Учора Центр політичних досліджень Львівського Національного університету ім. Івана Франка презентував у Львові київську фундацію „Відкрите суспільство” та її дослідження, присвячене результатам діяльності депутатів-мажоритарників від Львівської області за останні два роки.
Президент „Відкритого суспільства” Оксана Грязнова розповідала й про те, як дослідження фундації спонукують народних обранців покращувати депутатську діяльність. Скажімо, фундація, проаналізувавши роботу на окрузі депутата Михайла Поплавського, з’ясувала, що знаменитий „співаючий ректор” не робить для своїх виборців анічогісінько. Навіть концертів. „Відкрите суспільство” звернулося до громадськості і невдовзі Поплавський різко активізував свою політичну діяльність – результатом цього, зокрема став відомий законопроект про те, що всі перукарі повинні мати вищу освіту, здобуту у його, Поплавського, Університеті культури. Якщо ректор не зупиниться, то невдовзі, вірогідно, належить очікувати від нього законопроекту про те, що бажаючі танцювати на весіллях та дискотеках також повинні мати якийсь диплом чи сертифікат від Поплавського. За гроші, звичайно.
А тепер скажіть, чи не повинна розділити відповідальність за законодавчі ініціативи „співаючого ректора” і фундація „Відкрите суспільство”? Я вважаю, що вона просто повинна узяти на себе відповідальність за його депутатську діяльність. Як „Хезболла” за палестинських шахідів.
Але й це ще не все. Згідно з дослідженнями тієї ж таки фундації виявляється, що близько двох десятків нардепів протягом двох років каденції мовчали, мов у рот води набрали: жодного законопроекту, депутатського запиту, навіть у голосуваннях вони практично не брали участі. Потрапивши під приціл Грязнової і її „подільників”, депутати-мовчуни різко активізувалися. Тепер законопроекти і запити починають сипатися, як з рогу достатку. Про їхній рівень можна тільки здогадуватися, але сумнівно, щоб він надто відрізнявся від того, який демонструє Поплавський.
Якщо фундація „Відкрите суспільство” порядна організація, вона просто зобов’язана розділити відповідальність за наслідки діяльності розбуджених нею депутатів.
Щоправда, Оксана Грязнова, очевидно бажаючи уникнути цієї відповідальності, мотивує свою роботу (по-суті, підривну) тим, що усі депутати, якщо вже їх вибрав народ, повинні не лише користуватися депутатськими пільгами і привілеями, але й якось їх відпрацьовувати. Власне, у цьому й полягає головна методологічна помилка дослідників (якщо це, звичайно, помилка, а не підступний умисел). Депутати-мовчуни якраз і ВІДПРАЦЬОВУВАЛИ свій депутатський мандат повною бездіяльністю. Що я маю на увазі: деякі люди, очевидно усвідомлюючи свій інтелектуальний потенціал, тихесенько сиділи у Верховній Раді і ні у що не втручалися. Не робили жодних різких рухів. Не приносили тієї шкоди, яку могли би принести. Кому від того було погано? Хіба економіка України вже не здатна гідно утримувати кільканадцять ледарів? Тим більше, що вони мають право на гідне утримання, бо є народними представниками.
Жодної іронії. Адже Верховна Рада, український парламент, є представницьким органом влади усіх громадян України, усього українського народу, усіх його соціальних груп. У Верховній Раді представлені різні професійні та вікові групи, різні культурні та національні групи і, можливо, навіть різні сексуальні орієнтації. Як і належить у цивілізованому демократичному суспільстві. То чому у верховному представницькому органі не повинно бути представників від такої потужної соціальної групи (аж ніяк не меншини), як дурні України?
Звичайно ж, у Верховній Раді України є дурацькі представники. І завдання решти депутатів полягає, серед іншого ще й у тому, щоб мінімізувати їхній дурацький руйнівний вплив, щоб по-можливості не дозволити їм створювати загрозу життю та здоров’ю своєму та інших депутатів: не давати їм розв’язувати бійки у залі парламенту, обливати себе бензином тощо. Але найголовніше – не дозволяти брати участь у законотворенні. Тому що це становитиме загрозу життю та здоров’ю нації!
Фундація „Відкрите суспільство” ж діє навпаки: вона спонукує їх до діяльності, котра з об’єктивною неминучістю наноситиме шкоду Україні. Є поняття фізичного насильства, коли одна людина іншій, грубо кажучи, морду набила. Але є й інше насильство – коли одні люди для інших створюють певні обставини, які зумовлюють діяльність останніх. У даному випадку – маємо чистої води насильство Оксани Грязнової і К° над дурацькою психікою деяких наших депутатів. Навіщо їй це потрібно? – спитаєте ви. Ситуація прояснюється, коли ми глянемо хто ж стоїть за спиною фундації „Відкрите суспільство”. Звичайно ж, фонд „Відродження” і той таки сумнозвісний багатій Джордж Сорос. Люди, будьте пильними!
ІА "Вголос": НОВИНИ