тренерів». Досвід і методи 90-их «успішно» допомагали в цьому. Серед колег і фахівців Євгена Краснікова вважали та вважають фігурою дуже одіозною та людиною сумнівної репутації. Однак через те, що він уміє «вирішувати справи» на власну користь, його і побоювалися…
… За підтримки «короля»
А як тут не побоюватися, коли поруч із ним «головний король» українського футболу. Ні в кого з тих, хто хоча би трохи обізнаний зі справами в Будинку футболу, немає жодних сумнівів, що Красніков апріорі є людиною Павелка. Вся так звана «реабілітація» покараного функціонера пройшла через очільника УАФ.
Спочатку – 21-го листопада 2016-го року – Євген Красніков, перебуваючи під юридичною забороною займатися футбольною діяльністю, несподівано очолив харківську обласну федерацію. А згодом з’явилося і рішення КДК, яким узагалі скасували дискваліфікацію. При цьому Павелко, як хитрий політик, демонстрував справжні дива словесної еквілібристики, пояснюючи, яким чином УАФ (тоді ФФУ) може втручатися в рішення Лозаннського суду, останньої інстанції у таких спорах.
«Першим джерелом рішення була українська федерація, – розповідав тоді в одному з інтерв’ю Андрій Павелко. – І Лозаннський суд його не змінив ані на збільшення, ні на зменшення. Він просто сказав: «Ок, ФФУ ухвалила рішення, ми його залишаємо в силі». Але це рішення ФФУ на той момент. І тільки вона могла ухвалити рішення через якийсь час, як ця людина поводилася впродовж цього часу, чи змінилася ситуація. Ми бачимо, що будь-хто в житті має можливість відстояти і виправдати своє чесне ім’я, довести свою правоту. ФФУ отримала запит від юристів, які представляли Краснікова, вивчила це питання і винесла рішення про пом’якшення вироку».
І такі словесні викрутаси все ще чинний очільник УАФ може застосувати до пояснення будь-якого питання. Тож застосовуючи перефразований принцип «Ворогам – закон, друзям – вирішення будь-якого питання» дует майстрів договірняків у складі Краснікова та Павелка продовжує прямувати українським футбольним шляхом.
Практично все, що відбувалося навколо пафосного процесу відродження «Метала» (а згодом «Металіста»), проходило якщо не за прямою вказівкою, то принаймні за погодженням з Павелком. Харківську команду за вуха тягнули. І заголовки в медіа на кшталт «Метал» завдяки двом пенальті обіграв головного конкурента», «Металу» допомогли пенальті та вилучення у складі суперників» продовжувалася з тижня в тиждень.
Зараз ситуація така ж. «Дніпро-1» і «Металіст» – клуби, до яких має стосунок Євген Красніков, – очолюють неліцензовані тренери Олександр Кучер і Олександр Призетко. За футбольними законами, вони не мають прав представляти клуби, ходити на прес-конференції і таке інше. Але на це всі закривають очі, бо хто і які претензії наважиться висунути цій «солодкій парочці».
Так само закривають очі і на суддівство. Те, що арбітр Юрій Іванов на 45-ій хвилині матчу «Рух» – «Дніпро-1» призначив «лівий» пенальті, підтвердили ледь не всі експерти. А УАФ на своєму офіційному сайт навіть офіційне виправдання спромігся «викрутити». Але якось усе настільки косо-криво, що серйозно це і не сприймається…
… Раніше клуби, якими опікувався Ігор Коломойський, завжди вважали чесними та чистими. Вони не брали участі в договірняках, які були і є в українському футболі (тільки не всі з них викриті). Той колишній «Дніпро» взагалі асоціювався з «Воїнами світла». Для футбольних людей не є таємницею, що і за «Дніпром-1» стоїть Ігор Валерійович. Але для багатьох дуже дивним є те, що від «дніпрян» уже добряче «смердить Красніковим»…
ІА "Вголос": НОВИНИ